Постанова № 56211128, 02.03.2016, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/317/16-а

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 березня 2016 року Тульчинський районний суд Вінницької області

В складі : головуючого судді Робак С.О.

при секретарі Немирівській Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про зобовязання вчинити дії в порядку адміністративного судочинства,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про зобовязання вчинити дії в порядку адміністративного судочинства, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області та з 30.09.2011 отримує пенсію за віком, відповідно доЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначену з урахування норм ЗУ «Про державну службу».

В даний час працює на державній службі - начальником відділу надання адміністративних послуг управління економіки Тульчинської райдержадміністрації.

З квітня 2015 року відповідач перестав виплачувати йому пенсію в звязку зі змінами в законодавстві.

25.01.2016 він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області із заявою, в якій просив поновити йому пенсію.

Відповідно до листа №150/13-12/02/1 від 02.02.2016 відповідач повідомив його про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії.

Згідно норм ЗУ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, відповідно до якого у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 особи, на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбаченихзаконами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про прокуратуру» пенсії, призначені відповідно доЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не виплачуються.

З такими діями відповідача він не погоджується та вважає їх неправомірними, що порушують його права та законні інтереси.

Просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області щодо припинення виплати йому пенсії за віком та зобовязати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області поновити йому виплату пенсії за віком з 01.06.2015.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини. Наполягає на їх задоволенні.

Відповідач - представник управління Пенсійного Фонду України в Тульчинському районі Вінницької області в судовому засіданні позов не визнала, надавши суду письмове заперечення, в якому просить у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що з 01.04.2015 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 N 213- VIII, яким внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про державну службу». Оскільки позивач працює на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг управління економіки Тульчинської райдержадміністрації, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про державну службу», то з 01.04.2015 року йому припинено виплату пенсії.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

В судовому засіданні встановлено, що з 30.09.2011 ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області та пенсія за віком йому була призначена відповідно доЗУ «Про державну службу», що підтверджується копією пенсійного посвідчення №2255217258, серія ААЖ №155290 (а.с.6) та довідкою УПФУ у Тульчинському районі №571/13-13/02/1 від 18.02.2016 (а.с.19).

Позивач працює на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг управління економіки Тульчинської райдержадміністрації та є державним службовцем, що підтверджується довідкою №10 від 18.02.2016 (а.с.20).

З 01.04.2015 управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області не виплачує позивачу пенсію за віком, посилаючись наЗакон України від 02.03.2015 № 213-VIII, яким внесено зміни доЗУ «Про державну службу».

25.01.2016 позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області з проханням поновити виплату пенсії (а.с.7), однак листом відповідача №150/13-12/02/1 від 02.02.2016 (а.с.8) йому було відмовлено у поновлені виплати пенсії.

Відповідач вважає, що оскільки позивач працює на посаді, яка дає право призначення пенсії у порядку та на умовах, передбаченихЗУ «Про державну службу», то в період з 01.04.2015 по 31.12.2015 пенсія, призначена згідно до ЗУ «Про державну службу», не повинна виплачуватись.

Відповідно дост. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.

Судом встановлено, що призупинення виплати пенсії позивачу було здійснено в звязку з тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 до абзацу 2 ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»були внесені зміни, відповідно до яких тимчасово, у період з 01.04.2015 по 31.12.2015, у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Разом з тим, відповідно до п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII (надалі - Закон № 213 ) у разі неприйняття до 01.06.2015 законущодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України «Про державну службу»; «Про прокуратуру»; «Про судоустрій і статус суддів»; «Про статус народного депутата України»; «Про Кабінет Міністрів України»; «Про судову експертизу»; «Про Національний банк України»; «Про службу в органах місцевого самоврядування»; «Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Оскільки до 01.06.2015 не був прийнятий закон, вказаний в п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213, з вказаної дати втратили чинність нормизаконів України «Про державну службу»щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, особам, які підпадають під дію цих Законів, пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01.06.2015 посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про державну службу».

З огляду на викладене, суд вважає, що з 01.06.2015 втратили свою чинність правові підстави тимчасового припинення виплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу», а тому, вимога позивача щодо відновлення виплати йому раніше призначеної пенсії є законною.

При цьому судом враховано наступне.

Згідно ч.2ст. 22 Конституції Українипри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

За загальним правилом установленим ч.1ст. 58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбаченихКонституцією України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції Українита законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст.92 Конституції України основисоціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Крім того, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономабо загальними принципами міжнародного права.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Що стосується строку, з якого право позивача на поновлення пенсії підлягає задоволенню, то суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» нарахування пенсії, перерахунок пенсії та її виплата здійснюється з часу звернення особи за таким перерахунком та виплатою.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом 10.02.2016. Таким чином, поновлення пенсії за віком позивачу слід здійснювати з 10.08.2015, з урахуванням положень ст.99 КАС України, в межах шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

На підставівикладеного, керуючись ст.ст.19, 22, 46, 58, 64, 68, 92 Конституції України, ст.8, 9, 99, 159-163,186 КАС України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про зобовязання вчинити дії в порядку адміністративного судочинства задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 10.08.2015.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 10.08.2015.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького адміністративного апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: