Постанова № 56193017, 25.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 р. Справа № 820/4426/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015р. по справі № 820/4426/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області , Харківської митниці ДФС

про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, перший відповідач), Харківської митниці Державної фіскальної служби (далі по тексту - Харківська митниця ДФС, другий відповідач), в якому просила суд:

1) визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, які полягають у складанні Висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 20.02.2015 р. № 913-45/7/119-20-31-17-01-27, в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1;

2) визнати протиправним та скасувати Наказ від 03.04.2015 р. № 204-о "Про звільнення ОСОБА_1." виданий Державною фіскальною службою України Харківською митницею ДФС;

3) зобов'язати Державну фіскальну службу України Харківську митницю ДФС поновити ОСОБА_1 на посаді, на якій вона перебувала до звільнення;

4) зобов'язати Державну фіскальну службу України, Харківську митницю ДФС виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу;

5) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області надіслати відомості про скасування висновку про результати перевірки в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення скасування до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. по справі № 820/4426/15 адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Харківської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, які полягають у складанні Висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 20.02.2015 р. № 913-45/7/119-20-31-17-01-27, в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1.

Визнано протиправним та скасовано Наказ від 03.04.2015 р. № 204-о "Про звільнення ОСОБА_1", виданий Державною фіскальною службою України Харківською митницею ДФС.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України Харківську митницю ДФС поновити ОСОБА_1 на посаді, на якій вона перебувала до звільнення з 03.04.2015 року.

Зобов'язано Державну фіскальну службу України Харківську митницю ДФС (код ЄДРПОУ 39534151, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) виплатити ОСОБА_1 ( 61168, АДРЕСА_1) заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, з 03.04.2015 року по 29.09.2015 року у сумі 19843,20 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 20 копійок).

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова головного управління Міндоходів у Харківській області надіслати відомості про скасування висновку про результати перевірки в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення скасування до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 з 03.04.2015 року та стягнення з Харківської митниці ДФС ( код ЄДРПОУ 39534151, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на користь ОСОБА_1 ( 61168, АДРЕСА_1) середнього заробітку з розрахунку за один місяць в розмірі 3307,20 грн. ( три тисячі триста сім гривень 20 копійок).

Відповідачами було подано апеляційні скарги на вищевказану постанову Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2015 року по справі № 820/4426/15 апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби залишено без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. по справі № 820/4426/15 залишено без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2015 р. по справі № 820/4426/15 у задоволенні клопотання ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. по справі № 820/4426/15 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, Харківської митниці ДФС про визнання дій протиправними, скасування рішення, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - повернуто відповідачу.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку з якими останню було залишено без руху та повернуто відповідачеві, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області повторно звернулась із апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. по справі № 820/4426/15, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ст.5 Закону України "Про очищення влади", п.3, п.6, п.8 Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженого Наказом Мінфіну від 03.11.2014 року № 1100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 р. за № 1385/26162, стверджує про правомірність дій першого відповідача у спірних відносинах та правильність складеного ДПІ Висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював в митному органі на різних посадах (а.с. 69-70).

Зокрема, Наказом Харківської митниці ДФС № 06-о від 24.12.2014 року ОСОБА_1 - головного спеціаліста загального відділу адміністративно - господарського управління Харківської митниці Міндоходів в порядку переведення було прийнято на роботу до Харківської митниці ДФС з 25.12.2014 року на посаду головного спеціаліста загального відділу управління інфраструктури Харківської митниці ДФС із збереженням умов оплати праці та матеріального забезпечення, з посадовим окладом 1253 грн./місяць ( а.с. 9).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є суб'єктом декларування у розумінні Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", який зобов'язаний подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, та особою, щодо якої здійснюються заходи з очищення влади (люстрації).

Позивачем було подано декларацію про майно, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, та 18.12.2014 р. на ім'я начальника Харківської митниці ДФС подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", в якій ОСОБА_1 було надано згоду на проведення перевірки щодо неї ( а.с.72).

Результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", оформлені висновком Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області від 20 лютого 2015 р. №913-45/7/119-20-31-17-01-27 (а.с. 11-12).

У вказаному висновку перший відповідач зазначив про факт недостовірності задекларованих даних фактичним (а.с. 11-12).

Відповідачем, в рамках проведення перевірки відносно позивача, було направлено ряд запитів до відповідних органів.

Так, зокрема з відповіді на запит від 30.12.2014 року № 2428/9/20-31-17-01-67, Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції надала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 32674475 від 26.01.2015 року, з якої вбачалась наявність за ОСОБА_1 приватної власності на 1/6 будинку АДРЕСА_3

Проте дана частка нерухомого майна не була вказана декларантом в декларації.

З приводу цього ОСОБА_1 надала відповідні пояснення, в яких зазначила, що дану частку нерухомого майна отримала у спадщину від померлої матері.

Також вказала, що має у приватній власності квартиру за адресою: АДРЕСА_2, право на яку набула на підставі договору купівлі - продажу від 29.10.2002 року.

Тобто, позивачем було вказано в декларації за 2013 рік неповні відомості щодо наявного майна, а саме не вказано: 1/6 будинку АДРЕСА_3, право власності на яку набуто у 2009 році.

Другий відповідач, враховуючи пояснення позивача, надав до податкового органу запит від 13.03.2015 р. № 20-70-04/00-1/1963 року про проведення додаткової перевірки (а.с. 74-75)ю

Перший відповідач на запит від 13.03.2015 року листом від 24.03.2015 року № 1190/7/10-3117-01-27, який надісланий на адресу Харківської митниці ДФС, підтвердив недостовірність поданої декларантом інформації ( а.с.76).

Другим відповідачем у триденний термін складено довідку про результати перевірки (а.с.77) та 03.04.2015 року видано Наказ № 204-о від 03.04.2015 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі Закону України "Про очищення влади" (а.с. 10).

Не погодившись з цим наказом, позивачка звернулась до суду з даним позовом про визнання протиправними дій ДПІ у Київському районі міста Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо складання Висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 20.02.2015 р. № 913-45/7/119-20-31-17-01-27, в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1, скасування наказу про звільнення, зобов'язання Харківської митниці ДФС поновити позивачку на посаді та виплатити їй заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а також про зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Харкова надіслати до Міністерства юстиції України відомості про скасування висновку про результати перевірки в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не є підставою для застосування Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади.

Також, судом першої інстанції зазначено, що за наслідками проведеної перевірки позивача встановлено відповідність вартості майна, вказаного у декларації за 2013 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у п.1-10 ч.1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", наявній податковій інформації про доходи, отримані декларантом із законних джерел.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, однак, вважає постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 р. по справі № 820/4426/15 такою, що підлягає зміні, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади" (далі - Закон).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 згаданого Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_2, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про очищення влади" особа, яка претендує на зайняття посади, визначеної пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подає власноручно написану письмову заяву, якою повідомляє про те, що до неї не застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей стосовно неї відповідно до цього Закону. Відомості, зазначені у заяві перевіряються під час проведення спеціальної перевірки відповідно до статті 11 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" у порядку та строки, визначені цим Законом.

Встановлення перевіркою факту належності особи до переліку осіб, щодо яких застосовуються заборони, визначені частинами третьою або четвертою статті 1 цього Закону, є підставою для відмови у призначенні такої особи на посаду, на яку вона претендує.

Механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 563 від 16.10.2014 р.

Згідно з п. 49 вказаного Порядку у разі призначення особи на іншу посаду в межах одного органу державної влади (у тому числі в разі призначення особи з територіального органу в апарат центрального органу виконавчої влади і навпаки) чи органу місцевого самоврядування, призначення в порядку переведення на посаду з одного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування до іншого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, призначення в порядку переведення особи, яка перебуває на посаді в органі державної влади, що припиняється, на посаду до іншого органу державної влади, до якого переходять повноваження та функції органу державної влади, що припиняється, проводиться перевірка у строки та в порядку, визначені пунктами 41 - 47 цього Порядку.

Так, пунктами 41, 42, 45, 46, 47 Порядку встановлено, що особа, яка претендує на зайняття посади, передбаченої підпунктами 1 - 10 пункту 2 цього Порядку, разом з документами, необхідними для її призначення на посаду, подає до відповідного органу власноручно написану заяву за формою згідно з додатком 1. Відповідальний структурний підрозділ протягом десяти днів з дня надходження заяви особи, яка претендує на зайняття посади, перевіряє достовірність відомостей, зазначених у заяві такої особи, щодо незастосування до неї заборон, передбачених частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою, пунктами 1 - 8 частини другої та пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону.

У разі невиявлення відповідальним структурним підрозділом підстав для застосування щодо особи заборон, передбачених частиною першою, пунктами 1 - 8 частини другої та пунктами 1 і 2 частини четвертої статті 3 Закону, керівник органу може прийняти рішення про призначення такої особи на відповідну посаду. При цьому, не пізніше ніж на третій день після призначення особи на посаду, керівник органу одночасно надсилає до органів перевірки у порядку, передбаченому пунктами 17 - 19 цього Порядку, запити.

Щодо особи, яка призначена на посаду, передбачену підпунктами 1 - 10 пункту 2 цього Порядку, проводиться перевірка у строки та в порядку, визначені пунктами 20 - 24, 27 - 37, 39 - 40 цього Порядку.

