Постанова № 56188092, 25.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2016 р. Справа № 922/2800/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Гетьман Р.А. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

та представників:

позивача - адвоката Свиридової М.М. (ордер серії ХВ №228 /000015 від 09.07.2015р., витяг з договору від 09.07.2015р.),

відповідача - Зубчук З.С. (доручення №873 від 02.09.2015р.)., Кравець В.М. (довіреність від 03.06.2015р. №567), Оробінського С.П. (довіреність №556 від 02.06.2015р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків (вх. № 3799Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015р. по справі №922/2800/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

до Бабаївської селищної ради, с. Бабаї Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про зобов'язання Бабаївську селищну раду за свій рахунок демонтувати торгівельні павільйони, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2015р. у справі № 922/2800/15 (суддя Хотенець П.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015р. у справі №922/2800/15 за позовом ФОП ОСОБА_5 до Бабаївської селищної ради Харківської області «Про демонтаж торгівельних павільйонів, розташованих за адресою: АДРЕСА_1» скасувати, прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2015р. вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.09.2015р., у наступному складі суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.

02.09.2015р. від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №12602).

02.09.2015р. від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи копії висновку Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області від 01.09.2015р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.09.2015р. розгляд справи відкладено на 17.09.2015р.

16.09.2015р. від позивача надійшли пояснення по справі (вх. №13130) та клопотання про долучення до матеріалів справи копії технічного паспорту будівлі магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (станом н 30.06.2012р.), копію схематичного плану на земельну ділянку та поверхового плану на будівлю магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (станом на 03.12.1989р.), копію відповіді КП «Харкіське бюро технічної інвентаризації» від 09.09.2015 р. №445.

16.09.2015р. від відповідача, на виконання вимог ухвали суду від 02.09.2015р. у даній справі, надійшли - копія технічного паспорту, копія запиту №338 від 06.04.2015р., копія відповіді №181 від 08.04.2015р.

17.09.2015р., у зв`язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О., розпорядженням секретаря другої судової палати для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.09.2015р. розгляд справи відкладено на 01.10.2015р.

01.10.2015р. від відповідача надійшли пояснення та копії документів (вх. 13618).

В судовому засіданні 01.10.2015р. оголошено перерву до 06.10.2015р.

05.10.2015р. від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. 13773).

В судовому засіданні 06.10.2015р. оголошено перерву до 13.10.2015р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 13.10.2015р. призначено у справі будівельно-технічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.11.2015р. провадження у справі поновлено, клопотання судового експерта ОСОБА_6 про надання додаткових матеріалів та призначення обстеження, необхідного для складання висновку експертизи (вх.15386) задоволено, зобов`язано сторін (позивача та відповідача) надати апеляційному господарському суду у строк до 01.12.2015р.: 1) проектну документацію на будівництво будівлі магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2; 2) матеріали інвентаризаційної справи на будівлю магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2; зобов`язано сторін (позивача та відповідача) забезпечити прибуття експерта, належні умови роботи та безперешкодне обстеження будівлі магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та торгівельних павільйонів, які розташовано в АДРЕСА_1, яке відбудеться 29.12.2015р. з 10-00 год.; зобов`язано позивача (Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5.) провести оплату вартості проведення експертизи, згідно рахунку №3064 від 09.11.2015р. у строк до 01.12.2015р.

27.11.2015р. позивачем надані суду докази оплати рахунку за проведення експертизи, а також надано клопотання про витребування у КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації» матеріали інвентаризаційної справи на будівлю магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та проектної документації на будівництво будівлі магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2. Вказане клопотання мотивовано неможливістю виконати вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду, оскільки у наданні вказаних документів позивачу відмовлено з боку КП «Харківське районне бюро технічної інвентаризації».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2015р. задоволено клопотання позивача про витребування документів, погоджено експерту термін здійснення експертизи №10269 більше ніж на тримісячний строк, направлено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса оригінал квитанції про здійснення оплати за проведення експертизи №10269, згідно рахунку №3064, повторно зобов`язано сторони (позивача та відповідача) забезпечити прибуття експерта, належні умови роботи та безперешкодне обстеження будівлі магазину НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та торгівельних павільйонів, які розташовано в АДРЕСА_1, яке відбудеться 29.12.2015р. з 10-00 год. Провадження у справі зупинено.

03.02.2016р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/2800/15 разом з висновком судової будівельно-технічної експертизи №10269.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.02.2016р. провадження у справі поновлено, розгляду справи призначено на 11.02.2016р.

10.02.2016р. від позивача надійшли письмові пояснення до висновку експертизи (вх.№1622).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.02.2016р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 25.02.2016р.

23.02.2016р. від відповідача надійшли пояснення до висновку експертизи (вх.№2106).

23.02.2016р. від позивача надійшло клопотання про виклик в судове засідання експерта для надання роз'яснень щодо висновку будівельно-технічної експертизи №10269.

В судовому засіданні 25.02.2016р. сторони надали пояснення по справі, з урахуванням висновку експертизи. Зокрема, представник позивача просила суд задовольнити клопотання про виклик в судове засідання експерта для надання пояснень стосовно проведеної експертизи. Представники відповідача проти клопотання позивача заперечували, просили відмовити в його задоволенні.

Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про виклик в судове засідання експерта для надання пояснень стосовно проведеної експертизи, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, у зв'язку з встановленою законодавством обмеженістю процесуальним часом розгляду справи, відповідно до приписів статті 102 ГПК України, враховуючі продовження процесуального строку розгляду цієї справи ухвалою від 11.02.2016р., а також на підставі того, що та питання, щодо яких, позивач просить експерта надати роз'яснення були поставлені перед експертом при призначенні будівельно-технічної експертизи, та не потребують роз'яснення двічі.

По суті справи представник позивача просила суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015р. по справі №922/2800/15, прийняти нове - про задоволення позовних вимог. Представники відповідача заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Позивач є власником будівлі магазину НОМЕР_1, який розташований у АДРЕСА_2, загальною площею 98,5 кв.м., літ. «А-1», на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2012р., укладеному між позивачем та СТ «Бабаївське».

Поряд з магазином, за адресою: АДРЕСА_1 знаходяться торгівельні павільйони, які встановлені фізичною особою ОСОБА_8 на земельній ділянці, що була надана їй в оренду на підставі договору, укладеному з Бабаївською селищною радою 20.10.2003р.

Вказані павільйони прийняті на баланс Бабаївською селищною радою від ОСОБА_8, відповідно до Рішення ХVIII сесії V скликання Бабаївської селищної ради Харківського району Харківської області від 3.10.2008р. «Про прийняття на баланс селищної ради, обладнання отриманого в якості гуманітарної допомоги в натуральній формі та збільшення доходної та видаткової частин спеціального фонду бюджету», на підставі її заяви про відмову від кіосків на користь Бабаївської селищної ради.

Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання Бабаївську селищну раду за свій рахунок демонтувати торгівельні павільйони, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, позивач, посилається на приписи ст.5, п.5 ч.1 ст.16, п.6 ч.1 ст. 17 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та на положення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №244 від 21.10.2011р.

При цьому, позивач зазначає, що вказані павільйони розміщенні самовільно, з порушенням протипожежних, санітарних та будівельних норм, та заважають позивачу користуватись приміщенням магазину та здійснювати ремонтні роботи у будівлі магазину.

Як на підставу незаконного розміщення вказаних павільйонів, позивач посилається на листи Харківського районного управління ГУДСУ надзвичайних ситуацій у Харківській області від 09.04.2014р. №763 (а.с. 14 т.1), Відділу містобудування та архітектури Харківської райдержадміністрації №01-15/2441 від 22.07.2014р. та №135 від 21.11.2014р. (а.с. 15, 16 т.1) та відповідь Бабаївської селищної ради №02/274 від 17.03.2015р. (а.с. 13 т.1).

Відповідач, в свою чергу, зазначає, що торгівельні павільйони, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, є його власністю, та прийняті на баланс ради відповідно до рішення Бабаївської селищної ради від 03.10.2008р. «Про прийняття на баланс селищної ради обладнання, отриманого в якості гуманітарної допомоги в натуральній формі та збільшення доходної та видаткової частин спеціального фонду бюджету». Вказані павільйоні, на думку відповідача, розташовані правомірно, без порушень державних будівельних норм, та підстав їх демонтувати відповідач не вбачає. В обґрунтування своєї позиції, відповідач посилається на технічний паспорт будівлі магазину НОМЕР_1 розташованого за адресою: АДРЕСА_2, складений станом на 2003р. (а.с. 87-90 т. 1).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд вказав, що позивачем позовні вимоги не обґрунтовані, а також не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, як власника магазину, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на вказане рішення, позивач посилається вимоги п.5.4 ДБН В.2.2-10.-2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», приписи статті 391, 1163, 1164 ЦК України та на положення Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №244 від 21.10.2011р.

Колегія суддів зазначає, що підстави обґрунтування позовних вимог щодо демонтажу кіосків, різняться між собою в позові та в апеляційній скарзі, а також мають суперечливі доводи. Зокрема, позивач у позові вказує на самовільно розміщені кіоски, які встановлені з порушенням санітарних та протипожежних норм та посилається на відсутність паспорту прив'язки на ці споруди. В апеляційній скарзі, позивач зазначає про те, що павільйони відповідача роблять неможливим користування дверним отвором в приміщенні магазину, якими неможливо користуватись через те, що з зовнішнього боку знаходяться торгівельні павільйоні відповідача. До апеляційного господарського суду позивачем додано архівну копію схематичного плану на земельну ділянку та поповерхового плану на будівлю спірного магазину станом на 1989р., відповідно до якого у приміщенні літ. « 1-4» магазину вбачається дверний проріз.

Враховуючи, що, відповідно до приписів частини 2 статті 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне здійснити оцінку всіх доводів, як позивача так і відповідача, та зазначає наступне.

За статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права розпоряджання та користування майном.

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27 травня 2015 р. у справі N 6-92цс15).

Однак, в даному випадку, позивач посилається на приписи цієї статті, зазначаючи про наявність підстав для демонтажу кіосків, власником яких є відповідач, та які знаходяться поряд з його власністю - магазином.

Разом з тим, позивач відповідно до приписів статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України зобов'язаний довести належними та допустимими доказами обставини справи, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, враховуючи, що виникнення у відповідача обов'язку усунути перешкоди за змістом статті 13 Цивільного кодексу України пов'язано з порушенням відповідачем меж здійснення цивільних прав, тобто, його неправомірною поведінкою.

Згідно з пунктом 1.3. наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності" від 21.10.2011 № 244, тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій, з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту; за пунктами 2.1 та 2.11 зазначеного наказу підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, що включає, зокрема, схему розміщення, схему благоустрою, ескізи фасадів, технічні умови щодо інженерного забезпечення.

Посилання позивача на вказаний вище Порядок розміщення тимчасових споруд, колегія суддів вважає недоречним, оскільки павільйони були встановлені у 2003 році, на той час чинним законодавством не передбачалось виготовлення паспорту прив'язки на тимчасову споруду (торгівельні павільйони), а Порядок взагалі не був затверджений.

До того ж, є неправильним посилання позивача на норми ДБН В.2.2-10.-2009 «Будинки і споруди. Підприємства торгівлі», оскільки вони прийняті у 2009 році, тобто до влаштування павільйонів.

Проте, на час встановлення кіосків існували норми ДБН 360-92 «Містобудування. Планування забудова міських і сільських поселень», які прийняті у 2002 році, де врегульовано питання щодо розміщення об'єктів торгівлі в розділі «Комунально-складська зона». Однак, жодних норм щодо відстані між об'єктами цієї категорії вказаними нормами ДБН не встановлено.

Отже, позивачем не спростовано, що відповідач самовільно, з порушенням санітарних, будівельних та протипожежних норм утримує торгівельні павільйони, посилаючись при цьому на листи Харківського районного управління ГУДСУ надзвичайних ситуацій у Харківській області від 09.04.2014р. №763 (а.с. 14 т.1), Відділу містобудування та архітектури Харківської райдержадміністрації №01-15/2441 від 22.07.2014р. та №135 від 21.11.2014р. (а.с. 15, 16 т.1) та відповідь Бабаївської селищної ради №02/274 від 17.03.2015р. (а.с. 13 т.1).

Вказані листи є відповідями на запит адвоката позивача та не встановлюють факту порушення користування відповідачем своєю власністю, та не мають статусу припису, обов'язкового до виконання, щодо усунення порушень.

Що ж до висновків експертизи, призначеної судом з метою повного, всебічного об'єктивного дослідження обставин справи, зокрема, доводів, наведених позивачем в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами встановленим статтею 43 цього кодексу.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч.2 ст. 43 ГПК).

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

На підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду (п. 2, 3 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання призначення судової експертизи» від 23.03.2012р. №4).

Висновком експертизи достеменно не встановлено наявність порушень, на які позивач посилається в апеляційній скарзі.

Тому, досліджуючи наведені позивачем доводи в обґрунтування апеляційної скарги на підставі наданих сторонами доказів та з урахуванням висновку експертизи, колегія суддів вважає, що позивач не довів належним та допустимим доказами наявність порушень з боку відповідача, які наведені в апеляційній скарзі.

Що ж до правових підстав позовної заяви, як зазначалось вище, позивач посилався на приписи Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Однак, приписи даного закону регулюють правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Зокрема, статтею 5 вказаного Закону передбачено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Пунктом 5 статті 16 Закону встановлено заборону самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо на об'єктах благоустрою.

Пунктом 6 статті 17 цього Закону встановлено, що громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров'ю або майну громадян.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Однак, з підстав наведених позивачем в позові, колегія суддів не вбачає порушених прав саме позивача. Не доведено також позивачем належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій щодо свого майна (торгівельних павільйонів), які суперечать закону, та є порушеннями, на які посилається позивач.

До того ж, доводи викладені в апеляційній скарзі також не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються нормами чинного законодавства.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015р. у справі № 922/2800/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2015р. по справі №922/2800/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.03.16

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О. В.