Постанова № 56219327, 24.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 10/171-09

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Демянчук Ю.Г. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі судового засідання: Новоселецький І.А.

за участю представників учасників провадження:

заявника: представник не з'явився

боржника: представники ОСОБА_1 (співзасновник), ОСОБА_2

арбітражного керуючого: ОСОБА_3

інвестора громадянина України ОСОБА_4: представник ОСОБА_5

інші кредитори: представники не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 та апеляційну скаргу інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. у справі № 10/171-09 (суддя Стефанів Т.В.)

за заявою Державної податкової інспекції у м. Вінниці

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудан"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області у справі №10/171-09 від 03.11.15р. відмовлено в затвердженні мирової угоди від 18.02.2015 року, укладеної боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудан", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3, з одного боку, та кредитори боржника в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_6, з другого боку, та інвестор - громадянин України ОСОБА_4, з третього боку. Задоволено клопотання співзасновника ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 (вх.№06-52/4065/415, вх. №06-52/9350/15) про припинення провадження у справі №10/171-09. Припинено провадження у справі №10/171-09.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що мирова угода, її зміст не відповідає вимогам чинного законодавства України та інтересам сторін у справі, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про неможливість затвердження її судом.

Враховуючи відсутність предмету спору, тобто те, що боржник - співзасновник ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 шляхом внесення готівкових коштів на банківські рахунки було здійснено повне погашення грошових вимог кредиторів, місцевий господарський суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, арбітражний керуючий - ліквідатор ОСОБА_3 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03.11.15р. у справі 10/171-09 та прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду, укладену 18.02.2015р. між боржником - ТОВ "Рудан", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3, кредиторами боржника, в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_6 та інвестором - громадянином України ОСОБА_4 Клопотання співзасновника ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 про припинення провадження у справі №10/171-09 залишити без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування ухвали суду першої інстанції, посилається на те, що ОСОБА_1 є лише власником частини корпоративних прав, а не власником майна боржника - ТОВ "Рудан", документів щодо уповноваження його зборами засновників ТОВ "Рудан" представляти їх інтереси в процедурі банкрутства до суду надані не були, відповідної довіреності діяти від імені боржника на його ім'я не видавалося та в матеріалах справи відсутні. При цьому, посилається на ст.ст. 10, 12 Закону України "Про господарські товариства" та зазначає, що учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, оскільки власником майна є саме товариство. Крім того, зазначає, що без довіреності від імені товариства з обмеженою відповідальністю може діяти виключно директор, а інші особи, в тому числі учасники товариства, можуть діяти на підставі довіреності згідно ст. 62 Закону України "Про господарські товариства".

За погодженням з кредиторами ОСОБА_4 виконав зобов'язання ТОВ "Рудан" перед кредиторами у повному обсязі 01.04.2015р., шляхом перерахування коштів на рахунки надані кредиторами боржника (докази проведення оплат були оглянуті в судовому засіданні). Разом з тим, ОСОБА_4, звертаючись із заявою про укладення мирової угоди за його участю, надав гарантійний лист щодо проведення розрахунку за вимогами боржника, віднесених до першої черги погашення, у разі ухвалення комітетом кредиторів ТОВ "Рудан" рішення про укладення мирової угоди за його участю, на умовах запропонованих ним. За таких обставин, боржник не провів розрахунків перед кредиторами у повному обсязі, що унеможливлювало припинення провадження у справі про банкрутство, з підстав передбачених п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону.

Зазначає, що з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у затвердженні мирової угоди не погоджується та посилається на ст. 35 та ч. 4 ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (старої редакції), крім того зазначає наступне.

Укладення мирової угоди, навіть якщо вона містить умови щодо обміну вимог кредиторів на корпоративні права боржника, не передбачає погодження її умов з власниками корпоративних прав, якими у даному випадку є засновники ТОВ "Рудан", зокрема ОСОБА_1

Посилаючись на ст. 144 ЦК України зазначає, що твердження суду про те, що розмір кредиторських вимог не є співрозмірним з розміром статутного капіталу ТОВ "Рудан" не заслуговує на увагу. Вказує, що будь-яких документів на підтвердження формування статутного капіталу ТОВ "Рудан" у розмірі 65 000,00 грн. за рахунок вкладів його учасників до суду надані не були та в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження цього факту.

Крім того, із звітів ліквідатора ТОВ "Рудан" вбачається, що у боржника відсутнє майно та грошові кошти, що визначає те, що учасниками боржника, з порушенням ст. 144 ЦК України, не забезпечено гарантування інтересів кредиторів навіть у мінімальному розмірі 65 000,00 грн., а тому за умовами мирової угоди ОСОБА_4 провівши розрахунки з кредиторами ТОВ "Рудан" у розмірі 2 277,08 грн. не отримує суму у розмірі 65 000,00 грн., а лише набуває прав учасника господарського товариства, передбаченими ст. 12 Закону України "Про господарські товариства".

Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 15.01.2014р. затверджено оплату послуг арбітражного керуючого ОСОБА_3 за здійснення ним повноважень ліквідатора ТОВ "Рудан" в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи. На день припинення провадження у справі, тобто з врахуванням періоду з 15.01.2014р. по 03.11.2015р., заборгованість боржника щодо оплати послуг ліквідатора ОСОБА_3 складає суму в розмірі 52 617,60 грн., яка залишилася непогашеною.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. у справі №10/171-09: відновлено строк на подання апеляційної скарги арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.2015р. у даній справі; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 27.01.2016р. об 15:30 год.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, інвестор у справі про банкрутство громадянин України ОСОБА_4 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03.11.2015р. №10/171-09 та прийняти нове рішення, яким затвердити мирову угоду, укладену 18.02.2015р. між боржником - ТОВ "Рудан", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3, кредиторами боржника, в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_6 та інвестором - громадянином України ОСОБА_4 Клопотання співзасновника ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 про припинення провадження у справі №10/171-09 залишити без розгляду.

Доводи та вимоги апеляційної скарги відповідають доводам та вимогам апеляційної скарги арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3. Різниця між апеляційними скаргами лише в шрифті та в наявності підкреслень, отже дані апеляційні скарги однакові за своїм змістом.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. у справі №10/171-09: відновлено строк на подання апеляційної скарги інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.2015р. у даній справі; прийнято апеляційну скаргу до провадження для її спільного розгляду із апеляційною скаргою арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 та призначено до розгляду на 27.01.2016р. об 15:30 год.

21.01.2016р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з проханням доручити проведення відеоконференції господарському суду Київської області.

Поскільки розгляд справи призначено на 27.01.2016р., а клопотання інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 надійшло 21.01.2016р. (тобто за 6 днів до дня проведення судового засідання), з урахуванням ч. 2 ст. 74-1 ГПК України клопотання інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції по справі №10/171-09 в господарському суді Київської області, у задоволенні даного клопотання ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.01.2016р. відмовлено.

Співзасновником ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Начальником відділення ВД ФССНВ України у м. Вінниці ОСОБА_7 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд затвердити мирову угоду укладену від 18.02.2015р. між боржником - ТОВ "Рудан", кредиторами по справі та громадянином - ОСОБА_4

27.01.2016р. від голови комітету кредиторів ТОВ "Рудан", представника виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, головного спеціаліста юридичного відділу ОСОБА_6 надійшла заява, яка обґрунтована наступним.

Припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рудан" з підстав наведених у клопотанні співзасновника ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 на стадії процедури банкрутства є неможливим, оскільки відповідно до ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013р.) виконання боржником усіх зобов'язань перед кредиторами в ліквідаційній процедурі не є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство, отже дане клопотання є безпідставним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. у справі №10/171-09 продовжено строк розгляду апеляційних скарг на 15 днів до 17.02.2016р. на підставі клопотання представника інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 з метою витребування із господарського суду Вінницької області судової справи №10/171-09 у повному обсязі, оскільки до Рівненського апеляційного господарського суду надійшли лише матеріали оскарження.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016р. у справі №10/171-09 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 та апеляційною скаргою інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. до надходження усіх матеріалів справи №10/171-09 до Рівненського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. провадження у справі №10/171-09 поновлено та справу призначено до розгляду на 24.02.2016р. об 14:30 год.

Представники боржника, інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 та арбітражний керуючий в судове засідання 24.02.2016р. зявилися. Представники інших кредиторів у судове засідання не зявилися, про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (т. 6 а.с. 139-140, 142-143).

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Норма статті 22 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що брати участь в господарських засіданнях - це право, а не обов'язок сторін.

Оскільки, явка представників учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання обов'язковою не визнавалася, представники учасників провадження у справі були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників кредиторів, що у судове засідання не зявилися.

У судовому засіданні 24.02.2016р. представником ОСОБА_5 надано суду для огляду:

- оригінал квитанції №L0-182 від 01 квітня 2015р. на суму 839, 58 грн.;

- оригінал квитанції №L0-190 від 01 квітня 2015р. на суму 192, 08 грн.;

- оригінал квитанції №L0-196 від 01 квітня 2015р. на суму 619, 32 грн.;

- оригінал квитанції від 31.03.2015р. на суму 620, 20 грн.

Колегія суддів оглянула надані оригінали документів та долучила копії до матеріалів справи копії.

Представник співзасновника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудан" ОСОБА_1, ОСОБА_2 ознайомившись зі змістом апеляційної скарги арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3М та апеляційної скарги інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 звернула увагу суду, що подані апеляційні скарги є однаковими. ОСОБА_2 заперечила проти доводів апеляційних скарг та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. у справі № 10/171-09 вважає законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просила залишити дану ухвалу без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 надала суду для огляду:

- оригінал квитанції від 21.04.2015р. на суму 839 грн. 58 коп.;

- оригінал квитанції від 21.04.2015р. на суму 198 грн. 08 коп.;

- оригінал квитанції від 21.04.2015р. на суму 620 грн. 10 коп.;

- оригінал квитанції №30295762 від 21.04.2015р. на суму 619 грн. 32 коп.

Колегія суддів оглянула надані оригінали документів та долучила копії до матеріалів справи копії.

Представник ОСОБА_5 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. у справі № 10/171-09 незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив суд скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. у справі № 10/171-09.

Арбітражний керуючий - ліквідатор ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. у справі № 10/171-09 незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просив суд скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. у справі № 10/171-09.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників учасників провадження у судових засіданнях, розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.11.15р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК) України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №10/171-09 за заявою Державної податкової інспекції у м. Вінниці про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудан". Як підставу для порушення провадження у справі про банкрутство заявник зазначає статтю 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 19.01.2013 року) «згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 31.08.09р. підприємство ТОВ «Рудан» відсутнє у реєстрі».

За змістом частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 19.01.2013 року) у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Одночасно у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство (а.с.2-3, т.1) заявник державна податкова інспекція у м.Вінниці просить визнати його кредитором у справі із сумою кредиторських вимог 98451,32грн., з них основний платіж становить 66201,00грн., штрафні санкції 31870,15грн., пеня 380,17грн. (а.с.4, т.1). Частина сум (97832грн,00коп.) нараховані боржнику шляхом виставлення податкових повідомлень-рішень від 07.11.2005р. (а.с.8-9, т.1). Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 07.11.2005р. слугував акт перевірки № 607/2350/23058746 від 26.09.2005р., який міститься у матеріалах справи у формі Доповнення до пункту 2.5 розділу II та Висновку до акту позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 290/26-20-01 від 02.09.04р. ТОВ «Рудан» (код 23058746) за період з 01.06.2001 р. по 01.07.2004 р. (а.с.10-15, т.1). Інша сума 619.32грн. заборгованість по податках і зборах.

Найменування та поштові реквізити боржника, які зазначає у заяві від 28.10.09р. податковий орган Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудан», 21021, АДРЕСА_1.

Ухвалою від 04.11.09р. порушено провадження у справі про банкрутство.

Постановою від 19.11.09р. (а.с.40, т.1) боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рудан» визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру.

