Ухвала суду № 56206967, 29.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8362/15-ц Головуючий в 1 -й інстанції

Провадження № 22-ц/774/615/К/15 суддя Рунчева О.В.

Категорія 59 (І) Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Соколан Н.О., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря - Маслової К.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання незаконним правового акту порушуючого право власності.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання незаконним правового акту порушуючого право власності, обґрунтування якого зазначила, що вона проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 на четвертому поверсі, а на першому поверсі розташована квартира №1, в якій здійснюється протизаконна діяльність з використанням компютерної техніки та Інтернету, випромінювання від яких призвело до погіршення її здоровя.

Посилаючись на те, що рішення Виконавчого комітету Нікопольської міської ради №424 від 27.06.2007 року про переведення нежитлової квартири АДРЕСА_1 до житлового фонду призвело до неможливості використання її власної квартири для проживання, просила суд: визнати це рішення таким, що порушує її немайнові права та скасувати його, як незаконне; зобовязати відповідача прийняти заходи для введення стану квартири №1 у правове поле; визнати відповідача по справі винним в погіршенні її здоровя та ускладнення інвалідності; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

22 січня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову та просила заборонити здійснення виробничої діяльності в квартирі АДРЕСА_1, а також використання радіоелектронної техніки.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та постановити нову ухвалу, посилаючись на те, що судом не враховано, що діяльність у квартирі №1 призводить до перегрузок її організму, порушення мозкового кровообігу, що у будь-який час може спровокувати інсульт, крововилив у мозок та тромбозакупорку судин головного мозку. При цьому, зазначила, що суд не розібрався у суті її проблеми та не врахував, що, при загрозі її здоровя, не має значення законне чи не законне оскаржуване рішення.

Також, просить суд розглядати апеляційну скаргу у її відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах позовних вимог, заяви про забезпечення позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, як розяснив Пленум Верховного Суду України в п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач просила суд заборонити здійснення виробничої діяльності в квартирі АДРЕСА_1, а також використання радіоелектронної техніки, однак не надала жодних доказів, що невжиття таких заходів може в майбутньому зробити неможливим чи утруднити виконання рішення суду по справі за її позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради про визнання незаконним правового акту порушуючого право власності.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду обґрунтована і підтверджується письмовими матеріалами справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 312,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: