Ухвала суду № 56192966, 29.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 р. Справа № 876/956/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

та представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, з участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області та Дрогобицького управління Державної казначейської служби України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та про стягнення бюджетного відшкодування,-

В С Т А Н О В И Л А:

09.11.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 року та про, з урахуванням заяви про зміну однієї з вимог, зобов'язання прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості в розмірі 6000000 грн. 00 коп. з податку на додану вартість перед позивачем та подати його органу державного казначейства.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем прийнято незаконне податкове повідомлення-рішення, без розгляду заперечень на акт перевірки, з порушенням строків розгляду таких та порушенням строків прийняття податкового повідомлення-рішення. Крім цього, позивач вважає, що він має право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з урахуванням положень п.33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Дрогобицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 року за №0011301501. Зобов'язано Дрогобицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області прийняти висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурова техніка» в розмірі 6000000 грн. 00 коп. та подати його Дрогобицькому управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ПК України передбачає для платника податків певну свободу вибору способу використання залишку відємного значення податку на додану вартість, яке задеклароване ним в податкових періодах до 01.02.15р. і залишилось не відшкодованим на цю дату. Зокрема: або шляхом збільшення розміру суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні, з одночасним збільшенням суми податкового кредиту; або шляхом повернення такої суми на рахунок у банку в порядку, визначеному ст.200 Кодексу в редакції, яка діяла до 01.01.15р. При цьому, на переконання суду, строки давності не можуть застосовуватись при бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість в порядку ст.200 ПК України, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість не є тотожним поняттям з надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями. Разом з цим, при прийнятті платником рішення про повернення суми від'ємного значення на рахунок у банку, слід враховувати певні обмеження, визначені в діючій до 01.01.15р. редакції ПК України. У випадку з позивачем сума від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 8308203 грн. збільшена податковим органом згідно з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 14.06.12р. за результатами документальної перевірки ТзОВ «Універсальна бурова техніка», оформленої актом від 12.03.12 № 156/1540/37349178.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта ОСОБА_2 надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача ОСОБА_1 у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК України). Кабінет Міністрів України постановою від 17 січня 2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії. Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 року відповідачем складено акт від 11.09.2015 року за №619/1502/37349178 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.09.2015 року за №0011301501, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6000000 грн. 00 коп. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1500000 грн. 00 коп.

У висновках акта перевірки встановлено порушення п.33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, п.6 розділу V, п.1, п.5 розділу ІХ Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року за №966, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за №1267/26044, в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на суму 6000000 грн. 00 коп. (р.30 декларації).

Абзацом першим п.86.7 ст.86 ПК України, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

При цьому, пунктом 86.8 цієї ж статті передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до листа відповідача від 24.09.2015 року за №7447/10/1309/1502, який знаходиться в матеріалах справи, зміст якого вказує на те, що контролюючим органом не було забезпечено права платника податків на розгляд його заперечення на акт перевірки, що призвело до передчасного прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, у згаданому листі зазначено, що акт перевірки було отримано позивачем 15.09.2015 року, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято 18.09.2015 року, як наслідок відповідачем не дотримано десятиденного строку прийняття такого рішення та не витримано п'ятиденний строк на подання заперечень на акт перевірки.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, з чим погодилась колегія суддів, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності передбаченим ч.3 ст.2 КАС України, а саме: урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення (п.9 згаданої частини) та своєчасності (п.10 цієї ж частини).

При проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що оскільки контролюючим органом 14.06.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000091540 з урахуванням п.200.14 ст.200 ПК України, платник податку в силу положень наведеної норми відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Так, за результатами документальної позапланової перевірки з питань правильності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2012 року Дрогобицькою ОДПІ Державної податкової служби Львівської області складено акт від 12.06.2012 року за №156/1540/37349178 та прийнято податкове повідомлення-рішення «В2» від 14.06.2012 року за №0000091540, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8330217 грн. 00 коп.

Наведені обставини вказують на те, що контролюючим органом визнано право особи на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у зазначеному розмірі.

Однак, з урахуванням підп. «а» п.200.14 ст.200 ПК України, у редакції чинній до 01.01.2015 року, у такому випадку вважалося, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

При цьому, у відповідності до вимог п.33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні / розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 грудня 2014 року.

Як вбачається зі змісту наведеної норми платник податку розпоряджається, в тому числі і сумами бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів.

Саме такими є суми бюджетного відшкодування в силу положень підп. «а» п.200.14 ст.200 ПК України, у редакції чинній до 01.01.2015 року, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням «В2» від 14.06.2012 року за №0000091540.

Відтак, позивач у відповідності до положень підп. «б» п.33 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, мав право розпоряджатись сумою бюджетного відшкодування, в тому числі шляхом її повернення у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31.12.2014 року.

Крім того, дана позиція кореспондується з позицією контролюючого органу від 30.04.2015 року, викладеною у загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР», яка діяла до 29.07.2015 року.

При цьому, посилання контролюючого органу на порушення п.6 розділу V, п.1, п.5 розділу ІХ Порядку заповнення і подання звітності з податку на додану вартість, не має жодного обґрунтування в акті перевірки та спростовується дотриманням позивачем алгоритму дій, викладеним у листі ДФС України від 06.03.2015 року за №7796/7/99-99-19-03-02-17.

Як наслідок не може вважатись правомірним спірне податкове повідомлення-рішення, в тому числі і в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Не знайшли свого обґрунтування матеріалами справи посилання позивача на неправильність форми спірного податкового повідомлення-рішення, які не перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з визначеною відповідачем сумою.

Також, помилковим є покликання відповідача на пропуск строку передбаченого п.102.5 ст.102 ПК України, оскільки перебіг такого пов'язується з отриманням права на відшкодування, яке у позивача виникло з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року №71-VIII, яким Податковий кодекс України доповнено п.33 підрозділу 2 розділу ХХ - 01.01.2015 року, або щонайменше з моменту прийняття податкового повідомлення-рішення «В2» від 14.06.2012 року за №0000091540, а товариство розпорядилося своїм правом на бюджетне відшкодування у лютому 2015 року, не порушивши зазначений строк.

Відносно вимоги про спонукання до вчинення дій, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) податку на додану вартість врегульовано у статті 200 ПК України у редакції, що діяла станом на 31.12.2014 року.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (пункт 200.7 статті 20 ПК України).

Кабінет Міністрів України постановою від 17.01.2011 року № 39 затвердив Порядок взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість (надалі Порядок), яким визначено механізм їх взаємодії.

Колегія суддів зазначає, що правомірність суми бюджетного відшкодування підтверджується податковим повідомленням-рішенням «В2» від 14.06.2012 року за №0000091540.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15 статті 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

Наведені норми вказують на те, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Застосування вищенаведених правових норм відповідає висновкам, викладеним у Постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №2а/0570/17001/2012.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року у справі №813/6045/15 без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області судовий збір в розмірі 123 750 (сто двадцять три тисячі сімсот пятдесят) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

ОСОБА_3