Рішення № 56218460, 15.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016Справа №910/31895/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 4 999, 03 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шагін О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» про стягнення страхового платежу, що підлягає поверненню за період, що залишився до закінчення дії договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією транспортного засобу № 20007 від 28.11.2014 р. у розмірі 4 845, 90 грн., а також: 3 % річних в сумі 48, 19 грн. та інфляційні втрати в сумі 104, 94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані достроковим припиненням договору № 20007 від 28.11.2014 р. за ініціативою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/31895/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі за клопотанням відповідача.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні прични неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 15.02.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» укладено договір добровільного тарування ризиків, пов'язаних з експлуатацією транспортного засобу № 20007, за умовами якого є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованими транспортними засобами та додатковим обладнанням до них.

Відповідно до розділу 1 договору частина страхового платежу у розмірі 22 304, 58 грн. підлягає сплаті за період страхування 13.12.2014 р. до 12.12.2015 р. та має бути сплачений до 29.12.2014 р.

Відповідно до п. 12.4. договору його дія може бути достроково припинена за вимогою однієї із сторін та у разі дострокового припинення дії договору на вимогу позивача, відповідач зобов'язаний повернути 65 % суми страхового платежу за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням фактичних виплат за договором.

Згідно з п. 12.5. договору про намір достроково припинити дію договору будь-яка сторона зобов'язана письмово повідомити іншу не пізніше, ніж за 30 робочих днів до дня припинення, якщо сторони не дійшли згоди про інше.

У відповідності до угоди від 08.12.2014 р. про проведення заліку взаємних однорідних вимог на суму 437 823, 61 грн., в тому числі щодо вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» за договором № 20007 від 28.11.2014 р.

Листом № 1926/06 від 25.06.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» повідомило відповідача про припинення дії договору № 20007 від 28.11.2014 р. з 26.06.2015 р. та провернути суму страхового платежу за період, що залишився з дати такого припинення до закінчення дії договору.

Відомостей щодо надання відповідачем відповіді на вказаний лист або перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» стверджує, що договір № 20007 від 28.11.2014 р. є достроково припиненим за ініціативою позивача з 12.08.2015 р., однак Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» не виконує обов'язку щодо повернення частини страхового платежу за період з 13.08.2015 р. до 12.12.2015 р., що становить 4 845, 90 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, за приписами ст. 3 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах свободи договору, а також справедливості добросовісності та розумності.

За змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приймаючи до уваги, що договором № 20007 від 28.11.2014 р. передбачено можливість дострокового припинення договору за ініціативою однієї із сторін, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» скористалось таким правом, договір № 20007 від 28.11.2014 р. фактично є розірваним з 12.08.2015 р.

Відповідно до ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором. Страхувальник або страховик зобов'язаний повідомити другу сторону про свій намір відмовитися від договору страхування не пізніш як за тридцять днів до припинення договору, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 4 статті 997 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо страхувальник відмовився від договору страхування (крім договору страхування життя), страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення строку договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, та фактично здійснених страховиком страхових виплат.

Аналогічні норми закріплені також у статті 28 Закону України «Про страхування», якою передбачено, що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Дія договору особистого страхування не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування, якщо інше ним не передбачено.

Також нормами ст. 28 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених ним обґрунтувань, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» частини страхового платежу за договором № 20007 від 28.11.2014 р. у розмірі 4 845, 90 грн.

Стосовно вимог позивача по стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми, суд відзначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, на підставі наведеної норми 3 % річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню саме у разі невиконання грошового зобов'язання, в той час, як у даному випадку до стягнення заявлено частину страхового платежу, що не пов'язано із порушенням відповідачем грошового зобов'язання.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих відповідачем як страховий платіж, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відтак, вимоги позивача в цій частині визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволені позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, оскільки при зверненні до суду, позивачем сплачений судовий збір за мінімальною ставкою, визначеною Законом України «Про судовий збір», сума судового збору підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 35912126) частину страхового платежу у розмірі 4 845, 90 (чотири тисячі вісімсот сорок п'ять грн. 90 коп.) грн. та 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.02.2016 р.

Суддя Пригунова А.Б.