Ухвала суду № 56193049, 29.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 р. Справа № 876/281/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про зобовязання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 03.11.2015 року звернувся в суд з позовом до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області в якому просить суд зобов'язати відповідача повернути йому зайво сплачені грошові кошти в сумі 391,47 грн.(87 грн. 15 коп. за додаткові послуги та 304 грн. 32 коп. за бланк паспорта) за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.05.2015 року позивач з метою оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон звернувся до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області із документами відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Державної міграційної служби, а саме: паспорт громадянина України, закордонний паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, свідоцтво про народження, квитанцію про сплату державного мита в розмірі 170 грн., копії паспорта громадянина України 2 примірники, копії довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру 2 примірники.

Однак, відповідач відмовив прийняти вказані документи без наявності квитанцій про сплату вартості послуг (87,15 грн.) та вартості бланку (304,32 грн.).

03.10.2015 року ОСОБА_2 сплативши 391,47 грн. (87,15 грн. за додаткові послуги та 304,32 грн. за бланк паспорта), повторно звернувся до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області з відповідним пакетом документом про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, підписавши заяву-анкету.

30.10.2015 року позивач отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон (серія FB номер 877979, виданий 20.10.2015 року).

Приписами статті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України та вїзду в Україну громадян України» №3857-ХІІ від 21.01.1994 року (далі по тексту Закон №3857-ХІІ) закріплено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та вїхати в Україну.

Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (ст.2 Закону №3857-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3857-ХІІ оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.

Крім того, статтею 7 названого Закону закріплено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Саме на реалізацію наведеної бланкетної норми, Кабінетом Міністрів України 31.03.1995 року було прийнято постанову №231, якою затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.

Так, у пункті 10 згаданих Правил закріплено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: 1) заява-анкета встановленого зразка; 2) паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); 3) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; 4) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 5) квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.

Справляння державного мита за видачу паспорта також закріплено пунктом 9 Правил №213.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7-93 від 21.01.1993 року платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Пунктом 5 статті 2 та підпунктом «б» пункту 6 статті 3 названого Декрету закріплено, що державне мито справляється за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів та становить 170 грн.

Посилання відповідача на постанови Кабінету Міністрів України №795 від 04.06.2007 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 року в обґрунтування правомірності стягнення плати за надання послуг з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 року «деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг» в обґрунтування правомірності стягнення вартості бланка такого паспорта, суд до уваги не приймає.

Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, повязаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому міграційна служба не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом № 3857-XII та Правилами спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини.

Такі висновків суду відповідають правовій позиції Верховного Суду України викладені у постановах від 17.12.2013 року у справі № 21-441а13, від 03.12.2013 року №21-416а13.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок вчинення міграційною службою вищенаведених протиправних дій щодо вимог про сплату додаткових платежів за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, позивачем надміру сплачено до бюджету вищевказані суми платежів, які підлягають поверненню шляхом стягнення за рішенням суду, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2015 року у справі №809/4268/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_3

Повний текст ухвали виготовлено 29.02.2016 року