Постанова № 56218971, 02.03.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.03.2016 справа №922/5550/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:ОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників: від апелянта:не зявився від відповідача:ОСОБА_4 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс», м. Харківна рішення господарського судуДонецької областівід02.12.2015р. у справі№ 922/5550/14 (суддя П.В. Демідова) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Антекс», м. Харківдо відповідача Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_5», (ПУМБ) м. Харківпро зобовязання здійснити перерахунок щомісячних платежів за кредитним договором № 04-84 від 16 травня 2012 року, відповідно до первісних умов процентної ставки 20% в UAH

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2015 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕКС" до Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячних платежів за кредитним договором №04-84 від 16 травня 2012 року, відповідно до первісних умов процентної ставки - 20% в UАН на місяць відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антекс», м. Харків подало до Донецького апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2015 року по справі № 922/5550/14 повністю; прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ «Антекс» у повному обсязі; судові витрати покласти на відповідача.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що рішення від 02.12.2015р. винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на необґрунтоване застосування відповідачем підвищеної відсоткової ставки за невиконання апелянтом вимог кредитного договору, щодо направлення грошових потоків на рахунки, відкриті в ПАТ ПУМБ та відсутність страхування обєкту застави - транспортного засобу за договором застави № 10-88.

Так, апелянт вказує, що настанню обставин, які передували застосуванню підвищеної відсоткової ставки стало невиконання відповідачем платіжних доручень ТОВ, через що він не направляв грошові потоки на рахунки, відкриті в ПАТ ПУМБ, та порушення з боку страхової компанії ПАТ УАСК АСКА вимог договору страхування щодо виплати відшкодування, що стало перешкодою в сплаті чергового страхового платежу.

Крім того, апелянтом було запропоновано страховій компанії провести залік, згідно якого сума відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачеві пропонувалася до заліку в рахунок заборгованості по сплаті страхової премії, у звязку з тим, що страхова компанія ПАТ УАСК АСКА та ПАТ ПУМБ належать до фінансово-промислової групи «СКМ», яка контролюється управляючою компанією ПАТ «Систем Кепітал Менеджмент», однак судом першої інстанції проігнорована вказана обставина.

Підвищення процентної ставки, апелянт вважає, штрафними санкціями незалежно від їх визначення в договорі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2016р. вказана скарга була прийнята до провадження.

26.01.2016 року через канцелярію суду від представника ПАТ ПУМБ надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Антекс», на рішення господарського суду Донецької області від 02.12.2015 року по справі № 922/5550/14 в якому він просить залишити оскаржу вальне рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

10.02.2016 року в судовому засіданні зявився представник відповідача, яка заперечувала проти доводів викладених в апеляційній скарги та просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а оскаржувальну ухвалу без змін.

Представник апелянта у судове засідання апеляційної інстанції не зявився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обовязковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

16 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (далі - банк або відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (далі позичальник або позивач) укладено кредитний договір №04-84, відповідно до умов якого, банк зобовязався надати позичальнику кредит у розмірі 570604,19грн. (з урахуванням додаткової угоди №10 від 30.05.2014р.)(далі кредитний договір).

За умовами п.7.2.1.1договору в редакції додаткової угоди №10 від 30.05.2014р., сторони визначили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) одного із зобовязань /умов встановлених п.10.3.6.1, п.10.3.6.7., п.10.3.6.11, п.10.3.6.12, договору у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п.7.2.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 21% річних.

За умовами п.7.2.1.2 договору в редакції додаткової угоди №10 від 30.05.2014р., сторони визначили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) двох із зобовязань /умов встановлених п.10.3.6.1, п.10.3.6.7., п.10.3.6.11, п.10.3.6.12, договору у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п.7.2.1.та п.7.2.1.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 22% річних.

Сторони встановили, що проценти за користування кредитом за ставкою, вказаною в п.п. 7.2.1.1., 7.2.1.2 договору нараховуються у кожному випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання одного, двох із зобовязань /умов, встановлених п. 10.3.6.1, п.10.3.6.7., п.10.3.6.11,п.10.3.6.12 кредитного договору у сукупності (разом одночасно), починаючи з першого дня невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання зазначених зобовязань/умов до тієї дати, коли всі зазначені порушені зобовязання /умови у сукупності будуть виконані/дотримані належним чином/настануть.

У разі, якщо всі зобовязання , встановлені в п. 10.3.6.1, п.10.3.6.7., п.10.3.6.11, п.10.3.6.12 кредитного договору будуть у сукупності (разом одночасно), виконані/належним чином дотримані/настануть, застосовується первісна процентна ставка, яка визначена п.7.2.1 кредитного договору, з дати наступної за датою, коли зазначені порушені зобовязання /умови були виконані/дотримані належним чином/настануть.

