Ухвала суду № 56220409, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/38099/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 у справі № 808/6024/14 за позовом Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю „АВС",

про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача коштів у сумі 35304, 16 грн. податкового боргу з податку на прибуток підприємства з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що за ТОВ „АВС" рахується узгоджений податковий борг з податку на прибуток у розмірі 35304, 19 грн.

Заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно визначених сум податку на прибуток за податковою декларацією № 9089381186 від 03.02.2014.

Позивачем на адресу відповідача направлена податкова вимога форми "Ю" №509-25 від 09.07.2014 на загальну суму 35304, 16 грн.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно п. 129.7 ст. 129 Податкового Кодексу України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Наведені законодавчі приписи дозволяють зробити висновок про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок Державного казначейства грошових коштів з рахунку платника у банку за наявності у нього достатнього грошового залишку на день платежу.

При цьому, платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Судами встановлено, що відповідачем сплачено суми податкового боргу з податку на прибуток, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 37126 грн.: №7 від 11.03.2014; №8 від 11.03.2014; № 5 від 04.03.2014.

Вище, зазначені платіжні доручення були направлені відповідачем до обслуговуючого банку - ПАТ „Південкомбанк", які були одержані банківською установою та прийняті до виконання 11.03.2014.

Банківською установою платежі проведено не було.

Відповідач звернувся з листом до голови Правління ПАТ „КБ „Південкомбанк", в якому просив надати пояснення стосовно не проведення банківською установою платежів.

Також, відповідачем було направлено лист на адресу податкового органу в якому повідомлено про прийняті платіжні доручення.

За наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання усіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Банківською установою було списано з рахунку відповідача грошову суму у відповідного до сформованих та податних ним платіжних доручень, проте грошові кошти за призначенням направлено не було.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про належне виконання відповідачем податкового обов'язку зі сплати податкового боргу, оскільки з'ясовано причини, за яких відповідні кошти не надійшли до бюджету у встановлений строк (запровадження тимчасової адміністрації в банку), встановлено наявність достатнього залишку на рахунку відповідача у день подання платіжних доручень та дотримання ним умов для здійснення банківського платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.