Рішення № 56218350, 17.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016Справа №7/216

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик"

про стягнення 957 553,96 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Довгалюк А.В. - за довіреністю №737 від 31.12.2015 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Хрещатик" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 957 553,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08290/2-06 від 12.06.2008 не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши 957 553,96 грн. за період з 01.07.2008 по 01.01.2009.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 936 051,64 грн. - боргу, 21 502,32 грн. - інфляційних втрат, 9 575,54 грн. - державного мита, 118,00 грн. - витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 30.04.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2009 року зупинити провадження у справі зупинено провадження у справі №7/216 до вирішення іншої пов'язаної з нею справи №8/131

Через канцелярію суду представник позивача подав клопотання про поновлення провадження у справі та докази про зміну найменування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2016 року поновлено провадження у справі 7/216 та призначено її розгляд на 03.02.2016 року.

Згідно п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", затвердженого позачерговими зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 20.12.2012, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне здійснити заміну назви відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

У судове засідання 03.02.2016 року представник відповідача не з'явився, через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів та про відкладення розгляду справи, які судом задоволенні, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 17.02.2016.

17.02.2016 відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав письмові пояснення по справі, в яких уточнив розмір позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу в розмірі 405 000,00 грн., яка була сплачена в рахунок часткового погашення заборгованості у справі № 7/216 за кодом 6-956 та сплачена сума у розмірі 35 000,00 грн., що повністю погашає заборгованість за кодом 6-50956. Таким чином, позивач після поновлення провадження у справі № 7/216 заявив до стягнення непогашену суму заборгованості за кодом 6-956 - за яким обліковується питна вода та її стоки за 01.07.2008 по 31.07.2009 у розмірі 939 390,23 грн., розмір інфляційних втрат становить 90 851, 07 грн.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.02.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2008 між позивачем та відповідачем було укладено Договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №08290/2-06 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1, зазначений Договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання".

За даним Договором постачальник зобов'язувався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язувався здійснити своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах даного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановленні Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за № 26.04.2002 року за № 403/6691 (далі-Правил), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем.

Згідно з п. 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показаннями водолічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків, у відповідності із Правилами користування.

Згідно з п. 2.1.2 Договору зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутність свого представника для зняття показів, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Відповідно до п. 2.1.6 Договору облікові дані відповідача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у позивача. Відповідач щоквартально направляє до позивача письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. В разі невиконання відповідачем цього пункту договору, облікові дані позивача щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених відповідачем розрахунків вважаються безумовно погодженими відповідачем.

При цьому, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з постачання питної води та відведення стоків, обсяги яких сторонами визначено актами відповідно до умов Договору, які підписані обома сторонами та свідчать про дотримання з боку ПАТ "АК "Київводоканал" встановленого умовами Договору порядку визначення обсягів наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. З наведеного вбачається, що підставою для отримання оплати виконавцем є саме надана замовнику послуга. Факт передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що була використана ним у своїй господарській діяльності для надання послуг з гарячого водопостачання, підтверджується наявними актами зняття показань з приладів обліку, що ним підписані та погоджені. Враховуючи ту обставину, що ПАТ "АК "Київводоканал" є виробником послуг з питного водопостачання, а Договір укладено з метою забезпечення Відповідача послугами з постачання саме питної води, без розподілу для яких цілей вона буде використовуватись, то умови Договору вважаються виконаними з моменту підписання Відповідачем документів первинного бухгалтерського обліку - актів про зняття показань з приладів обліку. Умовами Договору передбачено порядок обліку питної води, - за показниками водолічильників, зареєстрованих за Абонентом (п.2.1.1 Договору).

Позивачем надано копії маршрутних листів, актів зняття показників лічильника, підписаних та погоджених представниками відповідача за період з 01.07.2008 по 31.07.2009, що підтверджують обсяги наданих послуг позивачем на суму 939 390,23 грн.

Сторони Договору № 08290/2-06 від 12.06.2008 дійшли згоди щодо порядку розрахунків за надані та спожиті послуги.

Пунктом 2.2.1 Договору визначено, що позивач щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.4 Договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

На виконання положень п. 2.2 Договору, позивач своєчасно направляв відповідачу дебетові інформаційні повідомлення про оплату наданих послуг, факт направлення зазначених повідомлень підтверджується довідкою Центрального відділення ПАТ КБ "Хрещатик", оригінал якої долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та підпункту 5 пункту 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі питної води зобов'язанні своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Таким чином, відсутні будь-які правові підстави вважати, що відповідач звільнений від обов'язку оплатити послуги з постачання питної води, яка була спожита відповідачем в повному обсязі, що підтверджується первинними документами.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, постачав відповідачу питну воду та приймав від нього стічних вод у міську каналізаційну згідно умов Договору, а відповідач не розрахувався за надані послуги.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 939 390,58 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь: 90 851,07 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 90 851,07 грн. - інфляційних втрат, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва "Хрещатик" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 28/19, код ЄДРПОУ 35534430) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) - 939 390 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 23 коп. - основного боргу, 90 851 (дев'яносто тисяч вісімсот п'ятдесят одну) грн. 07 коп. - інфляційних втрат, 9 575 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 54 коп. - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 22.02.2016 року.