Рішення № 56207560, 22.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/975/15-ц

Провадження № 22-ц/779/390/2016

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Горблянського Я.Д., Ковалюка Я.Ю.

секретаря Петріва Д.Б.

з участю ОСОБА_2 її представника ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказів про звільнення з роботи та переведення на посаду, поновлення на роботі, встановлення факту праці на посаді головного зберігача фондів, внесення запису у трудову книжку про роботу на посаді головного зберігача фондів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду від 22 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з указаним позовом із урахуванням змінених та уточнених вимог, зазначала, що працювала на посаді провідного зберігача фондів музею Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і наказом адміністрації відповідача №34 від 14 квітня 2015 року звільнена з посади зберігача фондів згідно п.1ч.1. ст.40 КЗпП України у звязку з скороченням штату працівників. Своє звільнення з роботи вважала незаконним, обґрунтовуючи тим, що вона працювала на посаді провідного зберігача фондів музею, яка не скорочена відповідачем. Крім цього, вказувала, що з 05.12.2012 року працювала на посаді головного зберігача фондів, однак у трудовій книжці відсутній запис про роботу на посаді головного зберігача фондів музею. Посилаючись на вищенаведене, просила визнати незаконним та скасувати накази директора Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 № 4 від 20 січня 2015 року про переведення її на посаду зберігача фондів з 01 січня 2015 року, №34 від 14 квітня 2015 року про звільнення з посади зберігача фондів з 14 квітня 2015 року згідно п.1ч.1. ст.40 КЗпП України у звязку з скороченням штату працівників, встановити факт її роботи з 05.12.2012 року на посаді головного зберігача фондів та внести запис у трудову книжку про роботу на посаді головного зберігача фондів музею.

Рішенням Долинського районного суду від 22 грудня 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову, вказуючи на те, що суд неповно зясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив незаконне рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що позовна вимога про встановлення факту праці на посаді головного зберігача фондів музею регулюється нормами Цивільного кодексу України, не КЗпПУ, саме тому у позовній заяві посилається на вимоги ст. 11,15,16 ЦК України щодо захисту порушеного права та інтересу. У відповідності до вимог ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, тому подаючи позов у 2015 році даний строк позивачем не пропущено.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просять задовольнити цю скаргу. Разом з тим, не заперечують, що звільнення позивачки з роботи відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства.

Представник Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечила доводи апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулась з позовом про поновлення її на посаді головного зберігача фондів з 05 грудня 2012 року, внесення відповідний запис у трудову книжку та поновлення на роботі за пропуском без поважних причин встановленого законом тримісячного строку звернення до суду.

Висновок суду неповністю відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Аналогічна правова позиція міститься у роз'ясненнях, наданих у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" N 9 від 6 листопада 1992 року, відповідно до якого фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи більше п'яти днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, що вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110 усі записи в трудовій книжці, у тому числі запис про звільнення з роботи, здійснюються адміністрацією підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 1998 року було зареєстровано Долинський краєзнавчий музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який є юридичною особою і засновником зазначеного музею є Долинська міська рада Івано-Франківської області. Статут зазначеного музею був перереєстрованим 27 травня 2003 року (а.с.107-110).

Судом встановлено, що з 18 жовтня 2003 року ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Долинським краєзнавчим музеєм «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на посаді завідувача фондів, а з 01 січня 2004 року на посаді провідного зберігача фондів.

Відповідно структури та штатного розпису Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5, затвердженого рішенням Долинської міської рада від 05 грудня 2012 року зайнята посада позивачкою була перейменована на зберігача фондів.

Згідно заяви позивача ОСОБА_6 від 08 грудня 2014 року, за її згодою з посади провідного зберігача фондів вона з 01 січня 2015 року переведена на посаду зберігача фондів Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Зазначені обставини підтверджуються даними, які містяться у копії трудової книжки позивача (а.с.95-99), заяві від 08.12.2014 року, наказі відповідача (а.с.24,25), табелі виходу на роботу.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту роботи з 05.12.2012 року на посаді головного зберігача фондів та внесення запис у трудову книжку про роботу на посаді головного зберігача фондів музею не підлягають задоволенню, оскільки відповідно ст. ст. 24,48 КЗпП України та п.п. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, позивач з 05.12.2012 року працювала на посаді провідного зберігача фондів, що підтверджується вказаними доказами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Установлено, що відповідно рішення засновника Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - Долинської міської ради Івано-Франківської області від 29 січня 2015 року, затверджено структуру та штатний розпис зазначенного музею, яким не передбачена посада зберігача фондів Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Відповідно з частинами першою та третьою статті 49 2 КЗпП України ОСОБА_2 була попередження про наступне скокорчення зайнятої посада та звільнення з роботи за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує позивачу пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Щодо наступного звільнення з роботи та відмову та пропозицію про переведення на роботу за строковим трудовим договором на посаду головного зберігача фондів, ОСОБА_2відмовилась, що підтверджується даними, які містяться у повідомленні адміністрації відповідача (а.с.8).

Крім цього, ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні не заперечували про те, що позивача звільнено з роботи з дотриманням вимог, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Ураховуючи наведене, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказів директора Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 № 4 від 20 січня 2015 року про переведення її на посаду зберігача фондів з 01 січня 2015 року та №34 від 14 квітня 2015 року про звільнення з посади зберігача фондів згідно п.1ч.1. ст.40 КЗпП України у звязку з скороченням штату працівників, так як матеріалами справи підтверджується про дотримання вимог закону щодо звільнення з роботи та позивач не заперечує про звільнення з роботи з дотриманням вимог закону.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи в частині задоволення позову, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав, встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313,314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Долинського районного суду від 22 грудня 2015 року скасувати й ухвалтити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказів директора Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 №№ 4,34 від 20 січня 2015 року та від 14 квітня 2015 року про переведення на посаду зберігача фондів з 01 січня 2015 року, про звільнення з посади зберігача фондів з 14 квітня 2015 року згідно п.1ч.1. ст.40 КЗпП України у звязку з скороченням штату працівників , встановлення факту праці з 05.12.2012 року на посаді головного зберігача фондів та внесення запису у трудову книжку про роботу на посаді головного зберігача фондів - відмовити за безпідставнісю позовних вимог.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Я.Д.Горблянський

ОСОБА_7