Позивач та відповідач, дійшли згоди, що положення пункту 7.2.1.12 кредитного договору мають поновлювальний характер і можуть застосовуватися протягом всього строку дії договору.

Відповідно до п.10.3.6.1 кредитного договору позивач прийняв на себе зобовязання протягом 14 календарних днів з дня укладення відповідних угод про забезпечення кредитних зобовязань застрахувати (та надати банку відповідні докази такого страхування) за свій рахунок та на користь банку (як вигодонабавуча) рухоме та нерухоме майно, яке буде передано банку в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором відповідно до ст.3 та ст.8 кредитного договору, на весь строк дії кредитного договору у страховика, схваленого банком. Відповідне майно має бути застраховане на суму, не менше ніж буде узгоджена у відповідній угоді про забезпечення, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження та псування. В договорі(ах) страхування повинно бути передбачено, що зміна умов такого(их) договору(ів), в тому числі вигодонабувача без попередньої згоди банку забороняється. Істотні умови договору(ів) страхування (в тому числі ризики та страхові випадки) мають бути погоджені з банком до його (їх) підписання.

Протягом строку дії кредитного договору позивач зобовязався забезпечувати перебування рухомого майна та нерухомого майна, яке буде передане банку в забезпечення виконання зобовязань за цим договором, застрахованим відповідно до договору(ів) страхування, укладання якого(их) передбачено цим договором, на тих самих умовах, на яких цей(і) договір(ори) страхування був(ли) укладений(і).

За умовами п.10.3.6.7 позичальник зобовязався протягом строку дії цього договору щомісячно (з першого по останній день календарного місяця) забезпечувати надходження грошових кошів на всі поточні рахунки, відкриті позичальником в банку, в будь-якій валюті обсязі не меншому ніж 80% від загального обсягу надходжень на всі поточні рахунки позичальника в банківських установах за відповідний місяць.

Для здійснення контролю за виконанням зазначеного обовязку позичальник зобовязався забезпечити щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця надання банку належним чином засвідчених печаткою та підписом керівника та головного бухгалтера довідок або документів, сформованих за допомогою програмних комплексів позичальника 1С-Бухгалтерія або Клієнт-Банк , про оборот коштів на поточних рахунках позичальника, відкритих в інших банківських установах станом на останнє число кожного попереднього календарного місяця, на підставі яких банк здійснює розрахунок обсягу надходжень грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті в банку.

За умовами п.14.5 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобовязань згідно цього договору в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та ст. 345-346 Господарського кодексу України (далі ГК України).

16.05.2012р. між відповідачем та позивачем укладено договір застави транспортних засобів №10-88, відповідно до п.1.1. якого, заставодавець, з метою забезпечення зобовязані , що випливають з кредитного договору № 04-84 від 16.05.2012 року, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у договорі застави, транспортні засоби, зазначені в п.2.1 договору застави.

11.06.2014 року між позивачем та ПрАТ Українська страхова компанія АСКА укладено договір страхування № 3142270, за змістом якого позивач застрахував транспортні засоби, що є предметом застави за договором застави № 10-88 від 16.05.2014 року. Згідно п. ХІУ сторони встановили строк дії договору з 5.07.2014 року по 4.07.2015 року з урахуванням умов п. ХІІІ. У відповідності до п. ХІІІ позичальник зобовязався щоквартально сплачувати страхову премію в строк до 4.07.2014 року першу частину, в строк до 4.10.2014 року другу частину , в строк до 4.01.2015 року третю, в строк до 4.04.2015 року - четверту. У випадку несплати чергової частини премії на рахунок страховика, договір страхування вважається припиненим с 00 годин дня, наступного за днем, вказаним як останній строк внесення страхової премії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявне рішення суду по справі №922/4981/14-908/5765/14 яким встановлено, що відповідач належним чином виконав умови кредитного договору, надавши позивачеві кредитні кошти,в обсязі та на умовах, встановлених кредитним договором, проте позивач прийняті зобовязання не виконав.

10.10.2014 року відповідач повідомив позивача про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 1.10.2014 року до 21 % пунктів, у звязку із невиконанням позивачем зобовязань щодо направлення грошових потоків в обсязі 80 % на рахунки, відкриті в ПАТ ПУМБ, та з 5.10.2014 року до 22 % пунктів за відсутність підтвердження оплати страхових платежів за договором страхування заставленого майна.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до матеріалів справи встановлено, що ТОВ АНТЕКС, через виникнення спірних питань щодо виплати страхового відшкодування для проведення ремонту предмету застави автомобілю AUDI A6, д.н.знак АХ 7111 АЕ , не виконало зобовязання за договором страхування № 3142270 щодо сплати чергового платежу за договором страхування в строк до 4.10.2014 року, у звязку з чим та відповідно до п. ХІІІ договір страхування припинив свою дію.

Крім того, встановлено наявність в матеріалах справи довідки про рух коштів позивача на рахунках в ПАТ ПУМБ та інших банках за вересень 2014 року.

Так, згідно довідки вбачається, що надходження на рахунки відповідача, відкриті в ПАТ ПУМБ складали 44, 81 % від загального обсягу грошових потоків позивача за вказаний період.

Як зазначає відповідач та не спростовує позивач з листопада 2014 року довідки про обіг коштів позивача відповідачеві не надавав. Позивач також посилається на те, що причиною невиконання ним п.10.3.6.7 кредитного договору є те, що відповідач блокує кошти на його рахунках, відкритих в ПАТ ПУМБ, у звязку з чим позивач переорієнтував власні грошові потоки в інші банки. Проте, як зазначає відповідач, та не спростовує позивач, грошові кошти, які надходять на поточні рахунки позивача, відкриті в ПАТ ПУМБ, в порядку п. 9.9 кредитного договору № 04-472 від 28.08.2007 року, укладеного між банком та ТОВ АНТЕКС, на підставі умов про договірне списання, направляються Банком на погашення заборгованості за зазначеним договором.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що правомірність дій Банку щодо забезпечення виконання умов кредитного договору № 04-472 від 28.08.2007 року, через застосування договірного списання, не було предметом дослідження в цій справі, проте сторонами не було спростовано належними та допустимими доказами законність дій Банку в межах кредитного договору № 04-472 від 28.08.2007 року.

За змістом ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Сторони не спростовували факт невиконання позивачем зобовязань по направленню грошових потоків на рахунки, відкриті в ПАТ ПУМБ.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено про існування обставин, з якими сторони повязують зміну відсоткової ставки.

У відповідності до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до Глави 71 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Так, сторони у двосторонньому порядку погодили зміну розміру процентної ставки в залежності від виконання позивачем зобовязань щодо направлення грошових потоків в обсязі 80 % від загального обсягу грошових потоків позичальника та від факту страхування обєктів, що є предметом застави, якою забезпечені кредитні зобовязання, в порядку, визначеному п.п.7.2.1.1, 7.2.1.2 договору №04-84 від 16.05.2012 року в редакції додаткової угоди №10 від 30.05.2014р.

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що суд першої інстанції правомірно не погодився із позицією позивача відносно застосування до спірних відносин ст. 218 ГК України, оскільки проценти за кредитним договором, передбачені статтями 1054, 1056-1 ЦК України, є платою за користування кредитом, а є видом господарсько-правової відповідальності.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Донецького апеляційного господарського суду від 2.09.2015 року по справі № 922/4981/14-908/5765/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Антекс до Публічного акціонерного товариства Перший Український ОСОБА_5 про визнання незаконними дій відповідача щодо дострокового повернення позивачем кредитів: за кредитним договором №04-472 від 28.08.2007р. в розмірі 870762,02 євро, за кредитним договором №04-84 від 16.05.2012р. в розмірі 526604,19грн., та про визнання незаконними дії відповідача щодо нарахування відсоткової ставки за користування кредитом:

- за кредитним договором №04-472 від 28.08.2007р., укладеним між ПАТ ПУМБ та ТОВ Антекс з 01.10.2014р. до рівня 11,5% EUR.

- за кредитним договором №04-472 від 28.08.2007р., укладеним між ПАТ ПУМБ та ТОВ Антекс з 04.10.2014р. до рівня 12,5% EUR.

- за кредитним договором №04-84 від 16.05.2012р., укладеним між ПАТ ПУМБ та ТОВ Антекс з 01.10.2014р. до рівня 21% UAH.

- за кредитним договором №04-84 від 16.05.2012р., укладеним між ПАТ ПУМБ та ТОВ Антекс з 05.10.2014р. до рівня 22% UAH,

встановлено законність дій Банку щодо нарахування відсотків за спірним кредитним договором з 1.10.2014 року на рівні 21 % та з 5.10.2014 року на рівні 22 %.

У відповідності до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у звязку з чим відмовив в його задоволенні в повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2015р. по справі № 922/5550/14 винесена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс», м. Харків підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Антекс», м. Харків на рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2015р. по справі № 922/5550/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2015р. по справі № 922/5550/14 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3