Ухвала суду № 56220705, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ К/800/27988/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Лосєва А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фенікс-АБ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фенікс-АБ» (далі - позивач, ТОВ «Фенікс-АБ») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ) щодо складання акту перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0004152202 від 30.10.2014 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача № 0004152202 від 30.10.2014 року; в задоволенні іншої частини позовних відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, відтак ним правомірно сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість та не занижено зобов'язань з цього податку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Дії відповідача по складанню акту перевірки не породжують правових наслідків для позивача а тому не можуть бути визнанні протиправними.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача податкових накладних та інших документів, за відсутністю виконання істотних умов договору у спірних правовідносинах, не надають йому право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п .1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача в період із 13.10.2014 року по 17.10.2014 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фенікс-АБ» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «Стартап Технолоджи» та ТОВ «Броклідер Інформ» за травень, червень та липень 2014 року, за результатами якої складено акт від 17 жовтня 2014 року №3365/22-02 (а.с.7-11).

У висновках вказаного акта зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками звітних періодів на суму 217781, 08 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0004152202, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 272226 грн. (217781 грн. - за основним платежем, 54445 грн. - за штрафними санкціями)

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.05.2014 року між ТОВ «Броклідер Інформ» (Постачальник) та ТОВ «Фенікс-АБ» (Покупець) укладено договір на постачання продукції №26/5-14 предметом якого є зобов'язання Постачальника згідно заявок Покупця поставити продукцію - авіаційні запчастини, а Покупця оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною, у кількості й в асортименті, що обумовлюються у рахунках-фактурах, які погоджуються сторонами та є невід'ємною частиною договору. Заявки можуть передаватися як письмово, так і в режимі телефонного повідомлення (а.с.12-13). Крім того, у перевіряємий період між ТОВ «Фенікс-АБ» та ТОВ «Стартап Технолоджи» укладено договір на постачання продукції №1/7-14 від 01.07.2014 року, за умовами якого Постачальник зобов'язується, згідно Специфікації поставити продукцію - авіаційні запчастини, а Покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною у кількості й в асортименті, що обумовлюються у Специфікації, яка погоджується сторонами та є невід'ємною частиною договору (а.с. 27-28).

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов договорів, реальності здійснення господарських операцій, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Стартап Технолоджи» та ТОВ «Броклідер Інформ» та використання у власній господарській діяльності товару, подано суду копії: договорів, специфікацій, податкових і видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортні накладні, рахунки, виписки по рахунку та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Крім того, на момент здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти ТОВ «Стартап Технолоджи» і ТОВ «Броклідер Інформ» були включені до Єдиного державного реєстру та перебували на обліку платників податків.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Стартап Технолоджи» і ТОВ «Броклідер Інформ», оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаного товару у господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти неможливості проведення звірки контрагентів позивача, якими встановлено відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані. У зазначених актах не досліджувалась поставка товару та правильність формування показників податкової звітності.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 815/6418/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

О.В. Карась

А.М. Лосєв