Постанова № 56216333, 01.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17552/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельна інспекції України на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 серпня 2013 року та постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 жовтня 2013 року № 468/13.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 30 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Копія вказаної постанови отримана Відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 22 грудня 2015 року (а.с.187).

Не погоджуючись з таким рішенням, Відповідач 31 грудня 2015 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог

Адміністративна справа до апеляційного суду надійшла 26 січня 2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених у ній, до 15 лютого 2016 року.

12 лютого 2016 року Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Після усунення недоліків зазначених в ухвалі та з врахуванням наведеного, 15 лютого 2016 року ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 01 березня 2016 року.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання Позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Назва та місцезнаходження об'єкта будівництва: нежитлова будівля розважального комплексу «Фабор» на земельній ділянці з кадастровим номером №66600232 у Парку культури і відпочинку «Гідропарк» м.Києва.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що за адресою: м.Київ, проспект Броварський, 10-А (літ. Б) ознак виконання будівельних робіт не виявлено, будівельна техніка та будівельники відсутні; відповідно до технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, інвентарна справа №1480 від 25 жовтня 2011 року, у 2009 році самовільно збудовано одноповерхову будівлю (об'єкт відноситься до ІІ категорії складності відповідно до ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ»), що призвело до порушення ч.1 ст.34 та ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатом проведення перевірки Відповідачем складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 серпня 2013 року.

На підставі вказаного акту Відповідачем 01.08.2013 року складено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил б/н, яким від Позивача вимагається усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку в строк до 01 вересня 2013 року.

09 жовтня 2013 року Відповідачем здійснено позапланову перевірку Позивача дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено невиконання Позивачем припису від 01 серпня 2013 року, що призвело до порушення пп.«а» п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

За результатом перевірки Відповідачем складено акт від 15 жовтня 2013 року.

22 жовтня 2013 року Відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №468/13, якою за невиконання припису Позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено на нього штраф у сумі 11 470,00 грн.

Такі дії та рішення суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає правомірними, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 1994 року між Комітетом по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м.Києва та Малим підприємством «Дніпрянка» укладено договір купівлі-продажу комунального майна б/н, за умовами якого, Комітет по оренді та приватизації комунального майна Дарницького району м.Києва передає Малому підприємству «Дніпрянка», правонаступником якого є ТОВ «Дніпрянка», у власність комунальне майно - цілісний майновий комплекс - кафе «Дніпрянка», що знаходиться за адресою: м.Київ, метро Гідропарк, на правах оренди з викупом, відповідно до умов, які зазначені в цьому договорі, про що МП «Дніпрянка» було видане Свідоцтво про право власності №12-УМК від 27 грудня 1996 року.

Таким чином, ТОВ «Дніпрянка» є власником будівель, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим №633970009 у Гідропарку міста Києва за адресою: проспект Броварський, 10-А (літ.Б), яке набуте ним на підставі договору купівлі-продажу комунального майна б/н від 14 вересня 1994 pоку.

08 грудня 2014 року між Київською міською радою та Позивачем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада передала ТОВ «Дніпрянка» в оренду земельну ділянку розміром 3483 кв.м, кадастровий номер 8000000000:63:397:0009, розташовану на території парку культури та відпочинку «Гідропарк» у Дніпровському районі м.Києва, з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з літнім майданчиком.

З наявного в матеріалах справи технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, інвентаризаційна справа №1480 від 25.10.2011 року, вбачається, що Позивачем було здійснено будівництво у 2009 році одноповерхової будівлі за адресою м.Київ, Дніпровський район, пр-кт Броварський, №10А, літера «Б».

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що Позивач у цих правовідносинах є суб'єктом містобудування, на якого покладено законодавством відповідальність за будівництво об'єкту без дозвільних документів.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Відповідно ч.6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення, зокрема, невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Частиною 1 статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Суспільна небезпека вчинення Позивачем правопорушення щодо самовільного будівництва насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-433а13.

Водночас, згідно ст.4 Закону України «Про архітектурну діяльність», в редакції станом на момент будівництва, для створення об'єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає: підготовку вихідних даних на проектування; здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження і затвердження проекту; виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням; будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування; прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

Однак, Позивач, здійснивши будівництво без дозвільних та відповідних проектних документів порушив вимоги вказаної норми закону.

Отже, контролюючий орган виявивши порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності зобов'язаний був вжити всі належні та допустимі заходи щодо усунення виявлених порушень.

Закон України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» на момент здійснення Позивачем самовільного будівництва та на момент проведення контролюючим органом перевірки, був чинним та передбачав певну відповідальність за правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Відповідача про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 22 жовтня 2013 року №468/13 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки вказане твердження спростовується вищевказаними нормами чинного законодавства та матеріалами справи.

Щодо правомірності прийнятого Відповідачем припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 серпня 2013 року, слід зазначити таке.

Відповідно ч.1 ст.34 та ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції станом на момент прийняття оскаржуваного припису, замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Абзацом 3 пункту 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що посадові особи інспекції державного-будівельного контролю можуть, зокрема, видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі якого Відповідачем винесено припис від 01 серпня 2013 року, набрав чинності з 12 березня 2011 року.

Самовільне будівництво здійснювалось Позивачем у 2009 році, а днем виявлення такого правопорушення є день складення акту перевірки, коли посадовій особі Державної архітектурно-будівельної інспекції України стало відомо про такий факт вчинення правопорушення, а саме - 26.07.2013 року.

Таким чином, на момент здійснення перевірки та виявлення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» вже діяв, а тому Відповідачем правомірно прийнято оскаржуваний припис.

Крім того, частиною 9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження

будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію: індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року; збудовані до 12 березня 2011 року: громадські будинки I і II категорій складності; будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Однак, Позивачем за період з 2009 року по серпень 2013 року не вчинено будь-яких дій щодо вирішення питання прийняття самовільно збудованого об'єкту в експлуатацію.

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 01 серпня 2013 року грунтується на порушенні Позивачем ч.1 ст.34 та ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», то винесення Відповідачем оскаржуваного припису є законним та таким, що ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а висновок суду першої інстанції про скасування такого припису є помилковим.

При цьому колегія суддів враховує суспільну небезпеку використання об»єкту будівництва, побудованого без належних дозвільних та проектних документів та не прийнятого в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає правомірними дії суб'єктів владних повноважень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

За приписами п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову слід скасувати та прийняти в цій частині нове, яким в задоволенні позовних вимог Позивачу відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельна інспекції України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпрянка» в задоволенні адміністративного позову до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанови та припису - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Постанова складена в повному обсязі 02 березня 2016 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.