Постанова № 56192266, 29.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 лютого 2016 року № 826/18752/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Приватного акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» (далі-позивач або ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О.Патона») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі-відповідач або ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015р. №0011001504.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що за спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму штрафу у розмірі 32962,02грн. за затримку сплати узгоджених грошових зобов’язань зі сплати земельного податку з юридичних осіб по деклараціям за 2006-2008 роки та 2012 рік, де сума штрафу складає 20% від суми простроченого платежу.

У той же час позивач не заперечує та не визнає факт прострочки сплати податкових зобов'язань по деклараціям за 2006-2008 роки, але вважає, що в силу приписів п.102.1 ст.102 ПК України, у зв’язку із закінченням 1095-денного строку після подання таких декларацій, позивач вважається вільним від грошових зобов’язань, які вказані в цих деклараціях, та не повинен взагалі сплачувати будь-які штрафні санкції за порушення сплати таких зобов’язань. Також позивач зазначає, що декларація за землю за 2012 рік була помилково подана до ДПІ, у зв’язку з чим та для зменшення нарахувань за якою позивачем подавався уточнюючий розрахунок, однак, як стверджує позивач, наведене залишено відповідачем поза увагою та безпідставно застосовано штрафні санкції за прострочку сплати зобов’язань по цій декларації.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч 4 ст. 122 КАС України, судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О.Патона» (код ЄДРПОУ 05417733) щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по земельному податку за період з 30.04.2012 по 28.04.2015, про що складено Акт перевірки від 28.04.2015р. №299/26-50-15-04-15/05417733 (далі-Акт перевірки).

Як вбачається з Акту перевірки, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.57.1 ст.57 ПК України, а саме порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань по земельному податку, визначеного в розрахунках №3306 (2006 рік), №2669 (2007 рік), №30542 (2008 рік), а також під назвою «AUTOPEN» (2006-2007 роки).

Перелік розрахунків, кількість днів прострочення сплати, суми простроченого платежу, відсоток штрафних санкцій та власне суми штрафних санкцій, що підлягають застосуванню по кожному розрахунку, визначені в Акті перевірки у табличному вигляді (т.1 а.с.12-13). При цьому загальна сума штрафних санкцій, що підлягає застосуванню до позивача, в Акті перевірки не зазначена.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015р. №0011001504, відповідно до якого на підставі абз.3 п.126.1 статті 126 ПК України до позивача за затримку сплати суми грошового зобов’язання в розмірі 164 810,10грн. застосовано штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу, а саме у розмірі 32 962,02грн. Розрахунок штрафних санкцій по кожному простроченому платежу в матеріалах справи відсутній та сторонами суду не наданий.

Позивач скористався досудовим порядком вирішення спору та звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві про оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Так, рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду скарги від 23.07.2015р. №11266/10/26-15-10-08-16 скаргу ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О.Патона» задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015р. №0011001504 в частині штрафних санкцій у розмірі 1 877,76грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Рішенням ДФС України від 18.08.2015р. №17491/6/99-99-10-01-02-25 скаргу ПрАТ «ДЗЗУ ІЕЗ ім.Є.О.Патона» залишено без задоволення, враховуючи при цьому рішення ГУ ДФС у м. Києві.

В контексті наведеного та щодо частково скасованого податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015р. №0011001504, суд зазначає наступне.

Відповідно до п/п 60.1.3. п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі. Згідно з пунктом 60.4 ст.60 ПК України у випадках, визначених, зокрема, підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

В даному випадку з боку ДПІ не надано жодного рішення, передбаченого ст. 60 ПК України, прийнятого на зменшену суму грошового зобов'язання (штрафних санкцій), що б давало підстави вважати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015р. №0011001504 відкликаним, у зв'язку з чим суд не знаходить підстав вважати його нечинним та таким, що не породжує для позивача податкових обов'язків, а тому, відповідно, приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 19.05.2015р. №0011001504 може бути предметом судового оскарження у даній справі.

Вирішуючи у зв’язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до п/п 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки, далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий же борг – це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (п/п 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань встановлений статтею 54 ПК України, п. 54.1 якої визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У відповідності до п.126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З системного аналізу наведених положень слідує, що обставини, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, передбаченого п.126.1 статті 126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов’язання з простроченням строків, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів). Тобто, іншими словами, саме фактична сплата узгодженої суми грошового зобов’язання, включаючи дату такої сплати, є юридичним фактом, який породжує обов’язок платника сплатити штраф.

Аналогічне правове регулювання було встановлено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 27.12.2000р. №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідна правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі №21-279а14.

В даному випадку, аналізуючи правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про застосування штрафу, суд зазначає, що ДПІ в порядку виконання обов’язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду, а матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували факт сплати (погашення) позивачем грошових зобов’язань щодо плати за землю (карток особових рахунків, платіжних доручень, банківських виписок тощо), стосовно яких застосовано до позивача спірну суму штрафу.

Відсутність вказаних доказів унеможливлює встановлення судом як загалом обставин, які зумовлюють застосування до платника податків штрафу, так і власне не дозволяє перевірити правильності визначення розміру штрафу та дотримання строків давності його застосування, оскільки саме факт сплати є визначальним критерієм для перевірки вказаних обставин.

Слід зазначити, що у судовому засіданні представник податкового органу не зміг підтвердити суду факт сплати позивачем узгоджених грошових зобов’язань щодо яких нарахований штраф, а позивач не визнав вказаний факт, у зв’язку з чим судом було ухвалено про відкладення розгляду справи та витребування доказів, які б підтверджували фактичну сплату позивачем вказаних у Акті перевірки сум грошових зобов’язань. При цьому суд враховує, що відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі у відповідача, суб’єкта владних повноважень, були витребувані, крім іншого, всі матеріали та пояснення, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.

Однак, доказів на підтвердження фактичної сплати позивачем грошових зобов’язань до суду надано не було та не зазначено причин неможливості подання таких доказів.

Так, частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведеного правила слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п.3 ч.3 ст.2 КАС України).

Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.

Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов’язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності обставин (фактичних підстав), які зумовлюють застосування до позивача штрафу, передбаченого п.126.1 статті 126 ПК України, тобто ДПІ не доведено обґрунтованості свого рішення про застосування до позивача такого штрафу.

За таких обставин та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання податкового повідомлення-рішення від 19.05.2015р. №0011001504 протиправним та його скасування.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дослідний завод зварювального устаткування Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.05.2015 №0011001504.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко