Ухвала суду № 56220407, 23.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2016 року м. Київ К/800/31501/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 у справі № 814/104/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Південьбуд Миколаїв ЛТД" до Державної податкової інспекції Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області,

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Південьбуд Миколаїв ЛТД" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0003072201 від 09.12.2014, № 0003082201 від 09.12.2014.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2015, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0003072201 від 09.12.2014, № 0003082201 від 09.12.2014.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності формування витрат при визначенні об'єкту оподаткування, податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентами та складено акт перевірки № 5947/14-02-22-01/34511098 від 28.11.2014.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0003072201 від 09.12.2014, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток - 147202 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73561 грн.; № 0003082201 від 09.12.2014, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість - 247550 грн., штрафні (фінансові) санкції - 123775 грн.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, занижено податок на прибуток на загальну суму 147202,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, занижено податок на додану вартість на суму 247550 грн.

Як судами встановлено, що позивач мав господарські відносини з контрагентами: ТОВ „Профінструмент України" - придбання інструментів та інших товарів; ТОВ „Бареллі-Н" - придбання будівельних матеріалів; ТОВ „Марком" - придбання будівельних матеріалів; ТОВ „Спецпідряд Сервіс" - виконання будівельно-монтажних та ремонтних робіт; ПП „Нико-Автотранс-Юг" - придбання будівельних матеріалів; ПП „Олимп-Строй" - придбання будівельних матеріалів; ТОВ „Алькона-Плюс" - придбання металопластикових конструкцій та вікон; ТОВ „Рудос-Строй" - передплата за колесовідбійники; ТОВ „Інвестторгресурс" - придбання будівельних матеріалів; ТОВ „Трейд-Маркет БМ" - виконання ремонтних робіт.

Підставою для визнання відповідачем безтоварними правочинів з вище зазначеними контрагентами стали акти про неможливість проведення зустрічних звірок (ТОВ „Бареллі-Н", ТОВ „Маріком", ТОВ „Спецпідряд Сервіс", ПП „Нико-Автотранс-Юг", ТОВ „Алькона-Плюс", ТОВ „Рудос-Строй", ТОВ „Інвестторгресурс", ТОВ „Трейд-Маркет БМ") і акти позапланових виїзних перевірок (ТОВ „Профінструмент України", ПП „Олимп-Строй").

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами встановлено фактичне придбання позивачем матеріалів (послуг) у вище зазначених контрагентів, що підтверджується наданими підприємством первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій.

Подальше використання придбаних товарів також підтверджено належним чином складеними первинними бухгалтерськими документами.

Заперечуючи проти податкових наслідків цих операцій, відповідач фактично послалася виключно на обставини, викладені в актах податкових перевірок цих контрагентів щодо відсутності у них об'єктів оподаткування, наявності у цих контрагентів ознак фіктивного підприємництва та здійснення ними протиправної діяльності.

Висновки актів перевірок не є безпосереднім та беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій.

Такі висновки самі по собі не можуть спростовувати факти, засвідчені первинними документами.

Відсутність у контрагента трудових ресурсів, штату працівників, відсутність у власності основних засобів майна не можуть спростовувати фактичне виконання спірних операцій, оскільки податковим органом не доведено зв'язку цього факту з неможливістю виконати розглядувані послуги із залученням інших фізичних осіб та орендованого майна.

Чинне законодавство не наділяє покупця товару (робіт, послуг) необхідними повноваженнями за контролем та відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій з реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів. А відтак, як вірно зазначили суди, самі по собі результати зустрічних перевірок (звірок) контрагентів не можуть впливати на податковий облік платника.

За таких обставин суд першої інстанції на підставі обґрунтованого висновку про недоведеність податковим органом недобросовісності платника в силу оформлення фіктивних операцій правомірно задовольнили позов.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.02.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.