Рішення № 56197539, 26.02.2016, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/34/16-ц

Номер провадження 2/699/99/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2016 року м.Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретаря Таран О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Корсуня-Шевченківського цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_2,ОСОБА_3, про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом та, з урахуванням змін до позовної заяви, просив звільнити з-під арешту наступне майно:

1. МФУ EPSON РХ660 чорного кольору з СНПЧ.

2.Принтер Canon LBP3010 білого кольору,

3.Системний блок LOGIC POWER, чорного кольору - 2шт.

4.Монітор VievSonic VA903 чорного кольору - 2 шт.

5.Клавіатура комп'ютерна - 2 шт.

6.Безперебійник GCM чорного кольору, б/у.

7.Поліграфічний апарат сірого кольору із серійним номером A03U 020002540.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 08.12.2015 р. державні виконавці відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, прийшли з причини заборгованості в приміщення до ОСОБА_2 за адресою м. Корсунь-Шевченківський, вул. Леніна, 22 в якому я займаю приміщення.

Державними виконавцями було складено Акт опису й арешту майна від 08.12.15 року,не зважаючи на те, що під час складання акту, позивач заперечував належність боржнику спірного майна та безпідставність включення його в акт опису.

У суді позивач свій позов повністю підтримав.

Відповідач свого представника у суд не направив, надавши свої письмові заперечення на позов, згідно яких позов не визнав повністю, оскільки вважав, що відділ примусового виконання рішень не є належним відповідачем у справі, оскільки стягнення проводиться на користь інших стягувачів в межах зведеного виконавчого провадження, а належність позивачу спірного майна не підтверджена належними і допустимими доказами.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з*явилися.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що в провадженні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2

08.12.2015 року в межах вказаного виконавчого провадження державними виконавцями було проведено опис і арешт майна, що знаходилося в м.Корсуні-Шевченківському по вул.Леніна, 22, в житловому будинку боржника ОСОБА_2, внаслідок чого під арешт потрапило і спірне майно.

Позивач вважає, що спірне майно не є власністю боржника ОСОБА_2, оскільки частина такого майна належить йому на праві власності, а іншу частину майна він орендує, у зв*язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом про виключення спірного майна з опису та звільнення з-під арешту.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно приписів ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 07.02.2014, № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

В ході судового розгляду вказаної справи судом в порядку ст.10 ЦПК України неодноразово з*ясовувалося питання заміни відповідача у даній справі, але позивач кожного разу відмовлявся від заміни відповідача, що у відповідності до приписів ч.1 ст.33 ЦПК України позбавляло суд можливості замінити неналежного відповідача на належного.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач пред*явив позов до неналежного відповідача, оскільки стягувачем у зведеному виконавчому провадженні не є відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, а інші особи.

Отже відділ ДВС, як орган Міністрерства юстиції, в даному випадку лише здійснює примусове виконання рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, а тому не може бути відповідачем за вказаним позовом.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України,

Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову, ОСОБА_2,ОСОБА_3, про зняття арешту з майна відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути поданою до апеляційного суду Черкаської області через Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня його оголошення.

Повний текст рішення виготовлений 29.02.2016 року.

Суддя ОСОБА_4sp; Л.