Матеріали справи №10/171-09 містять заяву від 26.09.11р. за вих..№1-26/9/11 ТОВ «Рудан» (а.с.145-148, т.1), підписану виконуючим обовязки Генерального директора, засновника ОСОБА_1, у якій заявник категорично заперечує проти порушеного провадження про банкрутство ТОВ «Рудан», зазначаючи, що нараховані суми податків та застосовані фінансові санкції, які покладені податковим органом в основу заяви про банкрутство, оспорювалися за правилами КАСУ у господарському суді Житомирської області та Житомирському апеляційному господарському суді та у Вищому адміністративному суді України, який своєю ухвалою від 02.08.11р. скасував процесуальні рішення судів нижчої інстанції, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

А про порушене провадження у справі про банкрутство ТОВ «Рудан» дізнався із заперечення, поданого арбітражним керуючим ОСОБА_8 в рамках господарської справи №5/203-10.

У заяві від 26.09.11р. за вих..№1-26/9/11 засновник ОСОБА_1 звертає увагу суду першої інстанції, що підстава для порушення провадження у справі (відсутність боржника в реєстрі) є надуманою та безпідставною, оскільки податковий орган володів інформацією як про юридичну адресу ТОВ «Рудан», так і про фактичну.

Просить провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудан» припинити.

На момент розгляду даної апеляційної скарги провадження у справі №10/171-09 не припинене та перебуває на стадії ліквідаційної процедури.

Засновник ОСОБА_1 неодноразово звертався із клопотаннями про припинення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудан», навіть після того, як на новому судовому розгляді (уже судами адміністративної юрисдикції) позовні вимоги ТОВ «Рудан» про визнання нечинним Доповнення до пункту 2.5 розділу II та Висновку до акту позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 290/26-20-01 від 02.09.04р. ТОВ «Рудан» (код 23058746) за період з 01.06.2001 р. по 01.07.2004 р. та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ У м.Вінниці №0002532310/0, №0002542310/0 від 10.10.2005 року, №0002532310/1, №0002542310/1 від 07.11.2005 року та №0002542310/2, №0002532310/2 від 17 січня 2006 року були задоволені частково.

19 лютого 2015 року арбітражним керуючим ліквідатором ОСОБА_3 до господарського суду Вінницької області подано заяву вих..№02-09/46 від 19.02.2015р. (а.с.64-65, т.5) про затвердження мирової угоди, укладеної між БОРЖНИКОМ (ТОВ «Рудан» в особі арбітражного керуючого ліквідатора ОСОБА_3М.), КРЕДИТОРАМИ (Кредитори Боржника у справі Господарського суду Вінницької області № 10/171-09, в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_6, який діє на підставі рішення комітету кредиторів № 1 від 12.02.2015 року), та ІНВЕСТОРОМ (громадянин України ОСОБА_4, який діє з власної ініціативи). До заяви додано текст мирової угоди від 18.02.15р. (а.с.66-67, т.5).

Розгляд заяви про затвердження мирової угоди неодноразово відкладався.

17.06.2015р. до господарського суду Вінницької області арбітражним керуючим ліквідатором ОСОБА_3 (а.с.155, т.5) подано ряд додаткових документів (а.с.156-164, т.5) на виконання ухвали господарського суду Вінницької області, у тому числі і мирову угоду із виправленими реквізитами осіб, які її підписали, знову ж таки датовану 18 лютого 2015 року (а.с.161-162, т.5)

Як прослідковується із матеріалів справи, ухвалою (а.с.219, т.5) господарського суду Вінницької області від 16.10.2015р. у справі №10/171-09 призначено судове засідання для розгляду заяви ліквідатора ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди №02-09/46 від 19.02.2015р. та клопотань співзасновника ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 (вх. №06-52/4065/415, вх. №06-52/9350/15) про припинення провадження у справі №10/171-09 на 03.11.2015р.

Розглянувши заяву арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди №02-09/46 від 19.02.2015р. місцевий господарський суд встановив, що 18.02.2015р. укладено мирову угоду по справі № 10/171-09 з тексту якої слідує, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рудан", в особі арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3, з одного боку, та кредитори боржника в особі голови комітету кредиторів ОСОБА_6, з другого боку, та інвестор - громадянин України ОСОБА_4, з третього боку, досягли домовленості щодо врегулювання заборгованості перед кредиторами по справі №10/171-09.

Відповідно до п. 2 даної мирової угоди, заборгованість боржника перед кредиторами, визнана господарським судом Вінницької області, становить 2277,08грн., в тому числі:

1. Вінницька ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницький області - 619,32 грн.

2. Виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - 839,58 грн.

3. Лівобережний міжрайонний центр зайнятості м. Вінниці - 620,10 грн.

4. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України - 198,08 грн.

Згідно п. 3 мирової угоди, інвестор приймає на себе зобов'язання погасити вимоги кредиторів (які зазначені у п. 2 мирової угоди) в обмін на корпоративні права боржника у розмірі 100% статутного капіталу на протязі п'яти банківських днів, з моменту набрання чинності ухвали господарського суду Вінницької області про затвердження даної мирової угоди.

Пунктом 5 мирової угоди передбачено, виконання інвестором п. 4 даної мирової угоди є підставою, у відповідності до ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", для проведення державної реєстрації змін до установчих документів боржника щодо зміни складу учасників боржника на інвестора.

Частиною 1 статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діяла до 19.01.2013 року) встановлено, що під мировою угодою розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також по тексту судової постанови - Закон про банкрутство) передбачено, що мирова угода може бути укладена на будь-який стадії провадження у справі про банкрутство.

Мирова угода по своїй суті фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі про банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами. Вона визначає умови врегулювання обов'язків неплатоспроможного підприємства щодо погашення заборгованості його кредиторам будь-якими законними способами, наслідком чого має стати припинення провадження у справі про банкрутство.

Отже, мирова угода у справі про банкрутство є не тільки правочином, а одночасно є і судовою процедурою, в зв'язку з чим умови та порядок укладання мирової угоди регулюються нормами Закону про банкрутство, які є спеціальними.

Статтею 37 Закону про банкрутство визначено, що мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, для чого необхідно призначити судове засідання.

При затвердженні мирової угоди, господарський суд в обов'язковому порядку, згідно з ч. 3 ст. 38 Закону про банкрутство, має перевірити, чи не суперечать умови мирової угоди чинному законодавству.

Господарський суд може відмовити в затвердженні мирової угоди якщо порушено порядок її укладення або якщо вона не відповідає вимогам законодавства.

Розглянувши дану мирову угоду та проаналізувавши її зміст на предмет відповідності чинному законодавству України та інтересам сторін у справі, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що запропонована мирова угода їм не відповідає, а тому не може бути затверджена господарським судом з огляду на таке.

Згідно п. 3 мирової угоди, інвестор ОСОБА_4 зобов'язується погасити всі вимоги кредиторів в даній справі в обмін на корпоративні права боржника у розмірі 100% статутного капіталу.

За приписами ст. 167 Господарського кодексу (надалі - ГК) України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративними є ті права, які виникають у зв'язку з майновою участю в діяльності товариства. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному чи кільком учасникам або третім особам, у відповідності до ст. 53 Закону України "Про господарські товариства". При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або частково. Частка учасника (її частина) може бути придбана самим товариством.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону про банкрутство, інвестор, за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

У даній мировій угоді вирішено питання, які мають вирішуватись за планом санації.

Разом з тим, Закон про банкрутство не передбачає перехід права власності на майно боржника третій особі.

За приписами ч. 4 ст. 37 Закону про банкрутство, мирова угода може містити умови про обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права.

Отже, виходячи з положень Закону про банкрутство, є можливим лише обмін вимог саме кредиторів, грошові вимоги яких містяться в реєстрі вимог кредиторів боржника, а не третіх осіб, як це вбачається з тексту досліджуваної як судом апеляційної так і судом першої інстанцій мирової угоди.

В даному випадку, обсяг грошових вимог кредиторів повинен відповідати обсягу корпоративних прав, які підлягають обміну, відповідно до вимог ч. 4 ст. 37 Закону про банкрутство.

Згідно установчого договору про створення товариства з обмеженою відповідальністю "Рудан", статутний фонд ТОВ "Рудан" складає 65000,00 грн. і його засновниками є: ОСОБА_1 з часткою 45% (29250,00 грн.), ОСОБА_9 з часткою 45% (29250,00 грн.) та ДП "RFK Поділля" з часткою - 10% (6500,00 грн.).

Суд апеляційної інстанції зясував у одного із засновників ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 у якому обсязі сформований статутний фонд (капітал) товариства. Співзасновник ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 пояснив, що статутний фонд сформований у розмірі 100 відсотків. Такі пояснення стверджуються відомостями, зазначеними (а.с.10-зворотна сторона, т.1) у п.1.7. Доповнення до пункту 2.5 розділу II та Висновку до акту позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 290/26-20-01 від 02.09.04р. ТОВ «Рудан» (код 23058746) за період з 01.06.2001 р. по 01.07.2004р.

Як зазначено вище у даній судовій постанові, загальний розмір вимог кредиторів у даній справі складає 2277,08 грн., і ця сума не відповідає 100% обсягу корпоративних прав у товаристві боржника.

При цьому, мирова угода не містить в собі досягнення такої мирової угоди між боржником, з участю учасників ТОВ "Рудан", оскільки її укладання прямо стосується прав учасників (засновників) товариства. Доказів такої згоди комітет кредиторів, арбітражний керуючий суду апеляційної та першої інстанцій не надали.

З огляду на вказані приписи законодавства та встановлені фактичні обставини справи, в задоволенні заяви ліквідатора ОСОБА_3 про затвердження мирової угоди №02-09/46 від 19.02.2015 року суд першої інстанції правомірно відмовив.

Щодо припинення провадження у справі про банкрутство.

Як було встановлено місцевим господарським судом стосовно клопотання співзасновника ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 (вх. №06-52/4065/415, вх. №06-52/9350/15) про припинення провадження у справі №10/171-09, співзасновником ТОВ "Рудан" ОСОБА_1 шляхом внесення готівкових коштів на банківські рахунки було здійснено повне погашення грошових вимог кредиторів на загальну суму 2277,08грн., а саме:

- перед Вінницькою ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницький області в сумі 619,32 грн.;

- перед Виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 839,58 грн.;

- перед Лівобережним міжрайонним центром зайнятості м. Вінниці в сумі 620,10 грн.;

- перед Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в сумі 198,08 грн.

Це підтверджується відповідними квитанціями від 21.04.2015р.

Крім того, як зазначено в оскаржуваній ухвалі в судовому засіданні місцевого господарського суду представники кредиторів - Вінницької ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницький області, Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці підтвердили надходження коштів та відсутність заборгованості ТОВ "Рудан" перед кредиторами.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у цей же період, а саме 01.04.15р. громадянином ОСОБА_4 без будь-яких правових підстав також сплачено грошові кошти у сумі 2277,08грн.:

- для Вінницької ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницький області в сумі 619,32 грн.;

- для Виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 839,58 грн.;

- для Лівобережного міжрайонного центру зайнятості м. Вінниці в сумі 620,10 грн.;

- для Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в сумі 198,08 грн.

Як зазначив представник інвестора громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 зазначені кошти сплачувалися як погашення заборгованості перед кредиторами у межах п.3 мирової угоди від 18.02.15р.

Разом з тим ні апелянт ОСОБА_4, ні його представник ОСОБА_5 не врахували, що такі умови можливі були б тільки після затвердження мирової угоди судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові уже зазначалося, що згідно п. 3 мирової угоди, інвестор ОСОБА_4 зобов'язується погасити всі вимоги кредиторів в даній справі в обмін на корпоративні права боржника у розмірі 100% статутного капіталу.

А оскільки такі положення мирової угоди порушували права інших учасників (засновників ТОВ «Рудан») та суперечили вимогам чинного законодавства, то у затвердженні мирової угоди було відмовлено.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянти - арбітражний керуючий - ліквідатор ОСОБА_3 та представник інвестора громадянина ОСОБА_4 ОСОБА_5 звернули увагу колегії на ту обставину, що місцевий господарський суд, припиняючи провадження у справі про банкрутство, не вирішив питання про оплату послуг арбітражного керуючого за період із 15.01.2014р. по 03.11.2015р. За обрахунками апелянта - арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 такий розмір становить 52617,60грн.

Під час зясування зазначених обставин, колегією суддів встановлено, що за період із 15.01.2014р. по 03.11.2015р. арбітражний керуючий - ліквідатор ОСОБА_3 жодного звіту про оплату його послуг на розгляд комітету кредиторів не подавав. Не подавав арбітражний керуючий таких звітів і до суду першої інстанції.

До апеляційної скарги, у якості доказу правомірності обрахування зазначеної суми, відповідного розрахунку на суму 52617,60грн. апелянтом не надано.

Відтак є неправомірним твердження апелянтів про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не розгляду та не вирішення питання про оплату послуг арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3

Суд першої інстанції правомірно, враховуючи відсутність предмету спору, що боржник повністю розрахувався з кредиторами, прийшов до висновку про припинення провадження у справі.

Поряд з тим Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Закон про банкрутство (преамбула Закону) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відтак прерогативою даного Закону (а також його новою редакцією з 19.01.13р.) є у першу чергу відновлення платоспроможності боржника, яким у даній справі було товариство з обмеженою відповідальністю «Рудан».

Стверджуючи про те, що один із співзасновників ТОВ «Рудан» ОСОБА_1 не мав жодного відношення до товариства, апелянти не врахували, що завдяки саме засновнику ОСОБА_1 вдалося домогтися через судові процедури у суді адміністративної юрисдикції відновлення свого права, як платника податків, скасувавши протиправні податкові повідомлення-рішення податкового органу.

Стверджуючи, що засновник ОСОБА_1 не має жодного відношення до ТОВ «Рудан» у процедурі банкрутства, апелянти не врахували, що саме ОСОБА_1 представляв інтереси ТОВ «Рудан» у судах адміністративної юрисдикції.

При цьому податковий орган у даному випадку (у даній судовій справі) володіючи інформацією про хід розгляду позовних вимог ТОВ «Рудан», інтереси якого представляв у судах адміністративної юрисдикції ОСОБА_1, продовжував збільшувати суму кредиторських вимог шляхом нарахування пені на суми нарахованого податкового боргу (а.с.112-113, т.1).

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що податковий орган державна податкова інспекція у м.Вінниця безпідставно ініціювала порушення провадження у справі на підставі статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 19.01.2013 року).

Застосування норми цієї статті можливе у разі, коли громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Адже податковому органу було достеменно відомо, що юридична адреса товариства (місцезнаходження підприємства, відповідно до установчих документів) м. Вінниця, вул.І.Богуна, 1/13, а фактичне місцезнаходження: м.Вінниця, вул.Енгельса, буд.33 (територія консервного заводу). Ці відомості податковий орган зазначав у п.1.6. Доповнення до пункту 2.5 розділу II та Висновку до акту позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства № 290/26-20-01 від 02.09.04р. ТОВ «Рудан» (код 23058746) за період з 01.06.2001 р. по 01.07.2004р. (а.с.10-зворотна сторона, т.1).

Але у заяві про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рудан" зазначено не відсутність керівних органів за місцезнаходженням юридичної особи, а «згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб станом на 31.08.09р. підприємство ТОВ «Рудан» відсутнє у реєстрі».

Засновник ТОВ «Рудан» ОСОБА_1 пояснив, що у 2000 році відбулася зміна складу засновників товариства та змінилася його назва, що відображено в установчих документах (а.с.62-76, т.1). Усі ці відомості були подані як до реєстраційної служби так і до органів статистики та податкового органу. Однак після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції станом на 2003 рік) відомості у державний реєстр внесені не були, у тому числі і з тих причин, що існувала справа про банкрутство ТОВ «Рудан».

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтами в апеляційних скаргах, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 та інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого - ліквідатора ОСОБА_3 від 28.12.15р. залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу інвестора у справі про банкрутство громадянина України ОСОБА_4 від 28.12.15р. залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 03 листопада 2015 року у справі №10/171-09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №10/171-09 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.