В разі надходження відповіді/висновку/копії судового рішення, якими встановлено недостовірність відомостей, зазначених у пунктах 1 та/або 2 частини п'ятої статті 5 Закону, керівник органу не пізніше ніж на третій день з дня надходження, приймає рішення про звільнення особи.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною 10 статті 5 Закону України "Про очищення влади" визначено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (ч. 10 ст. 5 Закону).

Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України "Про очищення влади", зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (далі - декларація) визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", затвердженим Наказом Міністерства фінансів України № 1100 від 03.11.2014 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04.11.2014 р. за № 1385/26162 (далі - Порядок).

Згідно п. 3 згаданого Порядку загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:

1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;

2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації;

3) проведення перевірки, що фактично полягає в:

аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації;

порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності;

порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;

4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;

5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;

6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Таким чином, заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються на підставі визначених статтею 3 Закону України "Про очищення влади" критеріїв, за умови відповідності яким до особи можуть бути застосовані такі заборони.

Відповідно до пунктів 4, 6 Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.

При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.

Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

На виконання п. 12 Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.

З урахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що при перевірці осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади" органи Державної фіскальної служби України повинні перевірити достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною 11 статті 5 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за наслідками перевірки контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_1 у розділі ІІІ "Відомості про нерухоме майно" декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік не зазначено нерухоме майно, що перебуває у власності, а саме, 1/6 частка будинку АДРЕСА_3

У письмових поясненнях, наданих на повідомлення ДПІ у Київському районі м. Харкова ОСОБА_1 вказала, що вказане нерухоме майно отримано нею у спадщину від померлої матері.

Право власності на вказану частину житлового будинку позивачка набула у спадщину від матері (а.с. 13), тобто безкоштовно та на законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова зроблений висновок № 913-45/7/119-20-31-17-01-27 від 20.02.2015 р., в якому перший відповідач зазначив про факт недостовірності задекларованих позивачем даних щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1 (а.с. 11-12). Вказаний висновок в подальшому був надісланий до Харківської митниці ДФС та слугував підставою для винесення спірного наказу про звільнення позивача із займаної посади.

Таким чином, висновок про результати перевірки було використано як доказову інформацію про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, отже він є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення суб'єктом владних повноважень. Висновок пор результати перевірки згідно з частиною 11 статті 5 Закону України «Про очищення влади» є самостійним предметом оскарження, а тому цей акт повинен оцінюватися за усіма критеріями, передбаченими процесуальним законодавством.

Слід відмітити, що як у вказаному висновку, так і за результатами додаткової перевірки, проведеної першим відповідачем, відомості які отримані другим відповідачем 01.04.2015 року, тобто до дати прийняття наказу Харківської митниці ДФС від 03.04.2015 р. № 204-о "Про звільнення ОСОБА_1.", Державною податковою інспекцією м. Харкова встановлено, що вартість майна, вказаного у декларації за 2013 рік, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 ч.1 ст. 2 Закону України "Про очищення влади", відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані декларантом із законних джерел (а.с.76).

З системного аналізу положень Закону України "Про очищення влади" та Порядку проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", з урахуванням визначених основних засад люстрації та цілей на досягнення яких запроваджений процес люстрації в Україні, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу між вчиненим порушенням та відповідальністю за це порушення, колегія суддів дійшла висновку, що недостовірність відомостей, яка може бути підставою для звільнення особи та застосування до неї відповідних заборон, повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить на праві власності особі. Тобто, саме по собі неповне декларування наявного у особи майна, не може бути підставою для застосування Закону України "Про очищення влади" в частині звільнення особи з посади в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На виконання ч. 14 ст. 5 Закону України "Про очищення влади" керівник органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади.

Однак у спірних відносинах, Харківська митниця ДФС до дати винесення оскаржуваного наказу отримала додаткову інформацію від контролюючого органу - ДПІ у Київському районі м. Харкова про відповідність вартості майна, вказаного ОСОБА_1 у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, доходам, отриманим із законних джерел.

На підставі вищевикладеного, як вірно зазначено судом першої інстанції, відсутні підстави вважати висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" від 20.02.2015 р. № 913-45/7/119-20-31-17-01-27 законним та обґрунтованим, що у розумінні ч.11 ст. 55 Закону України «Про очищення влади» дає підстави для визнання протиправними дій ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області щодо складання цього висновку в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1

Колегія суддів зазначає, що Харківська митниця ДФС повинна була враховувати у сукупності всі обставини, які зазначені у висновку (достовірність відомостей, час набуття майна в період перебування на посаді, а також законність джерела набуття цього майна), однак для прийняття рішення про звільнення був використаний тільки факт допущеної помилки при складанні декларації за 2013 рік, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наказ № 204-о від 03 квітня 2015 р. про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади прийнятий Харківською митницею ДФС необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому наявні підстави для його скасування та задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, на якій вона перебувала до звільнення, підлягають задоволенню.

З приводу задоволення позовних вимог про виплату на користь позивачки коштів за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначеної відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з п.4 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про стягнення з відповідача коштів.

Враховуючи викладене, у розумінні п. 4 ч.2 ст.162 КАС України, ч.2 ст.235 КЗпП України належним способом захисту права позивача у спірних відносинах є стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не зобов'язання другого відповідача виплатити позивачці заробітну плату за час вимушеного прогулу, як помилково зазначив суд першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково визначив суму, яку належить сплатити позивачеві.

Так, середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оплату праці" визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до п.2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно з п.3 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (п.5 Порядку № 100).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку № 100).

Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь незаконно звільненого працівника підлягає стягненню сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з кількості робочих, а не календарних днів (як помилково вважав суд першої інстанції) протягом періоду вимушеного прогулу.

З огляду на норми Порядку № 100 середня заробітна плата для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розраховується станом на 03.04.2015 року (день звільнення) і враховує заробітну плату за 2 попередні місяці роботи, що передують події, тобто, за лютий і березень 2015 року.

Згідно з довідкою Харківської митниці ДФС № 20.70.05.01/00-1/254 від 10.09.2015 року, з урахуванням положень Порядку № 100, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що розмір середньоденного заробітку позивача становить 110,24 грн. ( а.с. 80-81).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з 04.04.2015 року по 07.04.2015 року мало місце перебування позивачки на лікарняному (що не заперечується сторонами у справі), оплата лікарняного листка АГР037276 від 30.03.2015 року складає 319,65 грн. (що не було враховано судом першої інстанції).

За період з 08.04.2015 року по 08.05.2015 року (період, за який постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015 року по справі № 820/4426/15 підлягає негайному виконанню) оплата середньомісячної заробітної плати за 20 робочих днів (16 робочих днів квітня, 4 робочих дні травня, 13 квітня, 04 та одинадцяте травня - вихідні) складає 2204,80 грн.

За період з 09.05.2015 року по 29.09.2015 року (98 робочих днів, 01 червня, 29 червня, 24 серпня - вихідні) сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 10803,52 грн.

Враховуючи викладене, загальна сума, що підлягає виплаті позивачці за час вимушеного прогулу, складає 13327,97 грн. (а не 19843,20 грн., як помилково зазначив суд першої інстанції).

Слід відмітити, що позивачем у прохальній частині позову ставилось питання лише про зобов'язання Харківської митниці ДФС виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, а не про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку необхідність вийти за межі позовних вимог з метою належного захисту прав позивача та стягнути на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 13327,97 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" (далі - Реєстр), що формується та ведеться Міністерством юстиції України.

Виключний перелік підстав для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" встановлений пунктом 5 Розділу II Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади". Так, підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", зокрема є наявність відповідного судового рішення.

Враховуючи викладене, підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області надіслати відомості про скасування висновку про результати перевірки в частині визначення недостовірних відомостей щодо наявності майна, набутого ОСОБА_1 за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України "Про очищення влади", які не відповідають наявній податковій інформації про майно (майнові права) ОСОБА_1, до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення скасування до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади".

Колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції в резолютивній частині постанови невірно зазначив другого відповідача по справі - "Державна фіскальна служба України Харківська митниця ДФС" замість "Харківська митниця Державної фіскальної служби".

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2016 року по справі № 820/4426/15 підлягає зміні шляхом викладення абзаців 3, 4 та 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції : "Визнати протиправним та скасувати наказ від 03.04.2015 р. № 2014-о "Про звільнення ОСОБА_1", виданий Харківською митницею Державної фіскальної служби.

Зобов'язати Харківську митницю Державної фіскальної служби поновити ОСОБА_1 на посаді, на якій вона перебувала до звільнення з 03.04.2015 року.

Стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39534151, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на користь ОСОБА_1 (61168, АДРЕСА_1) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03.04.2015 року по 29.09.2015 року у сумі 19843,20 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 20 копійок)».

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015р. по справі № 820/4426/15 змінити, виклавши абзаци 3, 4 та 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції :

"Визнати протиправним та скасувати наказ від 03.04.2015 р. № 204-о "Про звільнення ОСОБА_1", виданий Харківською митницею Державної фіскальної служби.

Зобов'язати Харківську митницю Державної фіскальної служби поновити ОСОБА_1 на посаді, на якій вона перебувала до звільнення з 03.04.2015 року.

Стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39534151, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на користь ОСОБА_1 (61168, АДРЕСА_1) середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 03.04.2015 року по 29.09.2015 року у сумі 19843,20 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот сорок три гривні 20 копійок)».

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2015р. по справі № 820/4426/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.03.2016 р.