Ухвала суду № 56220508, 18.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м.Київ К/800/32173/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Заяць В.С.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України, Митного посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, треті особи - Інспектор Митного поста «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Лисенко Наталія Вікторівна, Тимчасовий виконувач обов'язків начальника Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Буряк Тетяна Вікторівна, Директор Департаменту митної справи Міністерства доходів і зборів України Дороховський Олександр Миколайович, Приватне підприємство «НЄВ», про визнання незаконним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» звернулось з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України, Митного посту «Столичний» Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати незаконними та скасувати рішення Митного посту «Столичний» від 01 серпня 2013 року № 100270000/2013/300184/2 про коригування митної вартості товарів, рішення Київської регіональної митниці від 20 вересня 2013 року № 14.1/2-26/5030, рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України від 07 листопада 2013 року №14878/6/99-99-24-02-05-15, зобов'язати Митний пост «Столичний» та Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів солідарно повернути заявнику надану в порядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 36735,11 грн.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Київської регіональної митниці від 20 вересня 2013 року № 14.1/2-26/5030 та визнання незаконним і скасування рішення на бланку Міністерства доходів і зборів України від 07 листопада 2013 року № 14878/6/99-99-24-02-05-15.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Нікея-ЛТД» про визнання незаконним і скасування рішення Митного посту «Столичний» від 01 серпня 2013 року №100270000/2013/300184/2 про коригування митної вартості та зобов'язання Митного посту «Столичний» та Київську міжрегіональну митницю Міністерства доходів і зборів солідарно повернути заявнику надану в прядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі 36735,11 грн. відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року скасовано постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року, ухвалу окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2014 року; в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 20 вересня 2013 року №14.1/2-26/5030 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 07 листопада 2013 року № 14878/6/99-99-24-02-05-15 справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції; в іншій частині вимог - ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, у позові відмовлено повністю.

При винесенні рішень суди попередніх інстанцій виходили із правомірності дій відповідачів при наданні відповідей на скарги та відсутності порушень прав та законних інтересів позивача.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить судові рішення скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення позовних вимог повністю.

Державна фіскальна служба у поданих запереченнях просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання укладеного 07 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» (покупець) та компанією ELECTRUM LIMITED» (Китай) (продавець) контракту поставки товарів №NK2010/1 позивачем у липні 2013 року ввезено на митну територію України партію ламп люмінісцентних.

З метою митного оформлення товарів позивачем подана до Митного посту «Столичний» вантажно-митна декларація від 22 липня 2013 року №100270000/2013/170906, в якій митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються) у розмірі 25641 долар США. На підтвердження заявленої вартості декларантом додані документи, визначені ст.53 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданих для митного оформлення документів митним органом 01 серпня 2013 року прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №100270000/2013/300184/2, відповідно до якого митна вартість товару визначена за шостим (резервним) методом в розмірі 45115,20 доларів США на підставі відомостей автоматизованої інформаційної бази Держмитслужби (митні декларації від 11 липня 2013 року №100250000/2013/63186 та від 30 липня 2013 року № 100270000/2013/172051).

Позивачем здійснено оплату митних платежів за коригованою митною вартістю в порядку гарантування сплати митних платежів, товар випущено у вільний обіг.

29 серпня 2013 року ТОВ «Нікея-ЛТД» звернулося до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України із скаргою на рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, в якій просило: розглянути скаргу за правилами ст.56 Податкового кодексу України; предметом оскарження за скаргою вважати лише дії і рішення посадових осіб Митного посту «Столичний» по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 01 серпня 2013 року №100270000/2013/300184/2; рішення про коригування митної вартості товарів від 01 серпня 2013 року №100270000/2013/300184/2 Митного посту «Столичний» переглянути і скасувати; надану в порядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначено ТОВ «Нікея-ЛТД» у митній декларації №100270000/2013/170906, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Митним постом «Столичний» у рішенні про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300184/2, повернути.

Київська міжрегіональна митниця, за результатами розгляду скарги позивача, листом від 20 вересня 2013 року за №14.1/2-26/5030 повідомила про відсутність підстав для перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 01 серпня 2013 року №100270000/2013/300184/2, оскільки ТОВ «Нікея-ЛТД» відповідно до вимог п.8 ст.55 Митного кодексу України станом на 20 вересня 2013 року не зверталось з метою надання додаткових документів та перегляду вищезазначеного рішення про коригування митної вартості товарів.

04 жовтня 2013 року позивач звернувся до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою на рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, в якій просив: розглянути скаргу за правилами ст.56 Податкового кодексу України; предметом оскарження за скаргою вважати лише дії і рішення посадових осіб Митного посту «Столичний» по прийняттю рішення про коригування митної вартості товарів від 01 серпня 2013 року №100270000/2013/300184/2 та дії і рішення посадових осіб Київської міжрегіональної митниці Міндоходів по розгляду в порядку адміністративного оскарження скарги ТОВ «Нікея-ЛТД» від 29 серпня 2013 року №287-Н; рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів у формі листа від 20 вересня 2013 року вих.№14.1/2-26/5030 скасувати; зобов'язати Митний пост «Столичний» та Київську міжрегіональну митницю Міндоходів повернути ТОВ «Нікея-ЛТД» надану в порядку розділу Х Митного кодексу України фінансову гарантію у розмірі різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначено ТОВ «Нікея-ЛТД» або уповноваженою особою у митній декларації №100270000/2013/170906, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Митним постом «Столичний» у рішенні про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/300184/2.

Міністерство доходів і зборів України, за результатами розгляду скарги позивача, листом від 07 листопада 2013 року за вих.№ 14878/6/99-99-24-02-05-15, з посиланням на ст.ст.26, 52 Митного кодексу України та ст.13 Закону України «Про звернення громадян», повідомило про відсутність підстав для перегляду рішень, оскільки ТОВ «Нікея-ЛТД» не надано документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та передбачені ч.ч.2 - 3 ст.53 Митного кодексу України, а також визначених рішень Київської міжрегіональної митниці Міндоходів.

Вважаючи рішення Київської міжрегіональної митниці від 20 вересня 2013 року №14.1/2-26/5030 та Міндоходів України від 07 листопада 2013 року № 14878/6/99-99-24-02-05-15 (у формі листів) незаконними, позивач просив їх скасувати.

Як встановлено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, яким керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Зокрема, відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок оскарження рішення митних органів передбачений главою 4 Митного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.2, 4, 5 ст.25 Митного кодексу України органами вищого рівня щодо митних постів є митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости, а щодо митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У ст.26 Митного кодексу України встановлені вимоги до форми та змісту скарг, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду.

Так, відповідно до ч.ч.1 - 3 ст.26 Митного кодексу України вимоги до форми та змісту скарг громадян, строки їх подання, порядок і строки їх розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, пов'язані з поданням та розглядом скарг, визначаються Законом України «Про звернення громадян». Скарга підприємства повинна містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка виконує його обов'язки. Якщо інше не передбачено законом, скарги підприємств подаються і розглядаються у такому самому порядку і в ті самі строки, що й скарги громадян. Скарга повинна містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою. У разі якщо особа при поданні скарги не може надати відповідних доказів, такі докази можуть бути представлені пізніше, але в межах строку, відведеного законом на розгляд скарги.

Відповідно до ч.1, 6 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду. До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Як встановлено ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, крім іншого, оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.

Судами встановлено, що позивачем при зверненні до митних органів зі скаргами на рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, в порушення ст.16 Закону України «Про звернення громадян» та ст.26 Митного кодексу України, оскаржувані рішення чи будь-які інші документи на обґрунтування їх протиправності не подавались, у зв'язку з чим у відповідачів були відсутні підстави для перегляду оскаржуваних рішень. Відповіді надані у межах строків встановлених законом.

За вказаними обставинами колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо недопущення відповідачами порушень при розгляді та наданні відповідей на скарги прав та законних інтересів позивача, митні органи діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені нормами діючого законодавства.

Посилання позивача на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є податковим повідомленням-рішенням, а тому при його оскарженні мають застосовуватись положення ст.56 Податкового кодексу України, обґрунтовано відхилені судами як безпідставні.

Перевірка митної вартості товарів є митною процедурою і здійснюється на етапі митного контролю.

Як встановлено ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Функції митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зводяться виключно до перевірки в установленому порядку достовірності зазначених у декларації відомостей про ціну товару, що була сплачена за товар (чи підлягає сплаті), інші складові митної вартості товарів, виходячи з наданих декларантом документів та наявної у митного органу інформації.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно п.1 ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Отже, використання таких відомостей для нарахування митних платежів не надає рішенню про коригування митної вартості статусу податкового повідомлення-рішення, оскільки у рішенні про коригування відсутній обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом. Крім того, такий обов'язок не випливає і з інших вимог законодавства. Зокрема, після проведення коригування декларант має право на застосування процедури надання фінансової гарантії, яка не є тотожною сплаті мита і ПДВ, крім того, імпортер не позбавлений права відмовитися від ввезення і декларування товару.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості на тягне безумовного обов'язку сплати митних платежів, тому не є податковим повідомленням-рішенням.

За вказаними обставинами судами попередніх інстанцій правомірно відмовлену у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді