Рішення № 56218205, 22.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016Справа №910/525/16

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДоПублічного акціонерного товариства «Українська залізниця»Простягнення 526 855,14 грн, Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача: Сердженко М.О. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 526 855,14 грн з яких: 283 896,00 грн - основного боргу, 517,93 грн - пені, 17 897,24 грн - 3% річних, 224 543,97 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав грошові зобов'язання за договором ПЗ/УОЦОП-1117.

Ухвалою суду від 15.01.2016 було порушено провадження у справі №910/525/16 та призначено її розгляд на 29.012016.

Позивач в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду, а також надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача 29.01.2016 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності та врахувати те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, при цьому відповідач навів власний розрахунок 3% річних, згідно з яким загальна суму 3% річних за договором становить 17 873,91 грн.

В судовому засіданні 29.01.2016 представник відповідача надав усні пояснення по справі відповідно до яких, з урахуванням відзиву на позовну заяву, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 29.01.2016 на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 22.02.2015.

Представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник відповідача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Представник позивача надав усні пояснення відповідно до яких заперечував проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на те, що суд відкладав розгляд справи, позивач заперечує проти відкладення розгляду справи, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача та повторного відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 22.02.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2011 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сторона 2, позивач) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-західна залізниця» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (сторона 1, відповідач) був укладений договір №ПЗ/УЦОП-1117 відповідно до умов якого сторона 2 зобов'язується надавати стороні 1 послуги по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди останньої (послуги), а сторона 1 зобов'язується оплачувати ці послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 3.1 договору сторона 1 здійснює оплату послуг сторони 2 шляхом перерахування на поточний рахунок останньої грошової суми у розмірі 12,00 грн без ПДВ за кожне місце, з якого береться комісійний збір і яке було реалізовано стороною 1 по цьому договору у звітному місяці, крім проїзних документів, вартість яких сплачена через мережу Інтернет (вартість послуг).

Відповідно до п. 3.2 договору перерахування здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, згідно акту (актів), підписаного (підписаних) повноважними представниками сторін.

Термін дії договору з 01.01.2012 до 31.12.2016 (п.8.1).

На виконання умов договору №ПЗ/УЦОП-1117 від 30.12.2011 за період з жовтня по грудень 2013 позивач надав відповідачу послуги з організаційно-технічного забезпечення функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди загалом на суму 283 896,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): за жовтень 2013 на суму 108 876,00 грн (без ПДВ); за листопад 2013 на суму 124 656,00 грн (без ПДВ); за грудень 2013 на суму 50 364,00 грн (без ПДВ).

Проте, відповідач в порушення зобов'язань за договором, не оплатив позивачу вартість наданих за період з жовтня по листопад 2013 послуг, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 283 896,00 грн.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 01.08.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за договором №ПЗ/УЦОП-1117 від 30.12.2011 складає 283 896,00 грн.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору №ПЗ/УЦОП-1117 від 30.12.2011 за період з жовтня по грудень 2013 позивач надав відповідачу послуги з організаційно-технічного забезпечення функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди загалом на суму 283 896,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): за жовтень 2013 на суму 108 876,00 грн (без ПДВ); за листопад 2013 на суму 124 656,00 грн (без ПДВ); за грудень 2013 на суму 50 364,00 грн (без ПДВ), проте, відповідач в порушення зобов'язань за договором, не оплатив позивачу вартість наданих за період з жовтня по листопад 2013 послуг, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 283 896,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 283 896,00 грн.

За прострочення грошових зобов'язань за договором №ПЗ/УЦОП-1117 від 30.12.2011 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 17 897,24 грн - 3% річних, 224 543,97 грн - інфляційних втрат за періоди прострочення згідно наданих розрахунків (згідно акту за жовтень 2013 за період прострочення з 15.11.2013 по 14.01.2016; згідно акту за листопад 2013 - з 15.12.2013 по 14.01.2016; згідно акту за грудень 2013 - з 15.01.2014 по 14.01.2016).

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат просив суд врахувати те, що відповідач перебуває в скрутному матеріальному становищі, при цьому відповідач навів власний розрахунок 3% річних, згідно з яким загальна суму 3% річних за договором становить 17 873,91 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 253 цього Кодексу визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що умовами договору сторони погодили здійснення оплати відповідачем за надані позивачем послуги - щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, прострочення відповідача починається з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у розмірі 17 873,91 грн та 224 362,37 грн, відповідно за періоди прострочення: згідно акту за жовтень 2013 - з 16.11.2013 по 14.01.2016; згідно акту за листопад 2013 - з 16.12.2013 по 14.01.2016; згідно акту за грудень 2013 - з 16.01.2014 по 14.01.2016.

Крім того, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 517,93 грн за періоди прострочення згідно наданого розрахунку (згідно акту за жовтень 2013 - з 15.11.2013 по 15.05.2014; згідно акту за листопад 2013 - з 15.12.2013 по 15.06.2014; згідно акту за грудень 2013 - з 15.01.2014 по 15.07.2014).

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку порушення стороною 1 пункту 3.2 договору, остання сплачує стороні 2 пеню у розмірі 0,001% від вартості послуг, за кожний день прострочення.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Враховуючи тривалість часу, протягом якого позивачу було відомо про порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару за договором №ПЗ/УЦОП-1117 від 30.12.2011, приймаючи до уваги заяву відповідача, господарським судом застосовується спеціальна позовна давність при вирішенні спору про стягнення пені, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03068, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1) 283 896 (двісті вісімдесят три тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн 00 коп. - основного боргу, 224 362 (двісті двадцять чотири тисячі триста шістдесят дві) грн 37 коп. - інфляційних втрат, 17 873 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) грн 91 коп. - 3% річних та 7 891 (сім тисяч вісімсот дев'яносто одну) грн 99 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

29.02.2016

Суддя Спичак О.М.