Постанова № 56193541, 01.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/5829/14

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шимоновича Р.М.,

секретар судового засідання Бойко Т.О.,

за участю: представників позивача та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівзернопродукт" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування фінансових санкцій та вимоги,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бердичівзернопродукт" (далі - ТОВ "Бердичівзернопродукт") звернулось до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (том 2 а.с. 113-132), просить визнати недійсними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Бердичівська ОДПІ) від 04.07.2014 №0000922200 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 527937,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ № НОМЕР_1 від 29.07.2014 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7545,61 грн, у тому числі: 4024,33 грн - за основним платежем та 3521,28 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0000952200 від 04.07.2014, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 35878,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0000942200 від 04.07.2014 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 205054,00 грн;

- вимогу Бердичівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0007761702 від 12.06.2014;

- рішення Бердичівської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску № НОМЕР_2 від 14.10.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Відтак, спірні рішення контролюючого органу є протиправними та підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях та додаткових поясненнях. Просили відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Встановлено, що у період з 12.05.2014 по 04.06.2014 посадовими особами Бердичівської ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ"Бердичівзернопродукт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт № 1067/22-00/33767410 від 12.06.2014 (том 1 а.с. 56-88).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано наступні порушення:

- пп. 138.1.1, п. 138.1, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9, п. 139.1, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2765-ІV (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 117488,00 грн, у тому числі по періодах: за ІІ-ІV квартали 2011 року - на суму 9170,00 грн, за І квартал 2012 року - на суму 617,00 грн, за півріччя 2012 року - на суму 1247,00 грн, за три квартали 2012 року - на суму 103010,00 грн, за 2012 рік - 108318,00 грн, та завищено відємне значення обєкта оподаткування по податку на прибуток за 2013 рік в сумі 888720,00 грн;

- п. 187.1, ст. 187, п.198.3, п.198,6 ст.198, п. 201.14, ст. 201, п. 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2765-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 319689,00 грн, у тому числі: за вересень 2012 року в сумі 104659,00 грн, жовтень 2012 року в сумі 45472,00 грн, листопад 2013 року в сумі 34688,00 грн, грудень 2013 року в сумі 34870,00 грн;

- пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп.164.2.2, пп. 164.2.17 б), п. 164.2 ст.164, п.167.1, ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2765-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 4024,33 грн;

- ч. 2, ч.8, ч.12, ст. 9, ч. 5, ч. 7 ст. 8, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2264-VI, єдиний внесок з додаткового блага, отриманого найманими працівниками в сумі 22647,10 грн не нараховувався, не утримувався та не сплачувався до бюджету в сумі 9369,11 грн;

- п. 7.43 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів у перевіряємому періоді з 01.10.2011 по 31.12.2013 на суму 35877,95 грн.

За результатами розгляду акту перевірки, контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 №0000922200 про зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 888720,00 грн (том 1 а.с. 49);

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.07.2014 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7545,61 грн, у тому числі: 4024,33 грн - за основним платежем та 3521,28 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 50);

- податкове повідомлення-рішення №0000952200 від 04.07.2014, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 35878,00 грн (том 1 а.с. 51);

- податкове повідомлення-рішення №0000942200 від 04.07.2014 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 274612,00 грн, у тому числі: 219689,00 грн - за основним платежем та 54923,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 52);

- податкове повідомлення-рішення №0000932200 від 04.07.2014 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 144568,00 грн, у тому числі: 117488,00 грн - за основним платежем та 27080,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 53);

- вимогу №Ю-0007761702 від 12.06.2014 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 9369,11 грн (том 1 а.с. 55);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску № НОМЕР_2 від 14.10.2014 на суму 4477,70 грн (том 1 а.с. 54).

