Рішення № 56217154, 02.03.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.16р. Справа № 904/315/16За позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м. Дніпропетровськ

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське Фінансове Агентство «Верус», м. Дніпропетровськ ( відповідач-1) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Шумськ ( відповідач-2)

Про: стягнення 12 837, 87 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: Єрмолов Є.М. (дов. №3438-К-О від 14.08.15р.) ;

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ КБ «ПриватБанк» (позивач) в січні 2015 р. звернувся у господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» ( відповідач-1 ) та ФОП ОСОБА_1 ( відповідач-2 ) про солідарне стягнення заборгованості за договором банківського рахунку №ТЕ 15 ZE від 01.04.2008р. у розмірі 12 837, 87 грн. ( пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на не виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за кредитним договором щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені договором терміни ; а відповідачем-1 - своїх зобов'язань за договором поруки.

ТОВ «Українське Фінансове Агентство «ВЕРУС» ( відповідач-1 ) відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судових засідань тричі не з'явився ; не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань був своєчасно повідомлений на адресу, зазначену в позовній заяви та договорі поруки ( що підтверджується відповідними повідомленнями, повернутими органами зв'язку з позначкою: « організація відсутня», а.с. 44-45).

ФОП ОСОБА_1.( відповідач) відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судових засідань двічі не з'явився, не зважаючи на ту обставину, що про час та місце судових засідань був своєчасно повідомлений на адресу, зазначену в позовній заяви та Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.02.16р., а.с.57-58. (що підтверджується відповідними поштовим повідомленням, повернутим органами зв'язку з позначкою: «за закінченням терміну зберігання», а.с.67-68, 70). Як зазначено в п.4 Інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання» і т. інш., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій». Враховуючи вищезазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників відповідачів-1, 2 та відзиву на позов - за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2008р. між ПАТ КБ «Приватбанк» ( Банк) та ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір №ТЕ 15 ZE банківського рахунку, згідно якого банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору. .

Відповідно до п. 6.1. договору банківського рахунку , цей договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і припиняє свою дію відповідно до умов цього договору та чинного законодавства. (а.с.19-22)

11.07.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_1 уклали додаток №7 до договору банківського рахунку № ТЕ 15 ZE «Регламент надання бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок» , згідно з умовами якого Банк надав Клієнту ліміт овердрафту по картковому рахунку в розмірі 10 000,00 грн. з відсотковою ставкою в залежності від існування несплаченого залишку по кредиту по картковому рахунку з кінцевим погашенням 11.07.2009 року. (а.с.23)

Пунктами 1.4. , 1.5., 1.6. Регламенту встановлено, що овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком у межах ліміту і терміну, установлених згідно з п.1.3 цього додатка до Договору, з періодом безупинного користування кредитом не більше 30 днів. Клієнт сплачує відсотки за увесь час фактичного користування кредитом згідно п.п. 3.1., 3.2., 3.3. Додатка до Договору. Клієнт здійснює погашення кредиту отриманого в межах установленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безупинного користування кредитом, установленого п.1.4 цього додатка до Договору.

Відповідно до п.п. 3.2. Регламенту передбачено що, у відповідності до ст. 212 Цивільного кодексу України , при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених додатком до договору, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу "16-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно пункту 4.1. Регламенту, визначено , що процентна ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту і визначається такою таблицею:

Термін користування кредитом Процентна ставка

Протягом 1-3 днів - 20

Протягом 4-7 днів - 21

Протягом 8-15 днів - 25

Протягом 16-30 днів - 27

Пунктом 4.2 Регламенту встановлено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безупинного користування кредитом, починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна процентна ставка, визначена в п.3.2 цього додатка до Договору.

Згідно пп.. 5.1., 5.3. Регламенту, визначено , що при порушенні Клієнтом якого - небудь із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день простроченняплатежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період , за який виплачується пеня. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої даним договором, здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом.

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На виконання умов договору банківського рахунку та Регламенту Банком був наданий кредит Клієнту в розмірі 10 000,00 грн.

Факт отримання кредиту неоспорений Клієнтом.

Як вбачається із матеріалів справи , Банк свої договірні зобов'язання виконав, проте, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, .

Як стверджує Банк , всупереч договірним умовам, Клієнт не виконав своїх зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом у встановленому розмірі та строках.

Відповідно до розрахунку Банку, заборгованість Клієнта перед Банком за кредитом становить 10614 грн. 15 коп. та по процентах за користування кредитом складає 19 042 грн. 92 коп. , які на день розгляду справи позивачу не сплачені.

