Постанова № 56187993, 22.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа№ 910/24821/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бородулі В.В.

представників сторін:

від позивача - Кравець В.О., дов. б/н від 20.02.2014 р.;

від відповідача - Голубятникова Ю.А., дов. б/н від 04.01.2016 р.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-

Лізинг»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.11.2015 року

у справі № 910/24821/15 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг»

до Приватного акціонерного товариства «Дельта Банк»

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року по справі № 910/24821/15 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року по справі № 910/24821/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Рудченко С.Г. та призначено до розгляду на 01.02.2016 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року, у зв'язку з перебуванням судді Зеленіна у відпустці, судді Рудченка С.Г. на лікарняному, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року справу було прийнято до провадження у вищезазначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року розгляд справи було відкладено на 22.02.2016 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 року, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в його апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року по справі № 910/24821/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник Приватного акціонерного товариства «Дельта Банк» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

17.10.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ПАТ «Кредитпромбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» (далі - позивач, позичальник, ТОВ «Техноторг-Лізинг») було укладено Кредитний договір № 02/178/07-КЛТ (далі - Кредитний договір).

За умовами Кредитного договору встановлюється процедура та умови надання банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 2 000 000,00 дол. США, процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитних коштів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами.

Пунктом 1.2 Кредитного договору встановлено, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника з повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої пунктом 1.1 цього договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5 цього договору.

Згідно з п. 2.3 Кредитного договору підставою для надання кредитів за цим договором є Додаткові угоди, які укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заяви позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, додаток, рахунок-фактуру).

Сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення до Кредитного договору в частині строків та порядку повернення кредитних коштів, уточнення графіків сплати та процентної ставки, зокрема, було укладено 21 додаткову угоду, до яких в свою чергу також вносились зміни.

26.06.2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» як продавецем та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» як покупцем (далі - відповідач, ПАТ «Дельта банк») було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (далі - Договір купівлі продажу).

За умовами якого відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, в тому числі за Кредитним договором від 17.10.2007 року № 02/178/07-КЛТ, у зв'язку із чим відповідач набув статусу нового кредитора.

27.06.2014 року додатковим договором, укладеним між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Техноторг-Лізинг», сторонами було змінено графік погашення кредитних коштів, зменшено ліміт кредитної лінії, внесено інші зміни до Кредитного договору.

ТОВ «Техноторг-Лізинг» звернулось з даним позовом, оскільки вважає, що зміст п.п. 3.4.9 п. 3.4 та п.п.3.1.7 п.3.1 Кредитного договору суперечить положенням законодавства, у зв'язку з чим просить визнати недійсним зазначені пункти Кредитного договору.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стосовно позовної вимоги про визнання недійсним п. 3.4.9 Кредитного договору щодо встановлення розміру відповідальності (пені) за невиконання його умов в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитами та/або процентами, та/або комісією за кожен день прострочки, колегія суддів зазначає наступне.

Доводи позивача зводяться до того, що визначення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ суперечить ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Колегія судів звертає увагу, що умовами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, передбачено право визначення розміру штрафних санкцій обліковою ставкою НБУ або умовами закону чи договору.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Аналогічні положення щодо подвійної облікової ставки Національного банку України як максимального розміру пені зазначена також в ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

При цьому слід зазначити, якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, то застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним п. 3.4.9 Кредитного договору № 02/178/07-КЛТ, оскільки встановлення у зазначеному пункті пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України не суперечить законодавству України.

Стосовно вимоги про визнання недійсним абз. 1 п.п. 3.1.7 п. 3.1 Кредитного договору № 02/178/07-КЛТ, яким передбачено право відповідача змінювати розмір процентної ставки за користування кредитами у залежності від зміни ставок на грошовому ринку і облікової ставки НБУ, колегія суддів зазначає наступне.

По-перше, сторони у відповідності до ст. 638 Цивільного кодексу України в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору під час його укладання.

По-друге, позивач просить визнати недійсним абз. 1 п.п. 3.1.7 п. 3.1 Кредитного договору, проте враховуючи положення п.п. 3.1.7 Кредитного договору загалом, вимоги про недійсність абз. 1 є безпідставними, з огляду на наступне.

Підпунктом 3.1.7 п. 3.1 Кредитного договору передбачено, що «Банк має право змінювати розмір процентної ставки за користування кредитами у залежності від зміни ставок на грошовому ринку і облікової ставки Національного банку України.

Право Банку на заміну процентної ставки відповідно до умов цього пункту виникає незалежно від наявності обставин, визначених пунктом 2.7 цього Договору.

У випадку зміни процентної ставки Банк письмово інформує Позичальника про зміни умов користування кредитами, наданими згідно з Додатковими угодами до цього Договору, рекомендованим листом не пізніше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до дня введення у дію нових умов. Документом, що засвідчує виконання Банком своїх зобов'язань щодо інформування Позичальника є повідомлення відділення зв'язку про відправку рекомендованого листа Позичальнику за його адресою.

У разі згоди Позичальника на зміни умов, до Додаткових угод, згідно з якими надані кредити, оформлюються додаткові угоди про зміну процентної ставки, які підписують обидві Сторони. Такі додаткові угоди укладаються у двох примірниках, по одному примірнику кожній із Сторін.

У разі незгоди Позичальника із запропонованими умовами, Позичальник зобов'язаний повернути суми заборгованості за кредитами, що надані згідно з Додатковими угодами, а також сплатити нараховані проценти, комісію, можливі пені та штрафи, що передбачені цим Договором та Додатковими угодами до нього, протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відправки Банком вищезазначеного листа.

У разі невиконання Позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення сум кредитів, нарахованих процентів, комісії, можливих пені та штрафів, що міститься в вищезазначеному письмовому повідомленні Банку, в термін, визначений таким письмовим повідомленням, остаточний термін повернення кредитів, визначений в Додаткових угодах до цього Договору, змінюється. Таким терміном буде вважатись термін, визначений Банком у письмовому повідомленні, при настанні якого Позичальник має виконати вимогу Банку щодо дострокового повернення кредитів та сплати процентів, комісії, пені, штрафів. При цьому сторони досягли згоди, що така зміна остаточного терміну повернення кредитів, визначеного в Додаткових угодах до цього Договору, яка є наслідком настання обставин, визначених п.3.1.6. цього Договору, настає без укладення між сторонами будь-яких додаткових угод до цього Договору».

При цьому, судова колегія звертає увагу на ст. 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Сторонами у п. 5.2 Кредитного договору погоджено, що всі змін та доповнень до нього, що стосуються зокрема п.п. 3.1.7 п. 3.1 Кредитного договору, дійсні лише в тому разі, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписанні уповноваженими на це представниками обох сторін.

Таким чином, порядок внесення змін щодо розміру процентної ставки, передбачений спірним п.п. 3.1.7 п. 3.7 Кредитного договору відповідає вимогам Цивільного кодексу України та погодженим сторонами у п. 5.2 Кредитного договору умовам внесення змін і доповнень, оскільки передбачає відповідний механізм (порядок) та форму таких змін.

Отже, твердження позивача щодо односторонньої зміни умов Кредитного договору в частині встановлення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам Кредитного договору.

Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, у зв'язку з відсутністю підстав для визнання п.п. 3.4.9 п. 3.4 та п.п. 3.1.7 п. 3.1 Кредитного договору недійсними.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року по справі № 910/24821/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року по справі № 910/24821/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/24821/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 29.02.2016 року.