Рішення № 56212160, 26.02.2016, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1769/15-ц

Провадження № 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2016 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі:головуючого - судді Савіна О. І.

при секретарі Архіповій К.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача КП «ЖЕО» ОСОБА_2,

представника відповідача ВДВС Южноукраїнського міського

управління юстиції ОСОБА_3,

представника Управління Державної казначейської служби України

у м. Южноукраїнську Миколаївської області - ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

прокурора - Руденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання, Відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Державної казначейської служби України у м. Южноукраїнську Миколаївської області, про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання, Відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Державної казначейської служби України у м. Южноукраїнську Миколаївської області, про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10.02.2012 р. з нього на користь КП «ЖЕО» стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 948,66 гривень, які він добровільно сплатив в 2012 році. Однак, не зважаючи на це, КП «ЖЕО» 10.12.2013 р. звернуло до Відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції для виконання виконавчий лист про стягнення вищевказаної суми, строк предявлення якого сплинув 28.03.2013 р. і не був продовжений. 11.01.2014 р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження, належний йому автомобіль «Фіат-Скудо» оголошено в розшук у звязку з чим пізніше даний транспортний засіб був вилучений у нього та поставлений на штрафний майданчик в м. Южноукраїнськ, а документи на автомобіль передані до УДАІ УМВС України в Миколаївській області. Після звернення його 21.07.2014 р. до Відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції з приводу вищевикладеного, виконавче провадження було закрито. Але для повернення вищевказаного автомобіля він змушений був поїхати до м. Миколаїв за технічним паспортом на транспортний засіб, сплатити штраф в сумі 576 гривень, комісію в розмірі 5,76 гривень, проїзд 105 гривень, а всього 686,76 гривень, а також понести інші матеріальні витрати. Вважає, що неправомірними діями відповідачів йому завдано матеріальні збитки в розмірі 2071 грн. та моральну шкоду, яку оцінює в 10000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю та просили суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 2071 гривень, судові витрати: витрати на правову допомогу 2500 гривень та судовий збір 243,60 гривень; стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду по 5000 гривень з кожного.

Представник відповідача КП «ЖЕО» в судовому засіданні позов не визнав, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення з КП «ЖЕО» на його користь матеріальних затрат, моральної шкоди та судових витрат, посилаючись на те, що ОСОБА_6, маючи у власності квартиру АДРЕСА_1, не проводить вчасно та в повному обсязі оплату вартості наданих КП «ЖЕО» послуг у звязку з чим КП ЖЕО» вимушене було звертатися до суду. Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10.02.2012 р. з ОСОБА_6 на користь КП «ЖЕО» було стягнуто заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 948,66 гривень та судові витрати 188,20 гривень. Позивач сплатив в добровільному порядку на користь КП «ЖЕО» лише заборгованість - 948,66 гривень, а судові витрати - 188,20 гривень залишилися несплаченими, а тому КП «ЖЕО» звернулося з виконавчим документом до Відділу ДВС. Для поновлення строку предявлення виконавчого документу необхідно пройти певну процедуру, передбачену ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», тобто спочатку державний виконавець повинен відмовити стягувачеві у прийняті виконавчого документа, строк предявлення для примусового виконання якого закінчився. В діях КП «ЖЕО» повязаних із спричиненням ОСОБА_6 матеріальної шкоди відсутні протиправна поведінка, причинний звязок та вина, тому посилання позивача на ст. 1166 ЦК України є безпідставним. Також відсутнє і зобовязання згідно ст. 1173 ЦК України на відшкодування моральної шкоди, оскільки КП «ЖЕО» не підпадає під ознаки органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Представник відповідача - ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області позов не визнала повністю, мотивуючи тим, що на адресу ВДВС Южноукраїнського міського управління юстиції 08.01.2014 р. надійшла заява директора КП «ЖЕО» про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_6 на користь КП «ЖЕО» заборгованості в розмірі 1136,86 гривень, виданого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області 25.11.2013 р.. Державним виконавцем 11.04.2014 р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з зазначенням про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до 7 днів з моменту винесення постанови та попереджено, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Дана постанова підлягала оскарженню, проте позивач в наданий Законом строк не скористався своїм правом на оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця. Жодної письмової заяви або скарги позивача стосовно постанови державного виконавця про відкриття провадження або інших виконавчих дій на адресу відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції не надходило. Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобовязані протягом 3 робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником. Однак, даний обовязок не був виконаний сторонами виконавчого провадження, тому про часткову сплату боргу боржником державному виконавцю стало відомо лише через 6 місяців після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. В результаті заходів, вжитих державним виконавцем щодо перевірки майнового стану боржника встановлено, що за ОСОБА_6 зареєстрований автомобіль «Фіат Скудо» реєстраційний номер НОМЕР_1, який постановою державного виконавця від 15.05.2014 р. оголошено в розшук. 18.07.2014 р. даний автомобіль затримано та доставлено на майданчик тимчасового утримання в м. Южноукраїнськ Миколаївської області, Гідрокомплекс, 13 А. 21.07.2014 р. ОСОБА_6 звернувся до Відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції та в усному порядку повідомив про сплату боргу за вказаним виконавчим документом. В телефонному режимі з бухгалтером КП «ЖЕО» було зясовано, що боржником сплачено заборгованість по квартирній платі за даним виконавчим листом, після чого винесено постанову про припинення розшуку транспортного засобу та вручено її ОСОБА_6. Після надходження до ВДВС Южноукрїнського міського управління юстиції довідки про сплату заборгованості, було встановлено, що ОСОБА_6 не сплатив суму судового збору. Таким чином, затримання автомобіля ОСОБА_6 було наслідком недотримання боржником чинного законодавства України та несплата боргу за вказаним виконавчим листом. На підтвердження факту заподіяння ОСОБА_6 моральної шкоди останнім надано копії довідок з амбулаторної карти хворого, де зазначено, що погіршення стану його здоровя спричинили фізичні навантаження та отруєння при дезінфекційних роботах, що не повязано з діями відділу ДВС зі стягнення боргу за виконавчим листом. Просить суд відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи -Управління Державної казначейської служби України у м. Южноукраїнську Миколаївської області не погоджується з позовними вимогами позивача, посилаючись на те, що позивачем не наведено жодних правових підстав стягнення з відповідачів моральної та матеріальної шкоди та неправомірних дій відповідачів. До того ж відповідачі відносяться до різних гілок влади, а тому відповідальність в солідарному порядку взагалі є неможливою. Статтею 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Разом з тим, жодним судовим рішенням не встановлено в діях органу ДВС протиправних дій та відсутній склад правопорушення. Позивачем не оскаржено постанову ДВС в установленому законодавством порядку. Вважає, що підстави відшкодування шкоди з державного бюджету відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши позивача, його представника, представників відповідачів та третьої особи, допитавши свідка, дослідивши докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам розясненно, що при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Як зясовано в судовому засіданні вищевказані рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця не були визнанні протиправними (неправомірними) рішенням (вироком) суду, що набрало законної сили, або відповідним рішенням вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

ОСОБА_6 підтвердив, що дійсно дії та рішення державного виконавця не оскаржував.

З показань свідка ОСОБА_7Д, допитаної в судовому засіданні, слідує, що до неї як до начальника відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, ОСОБА_6 зі скаргами на дії вищезазначеного державного виконавця не звертався, також він не звертався і до вищестоящого керівництва ДВС з даного приводу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не висуває вимог про визнання рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця протиправними. На думку суду звернення ОСОБА_6 з даним позовом є передчасним.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 179, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне обєднання, Відділу ДВС Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління Державної казначейської служби України у м. Южноукраїнську Миколаївської області, про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Миколаївської області через Южноукраїнський міський суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_8