09 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією за № 80711ТЕІ0О120 щодо погашення заборгованості у розмірі 42 571 грн. 16 коп., про що свідчить фіскальний чек від 18.10.2012р. з описом вкладення .

Проте, вказана вимога залишена без задоволення.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько -господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

В силу статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України, встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із кредитного договору, згідно якого, в силу статті 1054 Цивільного Кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Кредитні відносини, згідно статей 345, 346 Господарського кодексу України, здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Оцінивши наявні матеріали в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 10 614 грн.15 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 19 042 грн. 92 коп., документально обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно пп.. 5.1., 5.3. Регламенту, визначено , що при порушенні Клієнтом якого - небудь із зобов"язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту й інших витрат Клієнт сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу , але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період , за який виплачується пеня. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої даним договором, здійснюється протягом 3 (трьох) років із дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Клієнтом.

Банк нарахував Клієнту пеню у розмірі 12 914 грн. 09 коп., яка на день розгляду справи позивачу не сплачена.

Статтями 549, 550, 551 Цивільного кодексу України, передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України, встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині щодо стягнення пені в розмірі 12 914 грн. 09 коп., документально обґрунтовані і такі що підлягають задоволенню.

Вищезазначені обставини були встановлені рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.02.13р. у справі №3/81/5022-1087/2012 (що набрало законної сили). (а.с.50-56).

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач отримані кредитні кошти не повернув , відсотки за їх користування не сплатив. Відповідно до розрахунку ( наданого позивачем) заборгованість ФОП ОСОБА_1 за договором банківського рахунку №ТЕ 15 ZE від 01.04.2008р. складала 55 409, 02 грн. ( з яких: заборгованість за кредитом - 10614, 15 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 19 042, 91 грн.; та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором - 25 751, 96грн.). а.с.3). При цьому, з вищезазначеної заборгованості відповідача за договором банківського рахунку №ТЕ 15 ZE від 01.04.2008р. рішенням господарського суду Тернопільської області від 07.02.13.р. у справі №3/81/5022-1087/2012 було стягнено з ФОП ОСОБА_1 42 571, 15 грн. ( в т.ч.: 10 614, 15 грн. заборгованість за кредитом; 19 042, 92 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 12 914, 09 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором).(а.с.50-54) Отже , залишилась не погашеною заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 12 837, 87 грн. ( 55 409, 02 грн. - 42 571, 15 грн. = 12 837, 87 грн. ). Так , відповідно до розрахунку та акту звірки розрахунків ( наданого позивачем ) станом на 21.12.15р. заборгованість ФОП ОСОБА_1 за договором банківського рахунку №ТЕ 15 ZE від 01.04.2008р. складає 12 837, 87 грн. ( пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором). а.с.14).

11.11.2013р. між ПАТ Комерційним банком «ПРИВАТБАНК» ( кредитор ) та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» (поручитель ) укладено договір поруки №80711TEI0O120, згідно з умовами якого поручитель надає поруку перед кредитором за виконання ФОП ОСОБА_1 всіх своїх обов'язків за Договором банківського рахунку №ТЕ 15 ZE від 01.04.2008р. Відповідно до п. 2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за договором банківського обслуговування в тому ж розмірі , що і боржник , включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагороди, штрафів , пені та інших платежів, відшкодування збитків, зазначених в договорі банківського обслуговування. Згідно з п. 4 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язків за кредитним договором, боржник і поручи тель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.(а.с.12)

Ст. 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб ( ст. 553 ЦК України ). Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Стаття 555 ЦК України передбачає, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Отримана поручителем вимога кредитора була залишена без виконання. Тобто, поручитель в порушення умов договору та вказаних положень чинного законодавства свої зобов'язання перед позивачем щодо погашення заборгованості відповідача-2 за до говором банківського рахунку №ТЕ 15 ZE від 01.04.2008р не виконав. Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до пункту 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»: частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору є неправомірні дії відповідача-2, а тому саме з відповідача-2 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 378,00 грн.

На підставі вищевикладеного , керуючись вимогами ст. ст. 33,35, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі .

2. Стягнути солідарно з відповідача-2 : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 47100, АДРЕСА_1; іпн НОМЕР_1) та відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «ВЕРУС» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Метробудівська, б.3, офіс 181; код ЄДРПОУ 34562954) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 ; код ЄДРПОУ 14360570 ): 12 837, 87 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; .

3.Стягнути з відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 47100, АДРЕСА_1; іпн НОМЕР_1) на користь позивача - Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 ; код ЄДРПОУ 14360570 ): 1378, 00 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідні накази після набрання рішенням чинності .

Суддя Васильєв О.Ю.

01.03.16р.