У ході судового розгляду справи зясовано, що 20.02.2015 ТОВ "Бердичівзернопродукт" звернулось до Бердичівської ОДПІ із заявою про застосування податкового компромісу, у якій визначило суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 117488,00 грн, зокрема по періодах: 4 квартал 2011 року - 9170,00 грн, 1 квартал 2012 року -617,00 грн, 2 квартал 2012 року - 630 грн, 3 квартал 2012 року - 101763,00 грн, 4 квартал 2012 року - 5308,00 грн в розрізі контрагентів ФГ "Воталія" - 36638,00 грн, СФГ "Астрея" - 6023,00 грн, ФОП ОСОБА_1 - 56826,00 грн, ТОВ "Торгово енергетична компанія "СОЛАР" - 9170,00 грн, ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ-2005" - 8831,00 грн; та суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 69558,00 грн, зокрема по періодах: листопад 2013 року - 34688,00 грн та грудень 2013 року - 34870,00 грн в розрізі контрагентів ТОВ "РЕЗЕРВ-ОЙЛ" - 34688,00 грн, ТОВ "КРІСТЕНС" - 34870,00 грн (том 2 а.с. 245).

02.03.2015 Бердичівською ОДПІ прийнято рішення № 3 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу за заявою про податковий компроміс по податкових повідомленнях-рішеннях, винесених відповідно до акту планової виїзної документальної перевірки від 12.06.2014 № 1067/2200/33767410 (том 2 а.с. 243-244).

Згідно указаного рішення, загальна сума податкових зобовязань, щодо яких може бути застосовано податковий компроміс:

- по податковому повідомленню-рішенню по податку на прибуток форми "Р" № НОМЕР_3 від 04.07.2014, яким донараховано 144568,00 грн, в тому числі: основний платіж - 117488,00 грн, фінансова санкція - 27080,00 грн, - підлягає застосуванню податковому компромісу сума 117488,00 грн та підлягає сплаті у розмірі 5% в сумі 5875,00 грн;

- по податковому повідомленню-рішенню по податку на додану вартість форми "Р" № НОМЕР_4 від 04.07.2014, яким донараховано 274612,00 грн, в тому числі: основний платіж - 219689,00 грн, фінансова санкція - 54923,00 грн, - підлягає застосуванню податковому компромісу сума 69558,00 грн та підлягає сплаті у розмірі 5% в сумі 3478,00 грн.

Також, при відображенні показників декларації з податку на прибуток за 2013 рік, у звітності з цього ж податку за 2014 рік, а саме відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року ТОВ "Бердичівзернопродукт"має зменшити на суму 360783,00 грн, так як зазначена сума визначена за рахунок завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування.

За змістом пункту 1 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

За змістом пункту 8 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України, податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Тобто, у даному випадку, позивач особисто заявив про звільнення його від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а отже і особисто погодився із правомірністю дій податкового органу при встановленні фактів порушення податкового законодавства та нарахуванні податкових платежів.

Разом з тим, вважаючи податкові повідомлення рішення - податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 №0000922200 в частині зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 527937,00 грн; № НОМЕР_1 від 29.07.2014 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7545,61 грн, у тому числі: 4024,33 грн - за основним платежем та 3521,28 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000952200 від 04.07.2014, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 35878,00 грн; №0000942200 від 04.07.2014 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 205054,00 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0007761702 від 12.06.2014; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску № НОМЕР_2 від 14.10.2014 такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України та дійним обставинам, позивач просить суд їх скасувати

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0000922200 від 04.07.2014 в частині зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 527937,00 грн на відповідність приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Позивач, обґрунтовуючи протиправність оспорюваного рішення стверджує про безпідставність доводів контролюючого органу та зазначає, що:

- первинними документами, зокрема, звітами по актах виконаних робіт, оборотно-сальдовими відомостями, актами списання пального, підтверджено, що ТОВ "Бердичівзернопродукт" у липні 2013 року надавало послуги по сушінню зерна;

- послуги, надані ТОВ "Бердичівзернопродукт" по сушінню зерна у жовтні-листопаді 2013 року, оформлені актом надання послуг у грудні 2013 року;

- заробітна плата правомірно віднесена Товариством до складу прямих витрат.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, суд виходив з наступних мотивів.

Суд погоджується з доводами контролюючого органу про завищення Товариством витрат, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування внаслідок віднесення останнім до складу собівартості товарів (робіт, послуг) фонд заробітної плати в сумі 235640,00 грн.

Обґрунтовуючи виявлене порушення контролюючий орган зазначив, що у квітні, травні, липні, листопаді та грудні 2013 року ТОВ "Бердичівзернопродукт" не здійснювало виробництва готової продукції (борошна), доходу від реалізації продукції не отримувало, відповідно, фонд заробітної плати до складу витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Так, у ході судового розгляду справи встановлено, що у квітні, травні, липні, листопаді та грудні 2013 року ТОВ "Бердичівзернопродукт" не здійснювало виробництва готової продукції (борошна).

Представники позивача у судовому засіданні наголошували на тому, що працівники, зайняті в борошномельному виробництві, у вказаних періодах перебували у відпустках, здійснювали ремонт обладнання, охороняли підприємство. Відповідно, фонд заробітної плати, нарахованої вказаним працівникам, в силу положень статті 138 Податкового кодексу України, правомірно віднесено до складу прямих витрат. На підтвердження своїх доводів до матеріалів справи долучено копії табелів обліку робочого часу, накази по підприємству та відомості на виплату заробітної плати (том 1 а.с. 132-195).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ.

Згідно пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 138.8.2 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведених правових норм вбачається, що єдиною підставою для включення фонду заробітної плати до прямих витрат є понесення платником таких витрат у періоді їх виникнення, в якому визнано доходи від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, в силу положень підпунктів 138.5.1-138.5.3 пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного:

- датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору;

- датою визнання та сумою витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів) та їх сума, визначені згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Для цілей цієї статті під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів;

- витрати, понесені платником податку, у вигляді благодійних чи інших внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг) до неприбуткових організацій, які згідно з нормами цього розділу враховуються для визначення об'єкта оподаткування платника податку, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування таких внесків та/або вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 138.12.2 пункту 138.12 статті 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат, у тому числі включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Отже, заробітна плата працівників, виплачена за час коли підприємство не займалось виготовленням та реалізацією продукції, не може бути безпосередньо віднесена до конкретного об'єкта витрат і, відповідно, не включається до складу прямих витрат на оплату праці, що формують собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Такі виплати повинні враховуються у складі інших витрат у звітному податковому періоді, в якому вони були здійснені (пп. 138.12.2 п. 138.12 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України).

Щодо інших доводів позивача, суд зазначає наступне.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ "Бердичівзернопродукт" у cepпні 2013 року проводило списання ТМЦ, а саме палива рідкого синтетичного марки СЖТ-КМ у кількості 24,0 т. по ціні 4333,33 за 1 тону на загальну суму 104000,00 грн (том 2 а.с. 161), в той час як послуг по зерна відповідно до звіту по актах виконаних робіт у серпні 2013 році ТОВ "Бердичівзернопродукт" не надавало (том 2 а.с. 162).

Так, у ході судового розгляду справи встановлено, що ТОВ "Бердичівзернопродукт" надаволо послуги по сушінню зерна у липні 2013 року, натомість паливо, витрачене під час надання указаної послуги, списано у серпні 2013 року, згідно акту на списання №ЗП-0000045 від 31.08.2013.

За змістом пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Зважаючи на встановлені обставини, суд погоджується з доводам контролюючого органу про те, що ТОВ "Бердичівзернопродукт" завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування, внаслідок віднесення до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) вартість списаних нафтопродуктів (паливо рідке синтетичне СЖТ-КМ) на сушіння зерна на суму 104000,00 грн.

Також, під час судового розгляду справи встановлено, що у грудні 2013 року ТОВ "Бердичівзернопродукт" ТОВ "Лотуре-Агро" та ПП "Климук" були надані послуги по сушінню соняшника та кукурудзи, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт № ЗП-0000126 від 10.12.2013 (том 1 а.с. 197) та № ЗП-0000120 від 04.12.2013 (том 1 а.с. 198).

Натомість, згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 203 "Паливо", яке використовуєтсья в зерносушарці ДСП-32 для сушки зерна станом на 01.12.2013 - відсутнє (том 2 а.с. 181).

За змістом підпункту 139.1.пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу Україн, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.16 Положення №168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку первинним документам, які підтверджують надання послуг по сушінню зерна ТОВ "Бердичівзернопродукт" ТОВ "Лотуре-Агро" та ПП "Климук", суд дійшов висновку, що указані документи не дають змогу підтвердити реальність надання указаних послуг контрагентам.

Відсутність палива унеможливлює надання таких послуг, при цьому, придбання палива проведено по рахункам лише 16.12.2013, відповідно до документів виписаних ТОВ "Крістенс".

Щодо поданих Товаристовом оборотно-сальдових відомостей, згідно яких у листопаді 2013 року останнім придбано рідке синтетичне паливо у ТОВ "Резерв-Ойл", суд зауважує, що позивач погодився із висновками контролюючого органу щодо нереальності вчиненої господарської операції із указаним контрагентом та фактичного не отримання указаного палива.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про правомірність висновків відповідача про завищення ТОВ "Бердичівзернопродукт" витрат, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування, внаслідок віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих (робіт, послуг) за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 вартості наданих послуг по сушінню кукурудзи та соняшника на суму 188297,00 грн.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0000942200 від 04.07.2014 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 205054,00 грн, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходив з наступного.

Підставою для висновку контролюючого органу про заниження Товариством податкового зобовязання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 20142 року в сумі 104659,00 грн та жовтень 2012 року в сумі 45472,00 грн слугувало те, що останнім було реалізовано ТОВ "Кернел Трейд" та ТОВ "Астон-Агро" пшеницю, звільнену від оподаткування, яка не обліковувалась на складі.

Позивач, у свою чергу стверджує, що ним було придбано у ФОП ОСОБА_1, ФГ "Воталія", СФГ "Астрея" пшеницю, звільнену від оподаткування, що підтверджується договорами, податковими накладними, видатковими накладними, складськими квитанціями, товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 220-232). У подальшому, придбана пшениця була реалізована ТОВ "Кернел Трейд" та ТОВ "Астон-Агро". Факт реальності реалізації пшениці підтверджено належним чином оформленими первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару (том 1 а.с. 121-128, 218-219, 233, 234). Представники позивача у судовому засіданні наголошували, що наведені обставини повністю спростовують твердження контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства, та як наслідок заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Проте, доводи представників позивача не витримують жодної критики, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 15 пункту 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників.

Операції з вивезення в митному режимі експорту зернових та технічних культур, зазначених в абзаці першому цього пункту, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з постачання зернових культур товарної позиції 1006 та товарної підкатегорії 1008 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД і такі операції оподатковуються податком на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом.

У силу положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Бердичівзернопродукт" було занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що реалізована пшениця не обліковувалась на складі Товариства.

Так, актом перевірки зафіксовано, що ТОВ "Бердичівзернопродукт" на порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4, пункту 138.6, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.9.1 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, завищено витрати, що враховуються при визначенні обєкту оподаткування, внаслідок віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 вартості зерна, придбаного у ФГ "Воталія", СФГ "Астрея" та ФОП ОСОБА_1, що не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку всього на суму 473748,50 грн.

При цьому, відповідач стверджує, що під час перевірки позивачем документально не підтверджено придбання, перевезення, оприбуткування та використання в господарській діяльності зернових культур, звільнених від оподаткування податком на додану вартість, відповідно до підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Указане порушення стало підставою для донарахування контролюючим органом позивачеві грошового зобовязання як з податку на прибуток, так і з податку на додану вартість.

На переконання суду, узгодження позивачем суми податкового зобовязання з податку на прибуток, визначеного у податковому повідомленні рішенні від 04.07.2014 № НОМЕР_3, свідчить про обґрунтованість тверджень про існування виявлених порушень податкового законодавства та дає підстави для критичної оцінки пояснень ТОВ "Бердичівзернопродукт", що висновок контролюючого органу про заниження податку на додану вартість є необґрунтованим та зроблений на основі припущень, які не підтверджуються жодними доказами.

Враховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність факту реалізації пшениці, звільненої від оподаткування податком на додану вартість, ТОВ "Кернел-Трейд" та ТОВ "Астон-Агро", а викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, підпункту 15 пункту 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого ТОВ "Бердичівзернопродукт" було занижене податкове зобовязання з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2012 року на суму 150131,00 грн, є обґрунтованим.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0011331702 від 29.07.2014, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0007761702 від 12.06.2014 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску № НОМЕР_2 від 14.10.2014 на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходив з наступного.

Контролюючий орган у акті перевірки стверджує про порушення Товариством підпункту 164.2.17 б) пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, так як останнім не нараховано податок на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого платником податку від працедавця як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих працівниками підприємства продовольчих товарів на суму 5000,00 грн.

На спростування доводів відповідача, представники позивача зазначили, що фактично Товариством оплачено по 2500,00 грн ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 за проведення корпоративного заходу в закладах громадського харчування. Стверджували, що оприбуткування та розподіл між працівниками Товариства продуктів харчування в періоді з 01.01.2011 по 31.12.2013 не здійснювався.

На підтвердження своїх доводів позивачем долучено до матеріалів справи акти виконаних робіт від 27.12.2012 та 26.12.2013.

Так, із акту про виконання робіт від 27.12.2012 вбачається, що ФОП ОСОБА_2 у період з 27.12.2012 по 27.12.2012 виконала для ТОВ "Бердичівзернопродукт" роботи з проведення та організації конференції 27.12.2012. Вартість робіт 2500,00 грн (том 2 а.с. 3).

Із акту виконаних робіт № 1 від 26.12.2013 прослідковується, що ФОП ОСОБА_3 у період з 26.12.2013 по 26.12.2013 виконав для ТОВ "Бердичівзернопродукт" роботи з проведення та організації конференції 26.12.2013. Вартість робіт 2500,00 грн (том 2 а.с. 4).

Досліджуючи акти виконаних робіт, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні за змістом норми містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за N 168/704 (далі- Положення N 88 ).

Так, пунктом 2.4 Положення N 88 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи наведені положення законодавства та надаючи правову оцінку актам виконаних робіт від 27.12.2012 та 26.12.2013, суд вважає, що останні не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, так як неможливо встановити зміст та обсяг виконаних робіт.

Доводи представників позивача спростовані долученими до матеріалів справи актами на списання продуктів харчування, використаних на проведення новорічного корпоратива від 27.12.2012 та 26.12.2013, які складені головним бухгалтером та директором ТОВ "Бердичівзернопродукт" (том 3 а.с. 59, 61).

Із вказаних актів вбачається, що ТОВ "Бердичівзернопродукт" було придбано у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 продукти харчування на суму 5000,00 грн, які списані працівникам Товариства в рівних частинах.

За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що списані ТОВ "Бердичівзернопродукт" продукти працівникам Товариства на суму 5000,00 грн, у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є додатковим благом.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За змістом абзацу "б" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Згідно пункту 164.5 статті 164 Податкового кодексу України, під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб в сумі 882,26 грн.

На переконання суду, також обґрунтованими є висновки відповідача про отримання у перевіреному періоді директором ТОВ "Бердичівзернопродукт" ОСОБА_4 додаткового блага у вигляді компенсації за палива на суму 20761,28 грн.

Представники позивача у судовому засіданні наголошували на тому, що вартість використаного директором пального повністю підтверджена подорожніми листами, які, у свою чергу, підтверджують факт використання ним службового автомобіля для вирішення виробничих питань, повязаних із господарською діяльністю Товариства. Крім того, наголошували на тому, що форма подорожнього листа не затверджена чинним законодавством, тому твердження відповідача в частині неналежного оформлення подорожніх листів є безпідставним.

Суд критично оцінює такі доводи, з огляду на наступне.

Так, Законом України від 05.07.2011 р. N 3565-VI абзац тридцять другий статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (визначення поняття дорожнього листа) виключено. Указані зміни набрали чинності з 14.08.2011.

Разом з тим, у період використання службового автомобіля (з 02.07.2012 по 28.02.2013) була чинною Інструкція про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 74 від 17.02.1998 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.03.1998 за N 149/2589.

Розділом 1 Інструкції передбачено, ця Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми N 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності (надалі - "підприємство"):

- які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами (надалі - "перевізники");

- для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями (надалі - "замовники").

До категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

Подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Бланки подорожніх листів службових легкових автомобілів виготовляються друкарським способом, зберігаються на складі підприємства, видаються під розпис особі, яка відповідальна за оформлення та видачу подорожніх листів водіям. Списування використаних бланків подорожніх листів здійснюється щоквартально за актом, із вказаною їх кількістю, який затверджується керівником підприємства.

Із наведеного слідує, що подорожні листи необхідні при списанні витраченого пального.

Досліджуючи долучені до матеріалів справи копії подорожніх листів (том 2 а.с. 41-86), суд дійшов висновку про неможливість підтвердити факт використання директором Товариства службового автомобіля у службових цілях.

В указаних подорожніх листах зафіксовано лише кількість використаного пального та пробіг, при цьому, встановити маршрут, по якому рухався службовий автомобіль неможливо.

Представниками позивача на підтвердження факту використання директором Товариства автомобіля у службових цілях окрім подорожніх листів та актів на списання пального, не було надано суду жодних документів, зокрема, наказів про відрядження останнього.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що компенсація директору ТОВ "Бердичівзернопродукт" вартості пального, у розумінні підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є додатковим благом, і, відповідно, нарахування контролюючим органом податку на доходи фізичних осіб в сумі 3114,19 грн є правомірним.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0011331702 від 29.07.2014.

Обґрунтовуючи протиправність вимоги Бердичівської ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0007761702 від 12.06.2014, позивач стверджує про безпідставність доводів контролюючого органу в частині висновків про отримання працівниками Товариства додаткового блага.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Аналізуючи наведені положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" можливо дійти висновку, що дохід застрахованих осіб у вигляді додаткового блага є базою для нарахування єдиного внеску роботодавцем.

Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи підтверджено правомірність висновків контролюючого органу про отримання у перевіреному періоді працівниками та директором ТОВ "Бердичівзернопродукт" додаткового блага, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 8553,81 грн на дохід, отриманий працівниками від працедавця як додаткове благо.

З огляду на що, суд не вбачає підстав для скасування спірної вимоги з мотивів, зазначених позивачем.

За змістом пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Зважаючи на те, що відповідачем під час перевірки правомірно донараховано Товариству своєчасно не нарахованого ним єдиного внеску, суд вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску № НОМЕР_2 від 14.10.2014 прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ №0000952200 від 04.07.2014 на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходив з наступного.

Оспорюваним рішенням до ТОВ "Бердичівзернопродукт" застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 35878,00 грн за порушення пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки".

Обґрунтовуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, контролюючий орган вказує на те, що у перевіреному періоді встановлено відсутність підтверджуючих документів до авансових звітів працівників ТОВ "Бердичівзернопродукт".

Так, у додатку № 1 до акту перевірки (том 1 а.с. 40-48) за період з 01.10.2011 по 31.12.2013 зафіксовано 204 випадки на загальну суму 35877,00 грн по авансовим звітам, в яких були відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів, зокрема, надано фіскальні чеки, у яких форма розрахунку вказана "кредит", "чек", однак, сліп з терміналу відсутній; накладні на отримання товару, видаткові накладні; корінці прибуткових ордерів; товарні чеки без коду субєкта господарювання.

Суд погоджується із наведеними доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 6 пункту 1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (далі - Положення).

Згідно пункту 1.2 Положення, касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку;

розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктами 3.1, 3.2 Положення встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", оформляються згідно з вимогами цього Закону.

У свою чергу, пунктом 4.2 Положення встановлено обовязок підприємств оформлювати готівкові операції прибутковими та видатковими касовими ордерами .

При цьому, пунктом 3.3 Положення передбачено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Суд зауважує, що чинним законодавством для фізичних осіб-підприємців не передбачено оформлення прибуткових та видаткових касових ордерів та відповідно відображення таких ордерів у касовій книзі.

Відповідно, прибуткові касові ордери не можуть вважатися розрахунковими документами та підтверджувати проведення платіжних операцій. Фізичні особи - підприємці проводять документальне оформлення касових операцій залежно від виду та специфіки своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів, що поширюються на їх діяльність.

Зважаючи на викладене, цілком обґрунтованими є доводи контролюючого органу про те, що видаткові накладні, корінці прибуткових касових ордерів не є належними розрахунковими документами для звітування відповідної особи за раніше отримані під звіт кошти (пункти 5-9, 15, 17-19, 43, 44, 56, 57, 71, 73, 74-77, 114-120, 122, 123, 126-131, 137-140, 147, 149, 150, 156, 158-160, 163, 166, 174, 178, 194, 197, 200 додатку № 1 до акту).

За змістом пункту 2.11 Положення, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. <…> Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктами 3.1, 3.2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за N 105/5296, встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1.

Касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

При цьому, пунктом 2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів передбачено, що установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Отже, не можуть вважатись належними розрахунковими документами фіскальні чеки, у яких відсутні реєстраційні номери облікової картки платників податків.

На спростування доводів відповідача, позивачем до матеріалів справи долучено товарні чеки із відбитками печаток фізичних осіб-підприємців, на яких зазначено ідентифікаційні коди останніх із відміткою "Сплачено" (том 2 а.с. 5-40).

З метою зясування істини, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5 головний державний ревізор-інспектор ГУ ДФС у Житомирській області, який пояснив, що під час перевірки указані товарні чеки були без ідентифікаційних кодів фізичних осіб-підприємців. Крім того, під час адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, позивачем не було надано таких товарних чеків. Усі первинні документи під час перевірки були надані головним бухгалтером і виявлені порушення ТОВ "Бердичівзернопродукт" вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995, зафіксовані у додатку № 1 до акту перевірки.

Суд зауважує, що представниками позивача не надано суду доказів на спростування наведених показів свідка, зокрема, не підтверджено факту існування та надання Товариством контролюючому органу товарних чеків, копії яких долучені до матеріалів справи, під час адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень.

Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень відповідача про те, що фіскальні чеки, у яких відсутні реєстраційні номери облікової картки платників податків (обовязковий реквізит розрахункового документу) не є належними розрахунковими документами для звітування відповідної особи за раніше отримані під звіт кошти (пункти 45-55, 63, 64, 66-70, 73, 84-88, 91, 94-96, 98, 100-113, 121, 123, 132-136, 141-146, 148, 151-154, 157, 161, 162, 164, 165, 168-173, 175-177, 179-189, 190-193, 195, 196, 198, 201-204 додатку № 1 до акту перевірки).

Також, у ході судового розгляду справи не спростовано позивачем факту відсутності будь-яких підтвердних документів до авансового звіту від 08.12.2011 (пункт 14 додатку № 1 до акту перевірки).

З приводу відсутності сліпів з терміналу, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їхнім використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 N 223 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платіжний термінал - електронний пристрій, призначений для здійснення платіжних операцій, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням спеціального платіжного засобу. Надрукований на платіжному терміналі сліп - паперовий документ, який підтверджує здійснення операції з використанням платіжної картки і містить набір даних щодо цієї операції та реквізити платіжної картки.

Пунктом 3.6 Положення про форму та зміст розрахункового документу, передбачено, що у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням платіжної картки платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, касовий чек повинен додатково містити такі обов'язкові реквізити:

- реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери "ПК";

- напис "Код авт." та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням платіжних карток без виконання процедур авторизації;

- підпис касира та підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи "Касир" та "Держатель ПК".

Таким чином, при проведенні розрахунків із застосуванням платіжних за надання послуг/продаж товарів, суб'єкт господарювання зобов'язаний проводити розрахункові операції через РРО.

Отже, відсутність сліпів з терміналу до фіскальних чеків свідчить на користь висновку про невідповідність останніх вимогам розрахункового документу (пункти 1-4, 10-13, 16, 20-42, 58-61, 65,78-83, 89, 90, 92, 93, 97, 99, 155 додатку № 1 до акта перевірки).

Зважаючи на те, що позивачем не надано підтверджуючих документів до авансових звітів, суд вважає, що контролюючим органом правомірно застосовано до останнього штрафну (фінансову) санкцію в сумі 35878,00 грн, а тому податкове повідомлення-рішення №0000952200 від 04.07.2014 скасуванню не підлягає.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність оспорюваних рішень.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бердичівзернопродукт" - відмовити.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович

Повний текст постанови виготовлено: 21 грудня 2015 р.