Ухвала суду № 56208129, 01.03.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/370/16 Головуючий у суді І-ї інст ОСОБА_1

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

01.03.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого : судді Суржика М.М.,

суддів : Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.,

при секретарі Гусак А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 19 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі нотаріус), та просив визнати такими, що не підлягає виконанню виконавчі написи № 4363, 4364, 4365, 4366, вчинені нотаріусом.

Рішенням суду позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам. Просили рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що 22 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Альфа-Бнак», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-банк», та ОСОБА_2 укладено рамкову угоду № SMERS01049. Згідно умов договору сторони домовились, що кредитор на умовах цієї угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає клієнту кредитні продукти у межах строку, що становить 90 місяців з дати укладення цієї угоди, та в загальному розмірі, що визначений п. 1.2. цієї угоди, та на умовах, передбачених статтею 2 цієї угоди. В межах загального розміру кредитних продуктів та в межах строку, визначеного абзацом 1 цього пункту після повернення наданого клієнту кредитного продукту чи його частини, Банк здійснює подальше кредитування позичальника. Сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів за договорами (угодами) в межах цієї угоди не повинен перевищувати 300000 доларів США.

29 травня 2009 року між сторонами досягнуто згоди, щодо внесення змін до договору № SMERS01049, зокрема, до п. 4.7. цього договору.

22 травня 2008 року на виконання умов договору № SMERS01049 між сторонами укладено договір про надання траншу № SME0013164.

За умовами договору № SME0013164, кредитор у порядку та згідно умов рамкової угоди № SMERS01049 від 22 травня 2008 року та цього договору надає позичальнику Кредит в сумі 250000 доларів США на строк користування 84 місяці зі сплатою процентів в розмірі 16% річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобовязання за цим договором в повному обсязі.

29 травня 2009 року, 01 жовтня 2009 року, 01 березня 2010 року сторонами за взаємною згодою внесено зміни до договору № SME0013164, про що складено відповідні додаткові угоди.

23 травня 2008 року між сторонами по справі укладено договір про надання траншу №SМЕ0013283.

Згідно п. 1.1. договору № SME0013283, кредитор у порядку та згідно умов рамкової угоди № SMERS01049 від 22 травня 2008 року та цього договору надає позичальнику кредит в сумі 50000 доларів США на строк користування 84 місяці зі сплатою процентів в розмірі 16 % річних, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобовязання за цим договором в повному обсязі.

29 травня 2009 року, 01 березня 2010 року сторонами за взаємною згодою внесено зміни до договору № SME0013164, про що складено відповідні додаткові угоди. Між сторонами також укладено договори, що забезпечували належне виконання взятих на себе зобов'язань з боку позичальника.

22 травня 2008 року між сторонами укладено договір застави рухомого майна № SMERS01049/1.

Згідно пункту 1.1. договору № SMERS01049/1, заставодавець (позичальник) у забезпечення виконання зобовязання, визначеного у статті 2 цього договору, передає заставодержателю (Банку) у заставу рухоме майно, зазначене у пункті 3.1. цього договору, що надалі іменується «предмет застави», заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законом.

29 травня 2009 року, 31 березня 2010 року, сторонами внесено зміни до договору № SMERS01049/1 шляхом укладення додаткових угод.

31 березня 2015 року нотаріусом вчинено виконавчий напис № 4363, згідно якого звернуто стягнення на рухоме майно, що є предметом договору застави рухомого майна № SMERS01049/1 від 22.05.2008 року.

За рахунок коштів отриманих від реалізації предметів застави, запропоновано задовольнити вимогу Банку у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору №1 за період з 23 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом 3113738 грн. 24 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 972187 грн. 86 коп.; умов кредитного договору №2 за період з 25 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом 592377 грн. 08 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 172436 грн. 94 коп.; та суми плати, за вчинення виконавчого напису - 12670 грн., що разом становить суму загальної заборгованості станом на 30.03.2015 року у розмірі 4863410 грн. 12 коп.

27 травня 2008 року між сторонами укладено договір застави рухомого майна №SMERS01049/3.

Згідно пункту 1.1. договору № SMERS01049/3, заставодавець (позичальник) у забезпечення виконання зобов'язання, визначеного у статті 2 цього договору, передає заставодержателю (Банку) у заставу рухоме майно, зазначене у пункті 3.1. цього договору, а заставодержатель приймає його у заставу та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами заставодавця, якщо інше не встановлено законом.

29 травня 2009 року, сторонами внесено зміни до договору № SMERS01049/3 шляхом укладення додаткової угоди.

31 березня 2015 року нотаріусом вчинено виконавчий напис № 4364, згідно якого звернуто стягнення на рухоме майно, що є предметом договору застави рухомого майна № SMERS01049/3 від 27.05.2008 р.

За рахунок коштів отриманих від реалізації предметів застави, запропоновано задовольнити вимогу Банку у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору №1 за період з 23 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом 3113738 грн. 24 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 972187 грн. 86 коп.; умов Кредитного договору № 2 за період з 25 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме : заборгованість за кредитом 592377 грн. 08 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 172436 грн. 94 коп.; за вчинення виконавчого напису 12670 грн., разом становить суму загальної заборгованості станом на 30.03.2015 року у розмірі 4863410 грн. 12 коп.

30 березня 2015 року нотаріусом вчинено інший виконавчий напис №4365, згідно якого стягнуто заборгованість в загальній сумі 4096711 грн. 10 коп., що виникла по Договору про надання траншу №SME0013164.

Стягнення проведено за період з 23 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме : заборгованість за кредитом 3113738 грн. 24 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 972187 грн. 86 коп.; витрат стягувача на вчинення виконавчого напису - 10785 грн., умов Кредитного договору №2 за період з 25 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме : заборгованість за кредитом 592377 грн. 08 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 172436 грн. 94 коп.

30 березня 2015 року нотаріусом вчинено інший виконавчий напис №4366, згідно якого стягнуто заборгованість в загальній сумі 794 814 грн. 02 коп., що виникла по Договору про надання траншу № SME0013283. Стягнення проведено за період з 23 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом 3113738 грн. 24 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 972187 грн. 86 коп.; витрат стягувача на вчинення виконавчого напису - 10785 грн.; умов Кредитного договору №2 за період з 25 жовтня 2012 року по 24 лютого 2015 року, а саме: заборгованість за кредитом 592377 грн. 08 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом 172436 грн. 94 коп.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області від 14.05.2015 року (далі ВДВС) відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4363, виданого нотаріусом.

Постановою ВДВС від 14.05.2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4364, виданого нотаріусом.

Постановою ВДВС від 14.05.2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4365, виданого нотаріусом .

Постановою ВДВС від 15.05.2015 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4366, виданого нотаріусом.

Суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами, та зазначив наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріуса у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Частина третя статті шостої ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У статті 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

- передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

-продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

- відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

- переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку, що норми Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальними відносно Закону України «Про заставу».

Пункт 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом реалізації заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса було доповнено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року.

У пункті 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» зазначено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Отже, положення Закону України «Про заставу» у частині здійснення звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису нотаріуса не підлягають застосуванню до спірних правовідносин як такі, що суперечать нормам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, щодо позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції дійшов правильного висновку , що на час виникнення спірних правовідносин, тобто, на час укладання кредитного договору - 22 травня 2008 року статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не було передбачено такого позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому вчинений виконавчий напис нотаріуса не може підлягати виконанню.

Суд також правильно послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 09.07.2014 року у справі №6-89цс14.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді