Ухвала суду № 56188019, 29.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"29" лютого 2016 р. Справа №910/17152/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві

на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.01.2016

у справі № 910/17152/15 (суддя Пасько М.В.)

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЗЕМ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗ ТЕК"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у справі № 910/17152/15 затверджено звіт ліквідатора; провадження у справі № 910/17152/15 припинено та вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд звільнити апелянта від сплати судового збору, скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у даній справі.

Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та додані до неї матеріали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 94 ГПК України, передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору. Недотримання зазначеної вимоги є підставою для повернення поданої апеляційної скарги у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 26.08.2015 № 01-06/1389/15 статтю 5 Закону України "Про судовий збір" викладено в новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи (зокрема, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України, Антимонопольний комітет України) та органи місцевого самоврядування.

За визначенням ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ст. 2 Закону України "Про судовий збір").

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.

Розміри ставок судового збору встановлено ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

У відповідності зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 статті (згідно з якою, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі).

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

Апелянтом не додано до заяви про звільнення від сплати судового збору будь-яких належних доказів в обгрунтування підстав такого звільнення, які зазначені в цій заяві, та тим більше, в обгрунтування поважності цих підстав.

Оскільки ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 року).

Поряд з цим, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності з 01.09.2015, покладено на Кабінет Міністрів України обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування поважності підстав для звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення заяви Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору.

Отже, в даному випадку судовий збір не сплачено у встановленому розмірі відповідно до Закону України ,,Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ГПК України, апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до ст. 53 ГПК України господарський суд може визнати причини пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує, виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 43 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Так, згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України, строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у даній справі закінчився 01.02.2016, тоді як апеляційна скарга направлена апелянтом до суду першої інстанції 10.02.2016, про що свідчить відмітка поштового штемпелю на конверті, тобто подана із пропуском встановленого законодавством строку подання апеляційної скарги.

При подачі скарги апелянт не подав клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку, або таке клопотання відхилено.

За вказаних обставин, подана апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у даній справі не приймається до розгляду і повертається Київським апеляційним господарським судом на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 97 ГПК України після усунення обставин, зазначених у п. п. 1, 2 і 3 ч. 1 цієї статті, сторона у справі має право повторно подати апеляційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 91, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 97, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державній податковій інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору на апеляційне оскарження.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу господарського суду м. Києва від 26.01.2016 у справі № 910/17152/15 (з доданими до неї матеріалами на 14-ти арк.) повернути заявнику без розгляду.

3. Матеріали справи № 910/17152/15 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко