Постанова № 56193309, 25.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/22201/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.,

за участі :

секретар с/з Артюхіна М.А.

пр-к апелянта ОСОБА_3

пр-к відповідача Кривенко В.М.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 № 0000951701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п. п. 78.1.1 п. п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 , ст. 79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 01.08.2014 № 2291 головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Ющенко В. П. проведено документальну невиїзну перевірку діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_5 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки № 2392/26-55-17-01-2433511482 від 05.09.2014.

В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем п.п.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на доходи отриманого у вигляді додаткового блага (анулювання банком частини боргу) у розмірі 7 177 529,55 грн.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на листі ПАТ «Універсал Банк» № 2135 від 10.07.2014, яким повідомлялось про анулювання позивачу частини боргу.

Відповідач вважав, що дохід, отриманий позивачем від Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» у вигляді суми анульованого боргу згідно кредитного договору, є додатковим благом в розумінні п.п..164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб. Не оприбуткування вказаного доходу позивачем, на думку відповідача, потягло за собою заниження суми податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1217427,22грн.

13.10.2014 року на підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000951701, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1521784,02 грн. (основний платіж - 1217427,22 грн., штрафні (фінансові) санкції - 304356,80 грн.).

Апелянт, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі, вказує на те, що податковим органом при проведенні перевірки було порушено положення норм ст.78, 79 ПК України щодо наявності підстав для перевірки та порядку її проведення, зокрема видання наказу на проведення перевірки фізичної особи-підприємця, а не фізичної особи позивача. Отже вважає відсутніми правових підстав для здійснення перевірки, та відповідно - неправомірними прийнятих за її результатами рішень.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вказана сума боргу анульована Банком являє собою дохід платника податку в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, який позивач був зобов'язаний включити до податкової декларації за 2013 рік. Щодо дотримання процедури здійснення перевірки, суд першої інстанції вважав несуттєвим зазначення в наказі на перевірку позивача як особу-підприємця.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та фактам колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Право органів державної податкової служби на проведення перевірки платників податків закріплено пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України).

Разом з тим, види, підстави та порядок проведення перевірок визначається ПК України.

Згідно з п. 73.3. ст. 73 ПК України, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з підстав, які визначені абз. 3-9 п.73.3 ст.73 ПК України.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України ( в редакції на час при значення та проведення перевірки позивача), документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що проаналізованими вище нормами ПК України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових виїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання зазначених вимог ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у справі № 21-425а14 від 27.01.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.08.2014 року № 2291 на підставі п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України було призначено документальну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Наразі, згідно акту перевірки №2392/26-55-17-01-2433511482 від 05.09.2014р., відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб фізичною особою платником-податків ОСОБА_5 за період з 01.012.2013 по 31.12.2013р. Перевірку проведено на підставі п.п. 78.1.1, п.п.78.1.2 п. 78.1 ст.78, ст. 79 ПК України.

З викладеного вбачається, що відповідачем перевірка призначалася та проводилася відносно різних за правовим статусом осіб.

Крім того, перевірка здійснювалася з інших підстав, ніж зазначено в наказі про призначення перевірки.

Так, згідно з п. 78.1.4. підставою для перевірки є виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

А згідно з п. 78.1.2. п.78.1. ст.78 ПК України, підставою для перевірки є неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації або розрахунків, якщо їх подання передбачено законом.

Щодо п.78.1.1 вказаної статті, то передумовою до такої перевірки є проведення перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, в наслідок яких виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, з аналізу змісту наказу, виданого на перевірку та приписів пп. 78.1.1 та 78.1.4 вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки позивача є направлення письмового запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Відповідачем не надано доказів, того, що на час призначення перевірки позивача існували підстави, зазначені у п. 78.1.1 та 78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, та що на адресу позивача направлявся відповідний письмовий запит.

Представник податкового органу в судовому засідання лише зазначав, що наказ про призначення перевірки 01.08.2014 року № 2291 та повідомлення про проведення перевірки були надіслані позивачу поштовим відправленням. Разом з тим, доказів на підтвердження направлення вказаного наказу на адресу апелянта не надав. Докази про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки до її початку в матеріалах справи відсутні.

Позивач стверджував, що отримав лише повідомлення про дату проведення перевірки, однак вже після сплину, зазначеного у повідомленні терміну.

Щодо проведення відповідачем перевірки позивача з підстав, визначених пп. 78.1.2 п.78.1 ст.78 ПК України, то колегія суддів приходить до висновку про неправомірність дій відповідача по здійсненню перевірки, оскільки правовою підставою для її проведення є саме наказ, який в даному випадку, а ні за суб'єктним складом щодо, а ні за наявності підстав, зазначених в акті перевірки, відповідачем не приймався.

Таким чином, невиконання відповідачем вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є для визнання неправомірними дій контролюючого органу щодо проведення такої перевірки та визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, прийнятого за її результатами.

Ці обставини відповідно до частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову, оскільки від виконання чи невиконання відповідачем наведених положень Податкового кодексу України залежить правильність висновку щодо законності призначення перевірки та наявності правових наслідків такої.

Вищезазначені положення законодавства та обставини справи судом першої інстанції не досліджувались, що призвело до порушення норм процесуального права та невірному вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від від 27 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №0000951701.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 29.02.16

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.