Ухвала суду № 56195146, 01.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/1274/15-ц Головуючий у 1-й інст. Мініч Г. Г.

Категорія 24 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 січня 2016 року, -

встановила:

У вересні 2015 року Комунальне підприємство «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради (далі Підприємство) звернулося з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з утримання будинку в розмірі 547,57 грн. за період з січня 2013 року по 01 квітня 2015 року мотивуючи тим, що відповідач є власником квартири в АДРЕСА_1 і в липні 2009 року Підприємство направляло позивачу типовий договір для підпису, однак відповідач відмовилася його підписувати та за послуги по вивозу сміття не сплачує, внаслідок утворилась заборгованість.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 січня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Черняхів-Добробут» Черняхівської селищної ради 547,57 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги та судові витрати в сумі 2218 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати дане рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що договір між сторонами не укладався і вона не проживає у квартирі, яка є її власністю, оскільки остання відключена від водо-, електро- та газопостачання, сміття не утворює і не користується послугами по їх вивезенню. Будь-яких правовідносин між нею та позивачем немає. Сума нарахувань не підтверджена доказами.

Відповідач та її представник підтримали доводи апеляційної скарги.

Представники позивача заперечили у задоволенні скарги і пояснили, що представники підприємства неодноразово особисто підходили до відповідача, що б укласти договір і сплатити заборгованість, однак остання відмовлялася без будь-яких обгрунтувань.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення судді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відсутність письмового договору не позбавляє споживача обовязку оплачувати послуги, які були надані в повному обємі, що підтверджено відповідними доказами.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2, що сторонами не заперечується.

Рішеннями виконкому Черняхівської селищної ради № 33 від 22.02.2007 року та № 59 від 14.05.2010 року затверджено перелік послуг, що надаються підприємством, серед яких і вивезення твердого побутового сміття, прибирання прибудинкової території.

Рішенням виконкому Черняхівської селищної ради № 98 від 29.07.2010 року та розпорядження Черняхівського селищного голови № 15-од від 16.04.2014 року Підприємство визначено виконавцем житлово-комунальних послуг в житловому секторі смт.Черняхів по вивезенню побутових відходів.

01.07.2009 року Підприємством складено та направлено відповідачу типовий договір № 232 про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, однак остання відмовилася від його отримання, що підтверджено актом та визнається відповідачем (а.с.7, 10).

Згідно розрахунку заборгованості за період з 01 січня 2013 року по 01 квітня 2015 року нараховано платежів за вивіз побутових відходів в сумі 547,57 грн. (а.с.8, 46).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг зобов'язаний укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язку споживача житлово-комунальних послуг укласти договір з виконавцем послуг, що передбачений п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідає обов'язок виконавця підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року по справі № 6-59цс13).

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власники квартир зобов'язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Доказів звернення в установленому законодавством порядку з претензіями щодо надання неякісних житлово-комунальних послуг відносно вивезення твердих побутових відходів ОСОБА_2 не надала.

Позивачем на підтвердження виконання робіт надано подорожні листи (а.с.54-59).

Доводи відповідача щодо невідповідності наданого їй договору вимогам до Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року, не відповідають обставинам справи.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування проводилося у спірний період лише за вивезення твердих побутових відходів, тарифи по якім постійно змінювалися на підставі рішень виконкому Черняхівської сільської ради №91 від 28.07.2011 року, №51 від 29.05.2013 року, № 71 від 25.07.2013 року, № 92 від 30.09.2014 року (а.с.6, 53, 64, 65).

Згідно вказаних рішень тарифи визначалися для КП «Черняхів-Добробут», яке надає зазначені послуги.

Отже, відсутність письмового договору у спірний період не звільняє власника житла від оплати наданих послуг.

Відповідач також посилається на те, що вона не проживає у вищевказаній квартирі та послугами не користується.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено позивачем (а.с.11-12), відповідач не зверталася до виконавця послуг із заявою, підтвердженою відповідними документами, щодо її не проживання у власній квартирі та припинення нарахування. Така заява подана лише 02.04.2015 року (а.с.40).

Крім того, вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення) віднесено постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20.05.2009 року «Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а тому відповідач, як власник квартири, зобовязана нести витрати по утриманню прибудинкової території незалежно від фактичного місця проживання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, викладених у рішенні.

Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Судді