Ухвала суду № 56198941, 29.02.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/22882/15-ц

Провадження № 2/760/336/16

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 лютого 2016 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Шевченко Л. В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

30.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 06.01.2016 зазначена позовна заява залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам, встановленим статтею 119 ЦПК.

У пункті 7 постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».

Зі змісту позовної заяви випливає, що ОСОБА_1 на підставі наказу від 01.12.2015 № 288-к був звільнений з посади головного інженера у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладеним на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП.

Однак, позивач не обгрунтував позовні вимоги, не зазначив з яких підстав він вважає наказ незаконним, не вказав у чому полягає систематичність невиконання ним трудових обов'язків, не зазначив чи притягався він раніше до дисциплінарної відповідальності, якщо так, то чи оскаржував зазначені накази та чи визнані вони незаконними.

Враховуючи принцип диспозитивності, суд обмежений у можливості виявляти свою ініціативу. Суд зобов'язаний вирішувати спори лише в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Таким чином, суд позбавлений можливості визначити норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішити справу.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначив третіми особами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

З аналізу статті 35 ЦПК випливає, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - це особи, які вступають у справу для захисту власних суб'єктивних інтересів, оскільки майбутнє рішення суду може вплинути на їх права і обов'язки стосовно однієї зі сторін.

При цьому позивач у позовній заяві не зазначив ким є ці треті особи, не обґрунтував, які саме власні суб'єктивні інтереси третіх осіб зачіпаються, та яким чином рішення у цій справі може вплинути на їх права і обов'язки.

Частина п'ята статті 119 ЦПК передбачає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України «Про судовий збір».

З 01.09.2015 Закон України «Про судовий збір» діє у новій редакції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 цього Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Із статті 5 вищезазначеного Закону, яка визначає пільги щодо сплати судового збору, виключено пункт, який встановлював, що від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів за іншими вимогами, що випливають з трудових відносин.

Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач просить стягнути моральну шкоду. При цьому у тексті позовної заяви позивач зазначає, що розмір моральної шкоди складає 14 000 грн., однак, викладаючи зміст позовних вимог, просить стягнути 3 000 грн. моральної шкоди, по 1 000 грн. з кожного відповідача, незважаючи на те, що відповідач один - Ритуальна служба Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій».

Таким чином, позивачу належить визначитися з розміром завданої йому моральної шкоди, з кого, на його думку, належить стягнути моральну шкоду та сплатити судовий збір.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору складає 487,20 грн. Реквізитами для сплати судового збору є: розрахунковий рахунок № 31212206700010, утримувач коштів ГУДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, банк отримувача: ГУ ДК у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу 22030001; 050, «судовий збір».

Ухвалою від 06.01.2016 про залишення позовної заяви без руху позивачу було запропоновано усунути недоліки шляхом подання нової, належним чином позовної заяви та належного доказу сплати судового збору.

Строк для усунення недоліків був встановлений - три дні з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав вищезазначену ухвалу 15.01.2016. Отже строк для усунення недоліків закінчився 18.01.2016. ОСОБА_3 на день постановлення цієї ухвали позивач недоліки позовної заяви не усунув.

Частина друга статті 121 ЦПК передбачає «якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві».

Таким чином, позовну заяву належить визнати неподаною та повернути позивачеві.

Керуючись статтями 119, 121 ЦПК, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій», треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Л. В. Шевченко