Рішення № 56219288, 23.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016Справа №910/18302/15За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку»

про виселення та вчинення дій

Головуючий суддя Отрош І.М.

судді Мандриченко О.В.

Морозов С.М.

Представники сторін:

від позивача: Цибізова О.О. - представник за довіреністю № 159 від 25.12.2015;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.07.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київський метрополітен» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» про виселення та вчинення дій, по суті, про усунення перешкод у користуванні майном.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України у зв'язку із закінченням строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 та наявністю заперечень позивача щодо продовження строку дії договору оренди не звільнив займане приміщення та продовжує ним користуватись, у зв'язку з чим позивач просить суд виселити відповідача з нерухомого майна (частини переходу) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., визначену відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, а також демонтувати тимчасово огороджуючу конструкцію (кіоск) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18302/15, розгляд справи призначено на 10.08.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.09.2015.

14.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач направив відповідачу заперечення щодо продовження строку дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 лише 10.06.2015. При цьому, відповідач зауважив, що протягом місяця від дати закінчення строку дії вказаного договору (з 13.10.2014 по 13.11.2014) від позивача, від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та від Київської міської ради жодних заперечень щодо продовження строку дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 відповідачу не надходило, у зв'язку з чим строк дії вказаного договору було продовжено до 10.10.2017.

Крім того, у відзиві на позовну відповідач зазначив, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» є неналежним позивачем у справі. Так, відповідач стверджує, що у зв'язку з тим, що загальна площа нежитлових приміщень, яка передається орендарям в оренду на станціях метрополітену і перебуває на балансі позивача, значно перевищує 200,00 кв.м., виключно Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) може виступати орендодавцем усіх нежилих приміщень, які перебувають на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен». При цьому, відповідач зауважив, що належними позивачами у справі є Київська міська рада як власник майна або Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орган, наділений правом виступати орендодавцем такого майна, здійснювати повноваження щодо розпорядження та управління майном.

При цьому, у відзиві на позовну заяву, відповідач також зазначив, що повідомлення позивача про небажання продовжувати строк дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 є документом, який виданий особою, яка не наділена повноваженнями власника майна; при цьому, посилання у вказаному повідомленні на припинення дії договору оренди з тих підстав, що згідно із висновку Служби воєнізованої охорони Комунального підприємства «Київський метрополітен» огороджуючи конструкції відповідача не відповідають вимогам Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012, є безпідставними, оскільки вказані огороджуючи конструкції були розташовані відповідачем до дати набрання законної сили вказаними Правилами та вказана підстава не входить до переліку підстав для відмови, який визначений у п. 12.4 Правил.

При цьому, відповідач зазначив, що повідомлення позивача про відмову від продовження строку дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 № 45 від 17.10.2014 підписано директором Департаменту з забезпечення організаційної діяльності Комунального підприємства «Київський метрополітен», а не начальником позивача, а також не містить відбитку печатки позивача.

Враховуючи вищевикладене, відповідач стверджує, що повідомлення позивача про відмову від продовження строку дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 № 45 від 17.10.2014 є неналежним доказом у підтвердження факту висловлення позивачем заперечень щодо продовження дії вказаного договору на новий строк.

14.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами звукозапису, яке було задоволено судом.

14.09.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі, в якій відповідач просив суд зупинити провадження у справі № 910/18302/15 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» про виселення та вчинення дій до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/23859/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 продовженим (пролонгованим) на термін до 10.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 зупинено провадження у справі № 910/18302/15 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» про виселення та вчинення дій до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/23859/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору продовженим.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 поновлено провадження у справі № 910/18302/15; призначено колегіальний розгляд справи № 910/18302/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 колегією суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Мандриченка О.В. та Морозова С.М. справу № 910/18302/15 прийнято до провадження; розгляд справи призначено на 23.02.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2016 подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.02.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана в спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20909922 від 22.07.2015, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що поштове відправлення не було вручене під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2), де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 розділу 2 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Водночас, суд зазначає, що ухвала про призначення розгляду справи на 23.02.2016 була відправлена на юридичну адресу відповідача 15.02.2016, що підтверджується вихідним штампом Господарського суду міста Києва, а отже, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що поштове відправлення не було вручене під час доставки, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, відмова відповідача від отримання поштової кореспонденції або невжиття дій щодо своєчасного її отримання не може мати наслідком відкладення судом розгляду справи, з огляду на порушення права позивача на розумні строки розгляду спору, передбачені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2011 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 28.12.2010 № 517/5329 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), за адресою: АДРЕСА_3 для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Згідно з п. 2.4 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

Згідно з п. 9.1 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 28.12.2010 № 517/5329 діє з 15.10.2011 до 13.10.2014 (2 роки 364 дні).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, суд дійшов висновку, що він є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Додатковою угодою № 1 від 15.10.2011 до Договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 сторони доповнили розділ 8 договору пунктом 8.5.6, відповідно до якого у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу АДРЕСА_3 в термін, визначений у п. 4.14 цього договору від своїх огороджуючи конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених у цьому пункті договору умов, орендодавець самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі майна в оренду від 01.11.2011 орендодавець (Комунальне підприємство «Київський метрополітен») передав, а орендар (Фізична особа-підприємець ОСОБА_5.) прийняв в орендне користування частину переходу АДРЕСА_3, визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 59,5 кв.м.

Вказаний акт приймання-передачі від 01.11.2011 підписаний представниками орендодавця та орендаря, а також скріплений печаткою орендодавця (копія акту знаходиться в матеріалах справи).

Судом встановлено, що 01.01.2013 між сторонами складено акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендар передав, а орендодавець прийняв частину переходу станції метро «Видубичі», загальною площею 59,5 кв.м., що перебувала у користуванні орендаря за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 (копія вказаного акту долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 02.01.2013 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (первісний орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (новий орендар) на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 11.12.2012 № 137 укладено Договір № 1 про внесення змін до Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 1 від 02.01.2013 сторони домовились у преамбулі Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 замінити первісного орендаря на нового орендаря, та викласти преамбулу у новій редакції, відповідно до якої органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном, підприємства, установи, в господарському віданні та в оперативному управлінні яких перебуває майно територіальної громади міста Києва Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (орендодавець), в особі начальника Управління непрофільних доходів ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності від 03.02.2012 № 24-Н, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку», яке є платником податку на загальних підставах (орендар), в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі статуту, зареєстрованого Оболонською РДА в місті Києві, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 31.01.2012 № 10691020000028423, виписка серія ААБ № 768134, ідентифікаційний код 38050084, з другої сторони, що іменуються разом сторони, уклали цей договір про нижченаведене.

Крім того, Договором № 1 від 02.01.2013 сторони внесли зміни до розділу 10 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, зазначивши орендарем Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та вказавши реквізити відповідача.

При цьому, пунктом 2 Договору № 1 від 02.01.2013 сторони підтвердили, що первісний орендар передав новому орендарю, а новий орендар прийняв від первісного орендаря всі права та обов'язки первісного орендаря за Договором № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011.

Таким чином, шляхом укладення Договору № 1 від 02.01.2013 до Договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 сторони замінили сторону вказаного договору оренди, а саме замінили орендаря з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (первісний орендар) на Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (новий орендар) з усіма правами та обов'язками орендаря за Договором № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011.

Судом встановлено, що 02.01.2013 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (орендар) складено акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування частину приміщення переходу, що перебуває на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен», загальною площею 59,5 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, станція метро «Видубичі» (перехід вестибюлю № 1).

Вказаний акт підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками позивача та відповідача; копія акту долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що наказом Головного управління комунальної власності м. Києва КМДА від 23.04.2003 № 98 за позивачем закріплено на праві повного господарського відання майно, що є об'єктом оренди за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Нормами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації (викупу) об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Згідно з п. 9.1 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 28.12.2010 № 517/5329 діє з 15.10.2011 до 13.10.2014 (2 роки 364 дні).

Відповідно до п. 9.5 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 14.09.2015, відповідач зазначив, що позивач направив відповідачу заперечення щодо продовження строку дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 лише 10.06.2015. При цьому, відповідач зауважив, що протягом місяця від дати закінчення строку дії вказаного договору (з 13.10.2014 по 13.11.2014) від позивача, від Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та від Київської міської ради жодних заперечень щодо продовження строку дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 відповідачу не надходило, у зв'язку з чим строк дії вказаного договору було продовжено до 10.10.2017.

Однак, суд зазначає, що позивачем долучено до позовної заяви належним чином засвідчену копію повідомлення № 45 від 17.10.2014, яке адресоване Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» за його юридичною адресою: м. Київ, вул. Л. Гавро, буд. 17-А, кв. 98 (адреса зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію фіскального чеку та списку № 3023 згрупованих поштових відправлень листів з рекомендованим повідомленням з поштовим штампом, з яких вбачається, що вказане повідомлення було направлено відповідачу 20.10.2014.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2), де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 розділу 2 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У судовому засіданні 23.02.2016 позивачем також долучено до матеріалів справи копію витягу з журналу реєстрації вихідної кореспонденції, з якого вбачається реєстрація позивачем 17.10.2014 поштової кореспонденції за № 45, яка адресована Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (тобто, вищевказаного повідомлення).

Так, у повідомленні № 45 від 17.10.2014 позивач повідомив відповідача про те, що строк укладеного між сторонами Договір № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 закінчився 13.10.2014 та на новий строк продовжуватися не буде.

При цьому, позивач вимагав до 12.11.2014 звільнити об'єкт оренди та повернути його за актом приймання-передачі орендодавцю - Комунальному підприємству «Київський метрополітен».

Суд зазначає, що доказів, які б підтверджували факт неотримання відповідачем вказаного повідомлення про заперечення щодо продовження строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 (у підтвердження своїх заперечень, викладених у відзиві) відповідачем суду не надано, зокрема, довідки підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення.

При цьому, суд зазначає, що ухилення орендаря від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив заперечення щодо продовження строку дії договору оренди (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати відповідні заперечення незаявленими.

Також, суд зазначає, що позбавлений можливості відстежити пересилання поштового відправлення (повідомлення № 45 від 17.10.2014 про заперечення продовження строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011), оскільки інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень зберігається протягом 6 місяців з моменту реєстрації на сайті ДП «Укрпошта» (відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті ДП «Укрпошта»).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» належним чином повідомило відповідача про заперечення щодо продовження дії Договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору оренди.

При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що повідомлення позивача про відмову від продовження строку дії Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 № 45 від 17.10.2014 підписано директором Департаменту з забезпечення організаційної діяльності Комунального підприємства «Київський метрополітен», а не начальником позивача, а також не містить відбитку печатки позивача, у зв'язку з чим вказане повідомлення не може бути у якості заперечення на продовження строку дії договору оренди (відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна») та є недійсним.

Так, судом встановлено, що вказаний лист (повідомлення про заперечення) підписаний директором Департаменту з забезпечення організаційної діяльності Комунального підприємства «Київський метрополітен» ОСОБА_8 Водночас, сторонами не надано суду доказів у підтвердження факту наявності у ОСОБА_8 повноважень вчиняти правочини від імені позивача, зокрема, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про дану особу як особу, яка має право підпису від імені позивача станом на 17.10.2014 (дата підпису повідомлення № 45 від 17.10.2014 про заперечення щодо продовження строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Суд зазначає, що заперечення щодо продовження строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, викладені у повідомленні № 45 від 17.10.2014 (заява про припинення договору оренди відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), за своєю правовою природою є одностороннім правочином, оскільки є дією особи, яка спрямована на припинення цивільних (господарських) прав і обов'язків за договором оренди.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Cуд зазначає, що відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 № 11, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

З огляду на те, що у судових засіданнях та, зокрема, шляхом подання позовної заяви про виселення відповідача, яка обґрунтована саме наявністю заперечень позивача щодо продовження строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, позивачем було фактично схвалено правочин (заява про припинення договору/заперечення щодо продовження дії договору), вчинений директором Департаменту з забезпечення організаційної діяльності Комунального підприємства «Київський метрополітен» ОСОБА_8 (лист про заперечення щодо продовження строку дії договору оренди), суд дійшов висновку щодо необґрунтованості тверджень відповідача щодо недійсності вказаного правочину (викладеного у повідомленні № 45 від 17.10.2014).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» було належним чином та уповноваженими на те особою повідомлене про те, що Договір № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 не буде продовжуватись на новий строк та на тих самих умовах, а саме повідомленням позивача № 45 від 17.10.2014 про заперечення щодо продовження строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011.

Що стосується тверджень відповідача, що Комунальне підприємство «Київський метрополітен» є неналежним позивачем у справі, суд зазначає таке.

Так, у відзиві на позовну відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що загальна площа нежитлових приміщень, яка передається орендарям в оренду на станціях метрополітену і перебуває на балансі позивача, значно перевищує 200,00 кв.м., виключно Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) може виступати орендодавцем усіх нежилих приміщень, які перебувають на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен». При цьому, відповідач зауважив, що належними позивачами у справі є Київська міська рада як власник майна або Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) як орган, наділений правом виступати орендодавцем такого майна, здійснювати повноваження щодо розпорядження та управління майном.

Суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції станом на дату укладення договору оренди) орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Відповідно до п. 2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.2011, який діяв на дату укладення Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, орендодавцями за цим Положенням є Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації); районні в місті Києві державні адміністрації (далі - райдержадміністрації) - щодо майна, яке передане їм в управління; комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм орендодавцем комунального майна є, зокрема, комунальні підприємства щодо нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку мова йде про кожний окремий об'єкт оренди (який не може перевищувати 200 кв.м.), який передається в орендне користування орендарю (підприємству), зважаючи на що, та беручи до уваги, що площа об'єкта оренди за Договором № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 становить 59,5 кв.м., суд вважає необгрунтованими вищевикладені твердження відповідача.

Що стосується тверджень відповідача, що він звертався до позивача до закінчення строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 із проханням надати всі необхідні документи для продовження дії договору оренди, суд зазначає, що якщо до закінчення строку дії договору оренди орендар звертався до орендодавця із заявою про продовження дії договору та останній не надав відповіді на таку пропозицію, то вказані обставини можуть свідчити про мовчазне погодження орендодавцем на продовження дії договору оренди, однак таке погодження буде мати місце лише у випадку відсутності заперечень орендодавця на продовження строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2014 у справі № 914/3891/13.

Однак, враховуючи встановлений судом факт наявності заперечень орендодавця щодо продовження дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011, суд дійшов висновку, що факт подання відповідачем заяви про продовження дії договору оренди до закінчення строку його дії та відсутності відповіді на вказану заяву орендаря, не впливає на правові наслідки реалізації орендодавцем свого права на відмову від продовження строку дії договору оренди у порядку, встановленому законом.

При цьому, у відзиві на позовну заяву, відповідач також зазначив, що посилання позивача у повідомленні № 45 від 17.10.2014 (заперечення щодо продовження строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011) про припинення дії договору оренди з тих підстав, що згідно із висновку Служби воєнізованої охорони Комунального підприємства «Київський метрополітен» огороджуючі конструкції відповідача не відповідають вимогам Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012, є безпідставними, оскільки вказані огороджуючи конструкції були розташовані відповідачем до дати набрання законної сили вказаними Правилами та вказана підстава не входить до переліку підстав для відмови, який визначений у п. 12.4 Правил.

Суд зазначає, що твердження відповідача щодо належного дотримання ним Правил пожежної безпеки не входять до предмету доказування у даній справі, оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з реалізацією орендодавцем права на відмову від продовження строку дії договору оренди (відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 9.7 договору оренди) та у зв'язку з тим, що орендар без достатньої правової підстави користується об'єктом оренди після закінчення строку дії договору оренди; при цьому право орендодавця на відмову від договору оренди не залежить від наявності будь-яких порушень орендарем умов договору оренди (в тому числі порушень Правил пожежної безпеки), та реалізація даного права не передбачає доведення наявності будь-яких мотивів або мети у орендодавця при вчиненні таких дій.

При цьому, у повідомленні № 45 від 17.12.2014 про заперечення щодо продовження дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 позивач чітко заперечує щодо продовження строку дії вказаного договору у зв'язку із його закінченням, однак вказуючи при цьому на порушення відповідачем Правил пожежної безпеки у метрополітенах, позивач не зазначає, що закінчення строку дії Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 пов'язане із невідповідністю тимчасово огороджуючи конструкцій відповідача вказаним Правилам.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк дії Договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 закінчився 13.10.2014.

При цьому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 було зупинено провадження у справі № 910/18302/15 за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» про виселення та вчинення дій до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 910/23859/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про визнання договору продовженим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2016 у справі № 910/23859/15 (набрало законної сили 12.02.2016) у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» відмовлено, тобто, суд у справі № 910/23859/15 дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 продовженим.

Таким чином, з огляду на те, що суд дійшов висновку, що укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» Договір № 225-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 15.10.2011 припинився у зв'язку із закінченням строку його дії та наявністю заперечень орендодавця щодо продовження строку його дії, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого користування об'єктом оренди.

Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Нормами частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Згідно з п. 4.14 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю.

Відповідно до п. 7.5 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди підприємству у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

До матеріалів справи через канцелярію суду 06.08.2015 позивачем долучено акт № 1 про проведення огляду використання об'єкту оренди орендарем, складений 05.08.2015 уповноваженими представниками позивача, з якого вбачається, що станом на 05.08.2015 на об'єкті оренди - частині переходу, що знаходиться на АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., розміщені тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) орендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку»), в яких здійснюється торгівельна діяльність (позивачем також долучено до матеріалів справи копії зроблених під час проведення огляду фотознімків об'єкта оренди).

Таким чином, судом встановлено факт, що відповідач продовжує використовувати об'єкт оренди після закінчення строку дії договору оренди, що підтверджується актом № 1 про проведення огляду використання об'єкту оренди орендарем від 05.08.2015, складеним уповноваженими представниками позивача, та не заперечувалось відповідачем у судових засіданнях.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» про виселення відповідача з нерухомого майна (частини переходу) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., визначену відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що виселення є ефективним способом захисту так як забезпечує поновлення порушеного права позивача як особи, яка має речове право на майно - право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об'єктом оренди. Так, з огляду на встановлення судом факту закінчення строку дії договору оренди та обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю після закінчення дії договору, у випадку невиконання орендарем відповідного обов'язку ефективним способом захисту прав орендодавця є саме вимога про виселення орендаря, яка передбачає реальне відновлення порушеного права, оскільки виконання рішення суду не залежить від волевиявлення відповідача (як це відбувається при зобов'язанні орендаря повернути об'єкт оренди).

Що стосується позовних вимог Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині демонтування тимчасово огороджуючої конструкції (кіоску) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 8.5.6 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011 в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.10.2011 у разі припинення дії цього Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро «Видубичі» (вестибюль №1) у термін, визначений пунктом 4.14 цього Договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених у цьому пункті Договору умов, підприємство самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

До матеріалів справи через канцелярію суду 06.08.2015 позивачем долучено акт № 1 про проведення огляду використання об'єкту оренди орендарем, складений 05.08.2015 уповноваженими представниками позивача, з якого вбачається, що станом на 05.08.2015 на об'єкті оренди - частині переходу, що знаходиться на АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., розміщені тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски) орендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку»), в яких здійснюється торгівельна діяльність (позивачем також долучено до матеріалів справи копії зроблених під час проведення огляду фотознімків об'єкта оренди).

Суд зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем як зацікавленою особою способу захисту, суд звертає увагу на визначення можливої ефективності такого способу з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту в частині демонтування тимчасово огороджуючої конструкції (кіоску), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та розташована за адресою: станція метро «Видубичі» (вестибюль № 1), загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, є ефективним, оскільки забезпечує поновлення порушеного права позивача як орендодавця на вільне розпорядження частиною вестибюлю № 1 на станції метро «Видубичі», загальною площею 59,5 кв.м., яке знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен».

При цьому, суд зазначає, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача демонтувати тимчасово огороджуючу конструкцію (кіоск) передбачають обов'язок саме відповідача здійснити таке демонтування, та фактичне виконання такого обов'язку залежить виключно від волевиявлення відповідача (та свідчить про неефективність такого способу захисту), тоді як позовні вимоги про демонтування тимчасово огороджуючої конструкції не обмежують позивача у праві самостійно здійснити таке демонтування (відповідно до п. 8.5.6 Договору № 225-У(Ор)-11 від 15.10.2011), в тому числі шляхом звернення до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду в цій частині (виконавчі дії, які не передбачають участі боржника).

Водночас, суд зазначає, що вимога позивача про демонтування майна відповідача може розглядатись як елемент виселення, так як останній спосіб захисту передбачає усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном позивачем, які чиняться відповідачем, в тому числі і звільнення об'єкту оренди від будь-якого майна відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» в частині демонтування тимчасово огороджуючої конструкції (кіоску), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17-А, кв. 98; ідентифікаційний код: 38050084) з нерухомого майна (частини переходу) за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., визначену відповідно до проектної документації, тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ.

3. Демонтувати тимчасово огороджуючу конструкцію (кіоск), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» та розташована за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 59,5 кв.м., згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування МАФ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Баку» (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, буд. 17-А, кв. 98; ідентифікаційний код: 38050084) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код: 03328913) судовий збір у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 02.03.2016

Головуючий суддя І.М. Отрош

Судді О.В. Мандриченко

С.М. Морозов