Ухвала суду № 56220567, 25.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Київ К/800/38781/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Лосєва А.М.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за Товариства з обмеженою відповідальністю «Хамелеон!» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вега Опт Трейд» про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Хамелеон!» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Хамелеон!» (далі - позивач, ТОВ «Хамелеон!») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, правонаступником якої на час касаційного розгляду є Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) від 10.10.2014 року № 0003272201 та № 0003292201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків господарсько-фінансової діяльності, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними. Наявність у позивача виписаних ТОВ «Вега Опт Трейд» податкових накладних та інших документів, за відсутністю реального вчинення господарських операцій у спірних правовідносинах не надає позивачу право на формування податкового кредиту.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що ним подані всі необхідні первинні документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом, а тому ним правомірно сформовано витрати та податковий кредит. Крім того, судом апеляційної інстанції не досліджувались додані до апеляційної скарги товарно-транспортні накладні, що також підтверджують реальність господарських операцій та транспортування товарів.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хамелеон!» (код з ЄДР 38293027) з питань правильності нарахування та сплати податків до Державного бюджету України по взаємовідносинам з ТОВ «Вега Опт Трейд» (код з ЄДР 38620506) за період з 01.04.2013 року по 31.10.2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2014 року № 2670/26-52-22-01-11/38293027, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року занижено податок на прибуток у розмірі 201154 грн.;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198., п.п. 201.1, 201.4 та 201.6. ст. 201 ПК України, що призвело до заниження ПДВ всього на 184112 грн., а також до завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на суму 5816 грн. та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду наступного податкового періоду податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року на суму 1692 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 10.10.2014 року:

- № 0003272201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 201154 грн. за основним платежем та на 50288,50 грн. за штрафними санкціями;

- № 0003292201, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 184112 грн. за основним платежем та на 46028 грн. за штрафними санкціями.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

З огляду на положення пп. 14.1.27 п. 14.1. ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 137.1 ст. 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу права власності на такий товар до покупця. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України)

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Отже, в даному випадку, враховуючи специфіку придбаного у контрагента товару (тканини), судовим інстанціям слід було перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості позивача та його постачальника виконати обумовлені договорами роботи, як-от - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентом з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням, можливість виконати роботи самостійно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між ТОВ «Вега Опт Трейд» (продавець) та ТОВ «Хамелеон!» (покупець) оформлено договір купівлі-продажу № 28/13 від 15.04.2013 р. на поставку тканин. Згідно з умовами договору продавець зобов'язується постачати товар (передати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Продавець зобов'язаний передавати товар позивачу, доказом чого є видаткові накладні на відпуск товару.

На виконання умов договору між сторонами оформлені видаткові накладні на поставку тканини антистатичної RBS-265, перелік яких зазначений на стор. 5 - 6 Акту перевірки. Накладні складені в період з 24.04.2013 року 15.10.2013 року. Кожна поставка партії товару передбачала поставку від 80 до 372 метрів погонних тканини. Загальна вартість товару склала 1270452,60 грн. з ПДВ 211742,10 грн. Вартість тканин була віднесена позивачем до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Поставка продукції, згідно тверджень позивача, здійснювалась контрагентом та ПІК «ААЗ Трейдінг Ко» за договором із позивачем

На підтвердження реальності вчинених господарських операцій, та відповідно правомірності формування витрат та податкового кредиту за даними відносинами, позивачем надані копії: договору поставки, договору перевезення, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення.

В даному випадку, умови договору поставки не містять визначення базису поставки продукції за договором, не надано специфікацій до договору. Між тим, з його змісту вбачається, що виконання договору, з урахуванням обумовлених обсягів поставки, передбачає здійснення постачання товарів, тобто здійснення перевезення товару за рахунок контрагента.

У видаткових накладних, оформлених на товар, відсутні відомості, які б ідентифікували особу, яка поставила підпис від імені постачальника, що вказує на відсутність такого обов'язкового реквізиту первинного документу, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із поданих позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження фактичного здійснення перевезення продукції та, відповідно, реальності поставки продукції контрагентом, не можливо встановити місце відвантаження/розвантаження товару.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності у контрагента позивача по договору поставки власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних, орендованих або залучених транспортних засобів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій.

Наявність платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

Таким чином, вказані первинні документи, які засвідчують певні юридичні факти, не містять підтвердження реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Вега Опт Трейд».

Крім того, аналіз даних податкової звітності контрагента позивача встановив відсутність доказів належної сплати відповідних податків, трудових ресурсів, основних засобів, транспортних засобів, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем належним чином підтверджено, що контрагент позивача по господарським операціям не мав можливості забезпечити виконання укладеного з позивачем господарського договору поставки товарів, господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеними договорами не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображати зміст господарської операції та її вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку та податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.10.2014 року № 0003272201 і № 0003292201 винесено правомірно.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хамелеон!» відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2015 року у справі № 826/4822/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.М. Лосєв