Рішення № 56218669, 23.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016р. Справа№ 914/4248/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця, м. Дніпропетровськ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Магніт, м. Стрий Львівської області

про стягнення 146 130,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 10.12.2015р.);

від відповідача ОСОБА_3 представник (довіреність б/н від 29.12.2015р.).

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Державним підприємством Придніпровська залізниця до відповідача ОСОБА_1 підприємства Магніт про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в розмірі 146 130,00 грн.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. керуючись ст.ст. 25, 86 ГПК України, суд ухвалив замінити позивача у справі Державне підприємство Придніпровська залізниця (код ЄДРПОУ 01073828) його правонаступником Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40081237).

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав обґрунтування (вх.№7259/16 від 23.02.2016р.) відзиву на позовну заяву. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та в обґрунтуванні відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

У червні 2015р. зі станції ОСОБА_4 залізниці Приватне підприємство «Магніт» здійснило відправлення вагону №60904372, згідно накладної №37080710 на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.

Згідно накладної №37080710, найменування вантажу: брухт чорних металів, не поіменований в алфавіті, Вид 3 ДСТУ 4121 2002. Відправник вантажу ПП «Магніт», одержувач ВАТ «Запоріжсталь». Вага: нетто 62650 кг.; тара 23400 кг. Розмір провізної плати складає 29226,00 грн.

При проходженні вагону через станцію Нижньодніпровськ Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі вказаній відправником у накладній.

Перевіркою було виявлено, що в накладній №37080710 у вагоні №60904372 вказана маса нетто вантажу складає 61550 кг, що на 1100 кг менше, ніж вказано у накладній 62650 кг.

У підтвердження неправильного зазначення відправником даних про масу вантажу у перевізних документах накладній №37080710, позивачем було складено комерційний акт від 17.06.2015р. №008991/369/1210 та Акт загальної форми № 1323/Ваги від 17.06.2015р.

У звязку із вказаним позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача штраф у пятикратному розмірі провізної плати за неправильне зазначення маси вантажу у накладній, передбачений Статутом залізниць України. Тобто, позивач просить стягнути з відповідача 146 130,00 грн. штрафу.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та обґрунтування відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про залізничний транспорт'", а саме ст.3 визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відправка вагону №60904372 підтверджується накладною №37080710. Оформлення накладної здійснюється у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644.

Пунктом 2.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

В п.4.1. Правил оформлення перевізних документів також зазначено, що заповнення накладної під час перевезення здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.

Відповідно до ст. 23 Статуту, п. 1.1, п. 2.1, п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну. Графи „маса вантажу, визначена відправником" та „спосіб визначення маси" були заповнені вантажовідправником. Правильність внесених у накладну відомостей своїм підписом підтверджує представник відправника, зокрема, у накладній № 37080710 в графі 55 "Правильність внесених у накладу відомостей підтверджую" зроблено відповідний запис представником відправника ОСОБА_5

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно п. 5 Правил приймання вантажів до перевезень та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць.

Факт неправильного зазначення відправником даних про масу вантажу у перевізних документах накладній №37080710, відповідно до ст. 129 Статуту підтверджується комерційним актом від 17.06.2015р. №008991/369/1210 та Актом загальної форми № 1323/Ваги від 17.06.2015р., що є підставою для покладення на відповідача відповідальності шляхом застосування господарських санкцій.

В силу приписів ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Згідно п.5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за предявлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі пятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У пункті 6.2. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225 розяснено, що у застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати, якщо вони є), завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у статтях 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки згідно зі статтею 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Вартість провізної плати зазначена у накладній та становить 29 226,00 грн.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано штраф в сумі 146 130,00 грн.

Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У частині третій статті 551 Цивільного кодексу України йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі, а доказів понесення позивачем збитків матеріали справи не містять, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача штраф в чотирьохкратному розмірі провізної плати, а саме в розмірі 116 904,00 грн.

Щодо відзиву відповідача на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідач зазначає, що зважування вагону №60904372 здійснювалося відправником в м.Калуші на 150 тонній вазі (вага №0213), яка пройшла огляд та контрольну перевірку, про що 11.03.2015р. та 11.06.2015р. ваговласником (ВФ ДПЗД «Укрінтеренерго» Калуська ТЕЦ) було внесено відповідний запис у технічний паспорт ЗВВТ. Жоден працівник ПП «Магніт» не володіє в повному обсязі знаннями та навичками роботи з ваговимірювальними засобами та пристроями у даному випадку для визначення маси у вагоні. Таким чином, відповідач вніс дані щодо маси вантажу в перевізний документ на підставі даних, зазначених ваговласником (ВФ ДПЗД «Укрінтеренерго» Калуська ТЕЦ).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як вбачається з вищенаведеного, зважування вагону №60904372 не було контрольним, яке б проводилося залізницею на підставі ст. 24 Статуту залізниць України в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу. З накладної № 37080710 вбачається, зокрема з графи 24, що маса вантажу визначена відправником, а не залізницею, і відомості до накладної вніс відправник, а не залізниця, а як зазначено у п.5.5 Правил оформлення перевізних документів відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли внаслідок неправильного зазначення у накладній маси вантажу (Постанови Вищого господарського суду України у справах №915/1466/15 від 11.01.2016р., № 904/4404/15 від 12.01.2016р.).

У відзиві зазначено, що представником відомчої воєнізованої охорони Укрзалізниці проставлено відповідний підпис у журналі про забезпечення збереження вантажу на шляху слідування та залізничних станціях, що відповідає положенням ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» відповідно до якої залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Як зазначає відповідач, супровідна накладна № 37080710 (п.49) свідчить, що вантаж прибув на станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці 15.06.2015 року без охорони. Комерційний акт серії РА № 008991/369 складений 17.06.2015 року, через 2 дні після прибуття. При цьому, де та у який спосіб зберігався вантаж у комерційному акті не відображено. У акті відсутній опис обставин, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які можуть бути причиною виникнення незбереженості вантажу.

Перш за все слід зазначити, що відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача стосовно виявлення недостачі вантажу та з вимогою про відшкодування його вартості тощо.

Тим не менше, згідно комерційного акту серії РА № 008991/369 від 17.06.2015 року та акту загальної форми №1323/Ваги від 17.06.2015 року, завантаження вантажу рівномірне нижче бортів на 20см., укрито листами заліза, марковано, заглиблень немає, в технічному відношенні вагон справний, вагон без дверей, люки з обох сторін закриті та закручені, маркування не порушене. При повторному переважуванні вага підтвердилась.

Крім того, як зазначено вище, зважування вагону №60904372 не було контрольним, яке б проводилося залізницею на підставі ст. 24 Статуту залізниць України в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу. З накладної № 37080710 вбачається, зокрема з графи 24, що маса вантажу визначена відправником, а не залізницею, і відомості до накладної вніс відправник, а не залізниця, тому припущення щодо можливої незбереженості вантажу є недоведеними.

Як зазначає відповідач, до позовної заяви позивачем додано як доказ виявленої різниці у вазі тільки виписку з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (запис вчинено за №2722 від 17.06.2015р.). Однак, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. Відтак подання як доказу книги обліку контрольних зважувань або виписки з неї, не спростовує обставин викладених вище.

Відповідач звертає увагу, що позивач надав копію технічного паспорта на ЗВВТ (вагонні ваги №14), де останні відомості про повірку ваг датовані 15.10.2014р., тобто більш як за 7 місяців до зважування 17.06.2015р. вагону №60904372, що ставить під сумнів точність зважування.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до Додатку №3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012р. №442, інтервал періодичної повірки для ЗВВТ, які експлуатуються, у період строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника, не більше 12 місяців, а для тих, що експлуатуються після закінчення строку служби, встановленого експлуатаційною документацією виробника, а також для вагонних ваг після модернізації не більше 6 місяців.

Згідно технічного паспорта на ЗВВТ (вагонні ваги №14), строк експлуатації встановлений виробником ЗВВТ 15 років, а дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію 26.12.2012р.

Як зазначає відповідач, згідно Наказу Міністерства транспорту України №25 від 16.01.1995 року, затверджено Рівні граничних розходжень при визначенні маси нетто вантажів, що перевозяться залізницями України. Відповідно до п.3.2 даних Рівнів - при зважуванні завантаженого вагону із зупинкою і розчепленням або без розчеплення на вагонних вагах (тара вагону за трафаретом) граничне розходження визначення маси нетто вантажу необхідно приймати: більше 45 т до 64 т - 2,0 %. Таким чином, як стверджує відповідач, визначаючи масу вантажу у вагоні №60904372 граничне розходження визначення маси нетто вантажу допускається - 1253 кг. (62650 кг х 2,0 %).

Однак, суд звертає увагу, що згідно Наказу Міністерства транспорту України від 04 грудня 1995 року № 451, наказ від 16 січня 1995 р. N 25 "Про затвердження Рівнів граничних розходжень при визнанні маси нетто вантажів, що перевозяться залізницями України" було відмінено.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №7347 від 24.11.2015р. на суму 2 191,95 грн.

Пунктом 4.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 21.02.2013 року №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2 191,95 грн. судового збору.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Магніт (82400, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 33705946) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул.Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця штраф в розмірі 116 904,00 грн. та судовий збір в розмірі 2 191,95 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до ОСОБА_4 апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 29.02.2016р.

Суддя Петрашко М.М.