Рішення № 56210364, 05.02.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7408/15-ц

Провадження № 2/727/353/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Чебан В.М.

при секретарі Григорєвій І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2В.» про захист прав споживача та визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про захист прав споживача та визнання договору недійсним до відповідача ОСОБА_3 «ОСОБА_2В.».

Посилається на те, що 03.07.2015 року вона уклала договір №1752 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проспера-А.В.» за умовами якого їй буде надано безвідсотковий кредит в сумі 90 000 (дев'яносто тисяч) гривень на вигідних для клієнта умовах. У м.Чернівцях в офісному приміщенні ОСОБА_3«Проспера-А.В.», після роз'яснень та підписання низки інших документів, позивачка уклала договір № 1752 від 03.07.2015 року на отримання безвідсоткової позики та включення до фінансового проекту «Доступний кредит».

В день укладання договору, представник Товариства, ОСОБА_4 пояснила, що про реєстрацію позивачки в фінансовому проекті «Доступний кредит» вона буде проінформована в письмовій формі на «ОСОБА_2 кореспонденції» зазначену в Додатку №1, Договору №1752 або смс-повідомленням на номер мобільного, зазначеного в вищезгаданому додатку, там буде вказано в який банк звернутися й коли. Відповідно, позивачка очікувала на певні дії зі сторони відповідача по перерахунку коштів, які були їй потрібні. Проте, вказує, що за весь цей період з моменту підписання 03.07.2015 року по даний час вона не отримала жодних коштів, жодних повідомлень: ні смс-повідомлень, ні листів.

Стверджує, що неодноразово відвідувала офіс, намагалася з'ясувати причини ненадання зазначених в Договорі коштів та невиконання умов, поки не зрозуміла, що дана юридична особа вводить її в оману, не має на меті виконувати свої зобов'язання, та вважає, що з боку відповідача допущена нечесна підприємницька діяльність. Предметом договору є надання компанією права на компенсацію коштів за рахунок інших зареєстрованих клієнтів в програмі «Доступний кредит», які також сплачують внески, але така діяльність в жодному випадку не є кредитуванням.

Вказує, що положеннями укладеного договору, передбачено, що його предметом є зобов'язання доручені нею компанії здійснити певні дії, спрямовані на надання позики, на умовах діяльності Програми «Доступний Кредит». Згідно умов договору відповідач зобов'язується вчинити певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики: організовувати та проводити

розподіл Фонду Позичальників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Позичальника за рахунок Фонду Позичальників; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами у порядку та в строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Таким чином у відповідності до умов даного договору позивачка доручила Відповідачу розпоряджатися коштами для надання безвідсоткової позики на користь Позичальників Програми «Доступний кредит».

Оскільки позивачка за умовами договору повинна сплачувати кошти не в рахунок погашення свого кредиту, а на рахунок Відповідача для надання безвідсоткової позики на користь інших учасників Програми «Доступний кредит», то таким чином відповідач без залучення власних коштів формує об'єднання клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на отримання позики одним з учасників цього обєднання, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності Програми «Доступний кредит».

Враховуючи викладене, позивачка дійшла висновку, що діяльність відповідача з реалізації програми «Доступний кредит» є такою, що вводить споживача в оману та порушує права позивачки, оскільки вона при укладені Договору являлась фізичною особою і мала намір отримати послуги для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, то, відповідно до п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» вона є споживачем, при цьому відповідно до п. 2 ст. 627 Цивільного кодексу України, до правовідносин за Договором з участю фізичної особи - споживача застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Стверджує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька діяльність включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції.

Крім того, позивачка вказує, що їй завдано моральну шкоду, яка полягала в суттєвих емоційних стражданнях, пов'язаних з невиконанням договору та реєстрації її до фінансового проекту «Доступний кредит», поглиблених відсутністю будь-якої інформації про причини невиконання своїх зобов'язань за договором. Таким чином 05.07.2015 року позивачка звернулася до чергового лікаря-психіатра приймального відділення Чернівецької обласної психіатричної лікарні, в результаті чого після обстеження їй встановили діагноз та призначили лікування, а тому свої моральні страждання, вона оцінює в 10000,00 грн.

На основі викладеного позивачка просить визнати недійсним договір №1752 про надання послуг, укладений 03.07.2015 року між нею, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2В.» та стягнути з ОСОБА_3 «ОСОБА_2В.» на її користь моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивачки в судове засідання не зявився, однак до його початку надав суду письмову заяву, згідно якої вимоги позову підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу за їх відсутності та не заперечує щодо винесення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, будучи неодноразово належним чином повідомленим про день і час слухання справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу в їх відсутність та постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи, вважає, що позов є обґрунтований та підлягає задоволенню частково.

Так, судом встановлено, що 03.07.2015 року між ТОВ «ОСОБА_2В.» та ОСОБА_1 укладено договір №1752, згідно умов якого товариство за згодою позичальника зобов'язується вчинити від його імені певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у додатку №1 до даного договору, на підставі ст. ст. 1046, 1048 ЦК України та на умовах діяльності програми «Доступний Кредит» (а.с.6).

Даний договір є договором про надання послуг предметом якого є зобов'язання доручені Позивачем компанії здійснити певні дії, спрямовані на надання позики, на умовах діяльності Програми «Доступний кредит».(п.1.1. договору №1752).

Відповідно до п.22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII, позивач - є споживачем, при цьому, відповідно до п. 2 ст.627 Цивільного кодексу України, до правовідносин за Договором з участю фізичної особи споживача застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Згідно ст. 4. Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Позивач має всі законні права на звернення до суду.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька діяльність включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції .

Згідно з ст. 15 зазначеного Закону України, під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

За положеннями ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що даний договір здійснений з використанням нечесної підприємницької діяльності.

Крім того, ч.ч.1, 2, 3, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Згідно ч. 4 ст. 18 цього Закону перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч. 5, 6, 8 ст. 18 цього Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути визнано недійсним. У разі коли визнання положення недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування .

Таким чином судом встановлено, що Договір №1752 про надання послуг, укладений 03.07.2015 року між позивачем, ОСОБА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проспера-А.В.» є недійсним.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то вони, не підлягають задоволенню, оскільки спірні правовідносини виникають з договірних правовідносин, а також у зв'язку з недоведеністю.

Крім цього відповідно до п. 35 Постанови Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», а саме: вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 88 ЦПКта керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України.

Згідно з положенням ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

21 серпня 2015 року позивач в справі і адвокат ОСОБА_5 уклали договір про надання правової допомоги. (а.с.22).

Як вбачається з наданого позивачем акту виконаних робіт №2 та квитанції №53 від 04 лютого 2016 року витрати за надані адвокатом послуги становлять 3200 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 2 ст. 84 ЦПК України).

Законом України № 4191-У1 від 20.12.2012 року "Про граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ", затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Зважаючи на вказане, з врахуванням вимог ч.1 ст.88 ЦПК України щодо пропорційності задоволених позовних вимог присудженим судовим витратам, часу проведення судових засідань, складності та об'єму виготовлених позовної заяви та апеляційної скарги, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, її складність, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу, понесених позивачем підлягає частковому задоволенню, а саме 2000 грн.

При цьому відповідно до вимог ч.2 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. А тому в даному випадку з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

Керуючись ст.ст.23,202, 203,1167 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 15, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.10,60,88,212-215,226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Винести заочне рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2В.» про захист прав споживача та визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати Договір про надання послуг №1752, укладений 03.07.2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проспера-А.В.» (21001, м.Вінниця, вул. Некрасова, 24, код ЄДРПОУ 39220227) недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспера-А.В.» (21001, м.Вінниця, вул. Некрасова, 24, код ЄДРПОУ 39220227) на користь ОСОБА_1, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги в сумі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проспера-А.В.» (21001, м.Вінниця, вул. Некрасова, 24, код ЄДРПОУ 39220227) на користь держави судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення.

Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

СУДДЯ: