Постанова № 56216331, 02.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/20632/15 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

за участю секретаря судового засідання: Строй Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 34 747, 10 грн., шляхом стягнення коштів з розрахункових рахунків, що його обслуговують.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на податковому обліку у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку від 03 березня 2011 року, ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0, 2096 га, розташована на АДРЕСА_2, цільове призначення - будівництво та обслуговування офісної будівлі.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було нараховані штрафні санкції по самостійно оподаткованій ОСОБА_3 у сумі у розмірі 41 811, 82 грн. за розрахунком № 0028731741 від 25 квітня 2012 року, терміном сплати до 26 серпня 2012 року.

Також, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 17 лютого 2014 року № 0004511503, яким відповідачу за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання по земельному податку з фізичної особи визначено суму штрафу у розмірі 1 766, 19 грн.

Податковим органом на адресу: АДРЕСА_1 направлено податкову вимогу форми «Ф» від 31 березня 2015 року № 698-23 на суму 34 883, 73 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань зі сплати земельного податку з фізичних осіб у розмірі 34 883, 73 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.34 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, власники земельних ділянок - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Згідно пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Так, суд першої інстанції встановив, що сума податку у розмірі 41811,82 грн. самостійно задекларована відповідачем у податковій декларації про майновий стан та доходи №0028731741 від 2012 року.

У матеріалах справи міститься копія податкової декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за І квартал 2012 року №1814803298 з якої не вбачається сума грошових зобов'язань у розмірі 41811,82 грн. (а.с.43).

Суд першої інстанції помилково встановив, що сума податку у розмірі 41811,82 грн. самостійно задекларована відповідачем у податковій декларації про майновий стан та доходи.

Відповідно до пп. 17.1.4 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 30.1, 30.2, 30.9 ст. 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті; підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат; податкова пільга надається шляхом: податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору; встановлення зниженої ставки податку та збору; звільнення від сплати податку та збору.

Згiдно з п. 291.2 ст. 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, облiку та звiтностi - особливий механiзм справляння податкiв i зборiв, що встановлює замiну сплати окремих податкiв i зборiв, встановлених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 роздiлу XIV, з одночасним веденням спрощеного облiку та звiтностi.

ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 11 березня 2003 року та відповідно до Свідоцтва Серії НОМЕР_2 є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5% (а.с.85).

Згідно з п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності податку на майно (в частинi земельного податку), крiм земельного податку за земельнi дiлянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської дiяльностi.

Видами господарської діяльності ФОП ОСОБА_3 є: діяльність автомобільного вантажного транспорту; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; оренда автомобілів.

Використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_2 підтверджується:

довідкою садового товариства «Берківець-2» №001 від 05 лютого 2016 року (а.с.86);

товарно-транспортними накладними та актами здачі-прийняття робіт, з яких вбачається пункт навантаження - АДРЕСА_2 (а.с.95-106).

Отже, ФОП ОСОБА_3, як платник єдиного податку третьої групи, що використовує у своїй господарській діяльності земельну ділянку по АДРЕСА_2, звільнений від обов'язку нарахування та сплати земельного податку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не доведено належними засобами доказування наявності правових підстав для стягнення з розрахункових рахунків відповідача заборгованості по земельному податку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про стягнення заборгованості.

Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року прийнята у порядку скороченого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Дослідивши матеріали справи та врахувавши бажання апелянта реалізувати свої процесуальні права щодо участі у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції розглядав справу у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 10 ст. 1832 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Постанова законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2016

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.