Ухвала суду № 56207530, 23.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13997/14-ц

Провадження № 22-ц/779/10/2016

Категорія 49

Головуючий у 1 інстанції Барашков В. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Василишин Л.В., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Орган опіки і піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

18 вересня 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Позивач вказала, що з відповідачем зареєструвала шлюб 03 квітня 2007 року від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивувала тим, що на протязі останніх двох років сімейні стосунки з відповідачем погіршилися, що призводить до постійних суперечок та застосування до неї фізичної сили з боку ОСОБА_3

Стосунки, що склалися між ними вкрай негативно впливають на психічний стан сина.

Оскільки шлюб носить формальний характер, позивач просила постановити рішення яким шлюб розірвати, а неповнолітнього сина залишити на проживанні з нею.

03 лютого 2015 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічною позовною заявою про визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з ним.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що у нього із неповнолітнім сином психологічний контакт, прив»язаність один до одного, він слідкує за станом здоров»я сина, його розвитком, піклується про нього, натомість ОСОБА_2 емоційна, не врівноважена та схильна до фізичних образ по відношенню до дитини.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_2, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований у відділі РАЦС Тлумацького районного управління юстиції, актовий запис № 20 від 03.04.2007 року.

Задоволено позовну заяву ОСОБА_3, визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 за адресою м. Івано-Франківськ вул. Стуса 28/70.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та вказала, що суд при ухваленні рішення не врахував ряд обставин.

Поза увагою суду залишилась та обставина, що сторони проживають за однією адресою.

Спір ведеться щодо проживання малолітньої дитини, яка потребує більше материнської турботи.

При вирішенні спору суд повинен виходити з інтересів дитини, її особистої прихильності до кожного з батьків, однак суд також зобов»язаний з»ясувати причини такої прихильності, для вирішення даного питання є необхідність у проведенні судової психологічної експертизи.

Суд не взяв до уваги рішення колегіального органу - висновок виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.02.2015 року, згідно якого встановлено, що мати опікується неповнолітнім сином, приділяє достатньо уваги його навчанню та вихованню.

Судом безпідставно в основу рішення взято висновок по перевірці матеріалів ЖЕО, складений оперуповноваженим ВКМСЛ Івано-Франківського МВ УМВС від 05.01.2015 року, який фактично не містить висновку.

Апелянт просила рішення суду скасувати в частині визначення місця проживання дитини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким залишити неповнолітнього сина на вихованні матері.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7 заперечили вимоги апеляційної скарги та зазначили що неповнолітній син сторін ОСОБА_5 категорично не бажає після розлучення батьків проживати з матір»ю ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квітня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено, що ОСОБА_2 у вересні 2014 року звернулася в суд з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_3 та просила залишити неповнолітнього сина ОСОБА_4 на проживанні з нею.

В лютому 2015 року ОСОБА_3 пред»явив позов про визначення місця проживання неповнолітнього сина після розлучення з ним.

Відповідно до положень ч.1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, то згідно ч.1ст. 161 СК України, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 12 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. "Про права дитини", ратифікованої Україною 27 лютого 1991 р., держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя закріплено в ст. 171 СК України, згідно якої дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично припинили шлюбні стосунки ще до ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу та фактично проживають окремо, однак не можуть дійти згоди щодо того, з ким із них після розлучення залишиться проживати неповнолітній син ОСОБА_4.

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради у своєму висновку від 26.02.2015 року вирішуючи питання щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 визнав за доцільне визначити місце проживання малолітнього з матір»ю ОСОБА_2

Із змісту висновку вбачається, що згідно психодіагностичного обстеження ОСОБА_5, проведеного практичним психологом ЗШ №25,(в якій навчається малолітній) у дитини наявна тривожність по відношенню до сім»ї, в поняття сім»ї включає обох батьків, однак у дитини наявний невирішений конфлікт по відношенню до матері (а.с. 41).

Судом першої інстанції у присутності шкільного психолога заслухано неповнолітнього ОСОБА_5, який пояснив, що був побитий матір»ю та хоче постійно проживати з батьком.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що з часу виникнення конфлікту між батьками малолітній ОСОБА_5 постійно проживає з батьком та не спілкується з матір»ю.

За клопотанням апелянта ОСОБА_2 апеляційний судом призначено судово-психологічну експертизу.

За висновком експерта-психолога СПЕ № 379/15 від 11.12.2015 року психічний розвиток малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає його віковому періоду. Малолітній надає прихильність тільки одному з батьків ОСОБА_3.

Можна припустити, що причинами прихильності малолітнього ОСОБА_5 до батька можуть бути: безконфліктне спілкування з ознаками гіперопіки та лояльності у вихованні зі сторони батька; сформовані негативні, конфліктні стосунки з мамою, та ознаки навіяності (психічної індукції) у формуванні негативного відношення до мами зі сторони значущих осіб, якими є тато та бабуся.(а.с.128-133).

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що станом на даний час за встановлених обставин та відносин, що склалися між сторонами та їхнім малолітнім сином, враховуючи особисту прихильність дитини виключно до батька, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання неповнолітнього з батьком ОСОБА_3

Посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги те, що вона та ОСОБА_3 проживають за однією адресою не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що сторони фактично проживають окремо та не ведуть спільного господарства та не дійшли згоди з ким із них буде проживати малолітній після розірвання шлюбу.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд не взяв до уваги рішення колегіального органу - висновок виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.02.2015 року, згідно якого встановлено, що мати опікується неповнолітнім сином, приділяє достатньо уваги його навчанню та вихованню.

Зібраними доказами в справі встановлено, що як мати - ОСОБА_2 так і батько - ОСОБА_3 належним чином ставляться до виконання ними своїх батьківських обов»язків, однак в силу конфліктних ситуацій що мали місце в сім»ї, у малолітнього ОСОБА_5 на даний час сформувалися негативні стосунки з мамою ОСОБА_2 і саме з врахуванням цих обставин та в інтересах малолітнього сина, суд дійшов висновку про визначення місця проживання неповнолітнього з батьком, а не з мамою.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 вересня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_8