Рішення № 56219154, 01.03.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2016 р.Справа № 922/4606/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Присяжнюк О.О.

судді: Доленчук Д.О. , Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю. "Міталтрейд", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№0401/1 від 04.01.16, повноваження представника перевірені секретарем судового засідання господарського суду Запорізької області);

відповідача -ОСОБА_2 (дов.№85/1244 від 25.12.2015 року)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд", м. Запоріжжя (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного АТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків про стягнення 204 439,37грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2015року, з урахуванням чого позивачем нараховано пеню за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором №3/01 на підставі специфікацій до договору №20 від 11.11.2014року ,№24 від 23.12.2014 року та №1 від 14.01.2015року в сумі 172 112,99грн., інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором №3/01 від 18.01.2013 року, товар за період з 15.05.2015року по 12.08.2015 року в сумі 32 326,38грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

21 вересня 2015 року до господарського суду Харківської області від Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд", в якій позивач просить суд розірвати Договір поставки №3/01 від 18 січня 2013 року, внаслідок істотного порушення умов вказаного договору відповідачем за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2015 року зустрічну позовну заяву та додані до неї документи було повернуто Публічному акціонерному товариству "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" без розгляду на підставі п. 6 ст. 63 ГПК України.

29.09.2015року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" надійшла заява про збільшення позовних вимог(вх.№39175), в якій останній просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором №3/01 на підставі специфікацій до договору №20 від 11.11.2014року ,№24 від 23.12.2014 року та №1 від 14.01.2015року в сумі 189 602,45грн., інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором №3/01 від 18.01.2013 року, товар за період з 15.05.2015року по 12.08.2015року в сумі 32 326,38грн.,3% річних в сумі за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором№3/01 від 18.01.2013року за період з 15.05.2013року по 06.10.2015року в сумі 14 767,70грн.

Разом з тим, 29 вересня 2015 року від Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до суду надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року по справі № 922/4606/15.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2015 року провадження у справі 922/4606/15 зупинено до розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на ухвалу господарського суду Харківської області від 21 вересня 2015 року по справі № 922/4606/15 та повернення матеріалів справи до господарського суду Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе, м. Харків залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 24.09.2015 року у справі №922/4606/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою та постановою, Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2015 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 у справі №922/4606/15 залишено без змін.

21.12.15 р. справа надійшла на адресу господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2015року поновлено провадження у справі. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на "28" грудня 2015 р. о 10:30. Забезпечення проведення відеоконференції під час судового засідання у справі №922/4606/15 доручено господарському суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду від 28.12.2015року прийнято заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором №3/01 на підставі специфікацій до договору №20 від 11.11.2014року , №24 від 23.12.2014 року та №1 від 14.01.2015року в сумі 189 602,45грн., інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором №3/01 від 18.01.2013 року, товар за період з 15.05.2015року в сумі 32 326,38грн. В частині вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором №3/01 від 18.01.2013року за період з 15.05.2015року по 06.10.2015року в сумі 14 767,70грн. збільшено заяву не прийнято судом до розгляду. Клопотання позивача про продовження строку розгляду спору задоволено. Продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів до 18.01.2016року.

На підставі ухвали господарського суду від 11.01.2016року для розгляду справи №922/4606/15, призначено колегію суддів, про що складено протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.01.2016року. Для розгляду справи №922/4606/15 призначено колегію суддів, у складі головуючий суддя: Присяжнюк О.О., судді: Доленчук Д.О., Сальнікова Г.А.

04.01.2016року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" надійшли письмові пояснення по справі №922/4606/15(вх.№141), в яких останній зазначив про те, що в рамках дії договору №3/01 від 18.01.2013року між позивачем та відповідачем продовжувались господарські праводносини і після звернення позивача до господарського суду Харківської області у березні 2015 року (справа №922/1725/15 ), крім того, позивач просив суд коригування вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат вважати заявою про зменшення позовних вимог в цій частині , та з врахуванням вищенаведеного, просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 189 602,45грн., інфляційних нарахувань в сумі 19 826,06грн.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2016року, прийнято заяву про зменшення позовних вимог до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству. Розгляд справи відкладено до 15.02.2016року.

Ухвалою господарського суду від15.02.2016року, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату. Клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору судом визначено вирішити в процесі розгляду справи . Розгляд справи відкладено до 01.03.2016року.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2016 року підтримує зменшені позовні вимоги, з підстав заявлених в уточнених позовних вимогах, крім того через канцелярію господарського суду (вх.№6400 від 25.02.2016року) надав письмові пояснення стосовно нарахованих інфляційних та пені, заперечував проти зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.03.2016року заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та поданій заяві (вх.№6841) в яких просить суд відмовити щодо стягнення з відповідача 189 602,45грн.пені, у зв'язку із тим, що нарахована сума пені є надмірно великою, щодо стягнення інфляційних нарахувань просить задовольнити частково.

Розглянувши клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи, подане через канцелярію суду (вх.№4786/16 від 15.02.2016) колегія суддів залишає його без задоволення, оскільки воно призведе до необґрунтованого затягування судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «Міталтрейд» (постачальник) та ПАТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе» (покупець) укладений договір поставки № 3/01 від 18.01.2013 р. (т. І а.с. 41-44), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязався передати покупцю товар, а покупець - прийняти та оплатити товар на умовах передбачених Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кількість, ціна, асортимент та загальна вартість товару зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору.

У п. 3.1. Договору сторони передбачили, що покупець повинен здійснити оплату після поставки товару шляхом перерахування грошових коштів з відстрочкою платежу 15 календарних днів на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку.

Пунктом 3.3. Договору сторони узгодили, що інший порядок, строк та умови оплати могли бути передбачені у Специфікаціях до Договору.

Згідно п. 4.1. Договору, Товару поставлявся на умовах FСА, згідно Правил Інкотермс-2000», на протязі 2-х днів з моменту отримання заявки постачальника, якщо інший порядок поставки не встановлювався відповідною Специфікацією.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції на виконання умов договору позивач здійснював поставки відповідачу товару, в обумовленій сторонами у специфікаціях кількості та у погоджені строки.

Так, протягом серпня 2014р. - січня 2015р. позивачем поставлений відповідачу товар за специфікаціями № 13 від 21.08.2014р.; № 15 від 11.09.2014р.; № 16 від 24.09.2014р.; № 17 від 17.10.2014р.; № 19 від 20.10.2014р.; № 20 від 11.11.2014р.; № 23 від 23.12.2014р.; № 24 від 23.12.2014р.; № 1 від 14.01.2015р.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних з підписами уповноважених осіб відповідача про отримання товару та не заперечується представниками відповідача.

На оплату поставленого товару позивачем виставлені відповідачу рахунки

Однак, всупереч умовам договору та прийнятим на себе зобов'язанням, відповідачем не дотриманий узгоджений сторонами порядок оплати, а саме: за специфікаціями: № 13, № 15, № 16, 19 оплата здійснена несвоєчасно та частинами; № 17, № 20, № 23, № 24, №1 здійснена несвоєчасно та не в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2015 р. по справі №922/1725/15 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" заборгованість за поставлений товар за договором № 3/01 від 18.01.2013р. у сумі 1239128,50 грн.; експедиційну компенсацію за транспорт на загальну суму 11680,00 грн.; пеню за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 222986,25 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 145359,70 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" 9765,13 грн. судового збору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" на користь Державного бюджету України 15251,04 грн. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного суду від 21 вересня 2015 року вищезазначене рішення залишено без змін.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Рішення господарського суду Харківської області від 04 червня 2015 року по справі №9221725/15 на теперішній час є дійсним.

Однак, станом на 12.08.2015 року сума основного боргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" перед Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" м. Харків за договором поставки № 3/01 від 18 січня 2013 року відповідачем сплачена не була, а відтак позивачем нараховано штрафні санкції ( з урахуванням зменшених позовних вимог) у вигляді пені в сумі 189 602,45грн., інфляційних нарахувань в сумі 19 826,06грн. з 15.05.2015 року по 12.08.2015 року.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статтей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статтей 546-551 Цивільного кодексу України, виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов"язання (основного зобов"язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов8язання за кожен день прострочення виконання і її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 9.1. договору поставки від 18.01.2013 р. № 3/01, у разі прострочення оплати прийнятого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми у встановлений договором строк за кожен день прострочення.

За приписами статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 243 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.2 ст. 243 Господарського кодексу України, у вигляді сплати пені.

Колегія суддів критично сприймає, заперечення відповідача щодо відмови в задоволенні пені , з посилання на те, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному становищі та нарахована пеня є надмірно великою, виходячи із наступного.

В пункті 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.

Відповідно до пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, колегія суддів звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, колегією суддів також врахована поведінка відповідача, яка полягає в тому, що відповідач не ухиляється від відповідальності за його вчинення, крім того, клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені відповідачем в процесі розгляду не заявлялось.

Що стосується заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 19826,06грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки надані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, тому нарахована сума інфляційних підлягає стягненню з відповідача частково в розмірі19611,06 грн. В іншій частині стягнення інфляційних слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4 567,97 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 251, 252, 526, 530, 612, 625, 892 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр. Московський, 275, п/р № 26002032034803, від. 816 АТ "УкрСіббанк", м. Харків, МФО 351005, код за ЄДР 05750295, ІПН 057502920393, св. № 100328110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міталтрейд" (69005, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 38229412, ІПН 382294108293, св. № 200057357, р/р 26001392403700 в АТ "УкрСиббанк" м. Запоріжжя, МФО 351005) - пеню за несвоєчасну оплату за поставлений товар за договором №3/01 на підставі специфікацій до договору №20 від 11.11.2014року , №24 від 23.12.2014 року та №1 від 14.01.2015року у сумі 189 602,45грн., інфляційне збільшення суми боргу за несвоєчасну оплату за поставлений за договором № 3/01 від 18.01.2013 р. товар у сумі 19 611,06 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі4 567,97 грн.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних відмовити

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.03.2016 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5