Ухвала суду № 56220536, 24.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. К/800/43692/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

за участю: секретаря судового засідання Іванової Н.П.,

представника Генеральної прокуратури Кузнецової Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_5,

представника відповідача Кісельової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року по справі № 826/18401/14

за позовом ОСОБА_7

до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної

міграційної служби України в м. Києві

про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Просив визнати протиправними дії відповідача щодо фактичного позбавлення його громадянства України та вилучення у нього і знищення паспорта серії НОМЕР_1, оформленого 24 березня 2010 року Дніпровським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві; зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві видати ОСОБА_7 новий паспорт громадянина України

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії та зобов'язано Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві видати ОСОБА_7 новий паспорт громадянина України.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, Заступник прокурора міста Києва подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2009 року, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання позивача на території України до 24 серпня 1991 року.

Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 4 грудня 2009 року прийнято рішення про набуття ОСОБА_7 громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України».

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2010 року рішення цього ж суду від 19 жовтня 2009 року про встановлено факт постійного проживання позивача на території України до 24 серпня 1991 року скасовано, а розгляд справи продовжено.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року заява ОСОБА_7 про встановлення факту залишена без розгляду.

В подальшому Апеляційним судом Харківської області скасовано дану ухвалу.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 травня 2013 року заява ОСОБА_7 задоволена, факт його постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року встановлено.

На підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2010 року, пояснень начальника сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Нововодолазького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в Харківській області Чухлатого О.І. відповідним управлінням 27 вересня 2010 року підготовлено подання, а Головним управлінням Міністерства внутрішніх справу України в Харківській області цього ж дня прийнято рішення про скасування рішення Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в Харківській області від 4 грудня 2009 року про набуття позивачем громадянства України.

Відповідно до довідки Посольства Грузії в місті Києві від 31 січня 2013 року №60/3915 позивачу за наказом Президента Грузії від 23 грудня 2011 року №853 припинено громадянство цієї країни.

У січні 2010 року позивач звернувся до Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві із заявою про реєстрацію місця проживання та видачу йому паспорта громадянина України.

Після проведення перевірки факту набуття громадянства відповідачем 24 березня 2010 року ОСОБА_7 оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 з реєстрацією місця проживання.

Листом Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві від 28 липня 2011 року №17/8115 повідомлено Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві про скасування рішення від 4 грудня 2009 року. Відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві складено висновок від 3 серпня 2011 року про доцільність направити до управління інформаційних технологій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та до Адресно-довідкового бюро Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві повідомлення про визнання паспорту громадянина України серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_7 недійсним.

1 березня 2011 року паспорт громадянина ОСОБА_7 серії НОМЕР_1 вилучено, відповідно до висновку Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві від 3 серпня 2011 року, а згідно акту комісії відповідача від 5 травня 2014 року списано та знищено шляхом спалення.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо вилучення паспорта громадянина України та відмови у видачі нового, позивач оскаржив висновок Відділу справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві до суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року по справі №826/14679/13-а скасовано висновок Відділу справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві від 3 серпня 2011 року, відповідно до якого паспортом громадянина ОСОБА_7 вилучено.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року по справі №826/14679/13-а роз'яснено, що із скасуванням висновку перестали існувати підстави для вилучення паспорта.

Вказані рішення Київського апеляційного адміністративного суду набрали законної сили та оскаржені не були.

Протягом 2014 року позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням виконати рішення суду та видати йому паспорт, на що отримував відмову.

Вважаючи, що 24 жовтня 2010 року йому правомірно видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 та протиправно його вилучено 1 березня 2014 року, ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправними дії Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо вилучення паспорта та відмови у видачі нового паспорта.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступного.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року по справі №826/14679/13-а скасовано висновок Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справу України в м. Києві від 3 серпня 2011 року, відповідно до якого паспорт громадянина ОСОБА_7 вилучено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року по справі №826/14679/13-а роз'яснено, що із скасуванням висновку перестали існувати підстави для вилучення паспорта. Вважаючи, що у відповідача були відсутні підстави для вилучення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та його подальшого знищення, суди дійшли висновку, що Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві був зобов'язаний відновити права позивача, шляхом видачі нового паспорта громадянина України.

Суд касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів, з огляду на наступне.

Спеціальним Законом України від 18 січня 2001 року №2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон №2235-III) встановлено правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення.

Статтею 6 Закону № 2235-III визначено підстави набуття громадянства України, зокрема, за територіальним походженням (пункт 2 частини 1 статті).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 2235-III особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.

Частинами 5, 7, 8 статті 8 Закону №2235-III встановлено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. Особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 24 Закону №2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України особами з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 - 10 статті 6 цього Закону та скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону, приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Статтею 21 Закону №2235-III встановлено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Відповідно до пункту 1 Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року №3423-XII) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Абзацом 4 підпункту 1 пункту 1.3. Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 13 квітня 2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 липня 2012 року за №089/21401 (далі - Порядок №320) встановлено, що для оформлення паспорта особа подає довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону №2235-III (за необхідності).

Пунктом 5.1. Порядку №320 іноземці та особи без громадянства, які набули громадянства України відповідно до законодавства України, отримують паспорти на підставі довідки про реєстрацію громадянином України, виданої територіальним органом.

З аналізу наведених норм вбачається, що для отримання паспорта громадянина України, іноземцю, який набув громадянства України, слід в обов'язковому порядку подати довідку про реєстрацію громадянином України, видану відповідним територіальним органом. Довідка оформляється і видається заявникові після прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України.

Приймаючи рішення, судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги того факту, що рішенням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 27 вересня 2010 року скасовано рішення цього ж територіального органу від 4 грудня 2009 року про набуття ОСОБА_7 громадянства України за територіальним походженням.

Судами не встановлено, чи було вказане рішення суб'єкта владних повноважень оскаржено у встановленому законом порядку і чи є це рішення чинним на час прийняття постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в мотивувальній частині судового рішення обов'язково мають бути викладені обставини, встановлені судом із посиланням на докази, а також зазначені мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що рішення судів прийнято по недостатньо з'ясованим і перевіреним обставинам справи, що мають значення для її правильного та обґрунтованого вирішення.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статей 160. 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.