Рішення № 56217269, 02.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.16р. Справа № 904/369/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус», м. Дніпропетровськ ( відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Зоря ( відповідач-2)

Про: стягнення 84 189, 37 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: Єрмолов Є.М. (дов. №3438-К-О від 14.08.15р.) ;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» (позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» ( відповідач-1 ) та ФОП ОСОБА_1 ( відповідач-2 ) про солідарне стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 24.03.2011р. у розмірі 84 189, 37 грн. ( з яких: 32 290, 00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 45 014, 37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 6 885, 00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на не виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни ; а відповідачем-1 - своїх зобов'язань за договором поруки.

ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» ( відповідач-1 ) відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судових засідань двічі не з'явився ; не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань був своєчасно повідомлений на адресу, зазначену в позовній заяви та договорі поруки ( що підтверджується відповідними повідомленнями, повернутими органами зв'язку з позначкою: « організація відсутня» , а.с. 52-53,57 ).

ФОП ОСОБА_1( відповідач) відзив на позов не надав, явку повноважних представників до судових засідань двічі не забезпечив, не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань був своєчасно повідомлений на адресу , зазначену у позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДР станом на 10.02.16р. ( а.с.64-65).

Відповідно до Постанови ВГСУ від 26.12.11 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції » : …3.9. Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. 3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК (1798-12). За змістом зазначеної статті 64 ГПК (1798-12), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Абзац третій підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 16.01.2013)

Оскільки ухвала про порушення провадження у справі була надіслана судом за належною адресою відповідача і не повернута підприємством зв'язку ( що підтверджується отриманою судом 24.02.16р. копією реєстру поштових відправлень суду від 28.01.16 р. та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, а.с.66, 67). Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідачів-1, 2 та відзиву на позов - за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2011р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (надалі - банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - клієнт) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (надалі - Умови, а.с. 31-38), тарифів банку (а.с. 39-40), що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 24.03.2011р. (надалі - Договір; а.с. 30) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до умов Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано Умовами.

Відповідно до пункту 3.18.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Згідно пункту 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.18.1.6 Умов визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбаченими внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.

Відповідно до пункту 3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг".

Згідно пункту 3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк або у формі обміну паперовій або електронній інформацією або у будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Свої зобов'язання за договором Банк виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредитний ліміт в розмірі 45 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою банку № 08.7.0.0.0/131118112419 від 18.11.2013р. (а.с. 41) та банківськими виписками (а.с. 45).

Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за Договором, належним чином не виконав, а саме: не сплатив кошти в сумі 45 000 грн. 00 коп. для погашення заборгованості по кредиту.

Позивачем на адресу відповідача направлялася претензія від 07.10.2013р. (а.с. 47, докази направлення а.с. 48-49) з вимогою погасити заборгованість. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість по кредиту в сумі 45 000 грн. 00 коп..

Відповідно до пункту 3.18.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно пункту 3.18.4.1.2 Умов, при не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду в яку дебельтове сальдо підлягало обнуленню.

У відповідності до пункту 3.18.4.1.3 Умов, у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебельтове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебельтове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

На підставі вищевикладених положень Умов позивач нарахував відповідачу відсотки за користування кредитом в розмірі 14 880 грн. 00 коп. та комісію за користування кредитом в розмірі 3 424 грн. 28 коп. (розрахунок а.с. 42-44).

Відповідно до пункту 3.18.4.1.3 Умов, у разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Плата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

На підставі пункту 3.18.4.1.3 Умов позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань по договору в розмірі 5 031 грн. 89 коп. (розрахунок а.с. 42-44).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Стаття 1054 ЦК України встановлює, що банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З огляду на умови Договору строк повернення відсотків за користування кредитними коштами є таким, що настав. Відповідач доказів повернення відсотків за користування кредитними коштами не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, його розміру не спростував.

У поданому відзиві відповідач вказує, що будь-яких кредитних договорів із ПАТ КБ "Приватбанк" він не підписував, як і не ознайомлювався із умовами кредитування, встановленням відсоткової ставки та лімітів кредитування, а підписував лише заяву на відкриття поточного рахунку.

Однак, при підписанні заяви про відкриття поточного рахунку (а.с. 30), відповідач підписався і під твердженням, що він погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://client-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитків печатки складають Договір банківського обслуговування.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не заслуговує уваги твердження відповідача, що він не ознайомлювався із Умовами і Правилами банку, так як останнім визнано факт підписання заяви про відкриття поточного рахунку.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 000 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 14 880 грн. 00 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 424 грн. 28 коп. заборгованості по комісії за користуванням кредиту є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, у поданій позовній заяві, ПАТ КБ "Приватбанк" просить стягнути з відповідача 5 031 грн. 89 коп. пені, розрахунок якої наведено у доданому до позовної заяви розрахунку суми заборгованості (а.с. 42-44).

Розглядаючи питання обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд враховує наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки (пені, штрафу).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно пункту 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 3.18.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачений п. 3.18.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3 здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем доказів у спростування обґрунтованості позовних вимог суду не надано.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок пені з урахуванням визначеного п. 3.18.5.4 Умов порядку нарахування пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 031 грн. 89 коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань є також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вищезазначені обставини були встановлені рішенням господарського суду Рівненської області від 20.02.14р. у справі №918/1937/13 (яке набрало законної сили). (а.с.60-56).

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач отримані кредитні кошти не повернув , відсотки за їх користування та комісію не сплатив. Відповідно до розрахунку ( наданого позивачем) заборгованість ФОП ОСОБА_1 за договором банківського обслуговування №б/н від 24.03.11р. складала 152 525, 54 грн. ( з яких: заборгованість за кредитом - 45 000, 00 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 41 170, 00 грн.; заборгованість зі сплати комісії - 10 309, 28 грн. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 50 046, 26 грн.). а.с.4). При цьому, з вищезазначеної заборгованості відповідача за договором банківського обслуговування №б/н від 24.03.11р. рішенням господарського суду Рівненської області від 20.02.14.р. у справі №918/1937/13 було стягнено з ФОП ОСОБА_1 68 336, 17 грн. ( в т.ч.: 45 000, 00 грн. заборгованість за кредитом; 14 880, 00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 031, 89 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 3 424, 28 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом). Отже , залишилась не погашеною заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 84 189, 37 грн. ( 152 525, 54 грн. - 68 336, 17 грн. = 84 189, 37 грн. ). Так , відповідно до розрахунку та акту звірки розрахунків ( наданого позивачем ) станом на 09.11.15р. заборгованість ФОП ОСОБА_1 за договором банківського обслуговування №б/н від 24.03.11р. складає 84 189, 37 грн. ( з яких: 32 290, 00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 45 014, 37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 6 885, 00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом ) а.с.14).

11.11.2013р. між ПАТ Комерційним банком «ПРИВАТБАНК» ( кредитор ) та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» (поручитель ) укладено договір поруки №10221RONWS02SI, згідно з умовами якого поручитель надає поруку перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_1 всіх своїх обов'язків за Договором банківського обслуговування № б/н від 24.03.2011р. Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за договором банківського обслуговування в тому ж розмірі , що і боржник , включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів , пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в договорі банківського обслуговування. Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручи тель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.(а.с.11)

Ст. 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб ( ст. 553 ЦК України ). Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Стаття 555 ЦК України передбачає, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Отримана поручителем вимога кредитора була залишена без виконання. Тобто, поручитель в порушення умов договору та вказаних положень чинного законодавства свої зобов'язання перед позивачем щодо погашення заборгованості відповідача-2 за до говором банківського обслуговування №б/н від 24.03.11р. не виконав. Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до пункту 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»: частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправомірні дії відповідача-2, а тому саме з відповідача-2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що при поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 287,88 грн., що є більшим за розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлений згідно вимог Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на 01.09.15р.

Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сума судового збору, переплаченого позивачем в зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ст. ст. 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .

2. Стягнути солідарно з відповідача-2 : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 35317, АДРЕСА_1; іпн НОМЕР_1) та відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, б.3, офіс 181; код ЄДРПОУ 34562954) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 ; код ЄДРПОУ 14360570 ): 32 290, 00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 45 014, 37 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 6 885, 00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.

3. Стягнути з відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 35317, АДРЕСА_1; іпн НОМЕР_1) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 ; код ЄДРПОУ 14360570 ): 1378, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності .

Суддя Васильєв О.Ю.

01.03.16р.