Рішення № 56187604, 25.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.2016 Справа № 920/1905/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Плаза» (м. Суми)

до - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Суми)

про стягнення 32300 грн. та про примусове виконання обов'язку в натурі.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

У засіданні брав участь секретар судового засідання - Т.Д. Бублик.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в розмірі 11400 грн., 20900 грн. неустойки, 2436 грн. судового збору, 2000 грн. адвокатських витрат та виселити відповідача з орендованого нежитлового приміщення, оскільки відповідачем не виконані належним чином умови укладеного між сторонами 01.07.2014 договору оренди № 6.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Позивач зазначив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

У запереченнях від 13.01.2016 відповідач зазначає, що до листопада 2014 року сплачував всі платежі, а у листопаді сповістив позивача про те, що звільняє приміщення. У договорі не вказано, що саме відповідач повинен скласти акт приймання-передачі, а від позивача протягом 2015 року звернень до відповідача про повернення об'єкта оренди не надходило. Тому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог.

Зазначені у відзиві заперечення відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив, не зважаючи на неодноразове відкладення розгляду справи судом та майже 2 місячний розгляд справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про відкладення розгляду справи від 15.02.2016 направлялись судом на адресу відповідача, підтверджену Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.02.2016 № 21695193, який був зроблений судом (а.с. 43-44), а також на адресу зазначену самим відповідачем у запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2014 року між сторонами укладено договір оренди № 6 (далі - Договір).

Відповідач отримав у строкове платне користування нежитлове приміщення за АДРЕСА_2 (далі - об'єкт оренди).

Позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом приймання-передачі від 01.07.2014.

Відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно (починаючи з 01 серпня 2014 року і до закінчення строку дії договору) сплачувати за користування об'єктом оренди плату у розмірі 950 грн. (п. 3.1 Договору).

Розділом 8 Договору передбачено, що строк дії Договору встановлено з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Після чого відповідач, згідно п. 4.1 Договору, зобов'язаний повернути позивачу об'єкт оренди, відповідно до розділу 2 Договору.

В свою чергу, як зазначено в п. 2.2 Договору, після закінчення строку дії договору, об'єкт оренди підлягає поверненню відповідачем за актом приймання-передачі.

Після закінчення строку дії договору - 31 грудня 2014 року, відповідач не передав позивачу приміщення за актом приймання-передачі, а також не сплатив орендну плату за останній місяць оренди (грудень 2014 року) у розмірі 950 грн.

За домовленістю сторін, наведеною в п. 3.3 Договору, орендна плата сплачується відповідачем щомісяця, шляхом передплати за поточний місяць в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача, не пізніше 5 числа поточного місяця.

Оренда плата за грудень 2014 року у розмірі 950 грн. мала бути сплачена відповідачем не пізніше 05 грудня 2014 року.

Сторони в п. 3.6 Договору узгодили, що нарахування орендної плати відповідачу припиняється з дня наступного за днем повернення позивачу об'єкту оренди шляхом підписання акту приймання-передачі.

Орендна плата за період з 01.01.2015 по 30.11.2015 становить 10450 грн.

Загальна сума заборгованості з орендної плати за період з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року становить 11400 гривень.

Враховуючи, що відповідач не повернув позивачу об'єкт оренди за відповідним актом, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона передає другій стороні за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності

Відповідно до п. 3 ст. 285 та ст. 286 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Крім того, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільний кодекс України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно з ч.3 ст.653 Цивільний кодекс України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною 2 ст.795 Цивільний кодекс України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Керуючись зазначеними нормами законодавства та враховуючи умови Договору, після закінчення або дострокового припинення договору нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень позивачеві, що підтверджує повернення наймачем предмета договору найму.

Положення статті 629 та частини другої статті 795 Цивільного кодексу України передбачає стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання договору оренди або його припинення.

Вищезазначена правова позиція також міститься в Постанові Верховного Суду України 20 листопада 2012 року по справі № №3-54гс12, яка повинна бути врахована господарським судом при вирішенні справи, відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК).

Таким чином, не проведення оплати відповідачем за оренду майна у передбачені Договором строки, призвело до порушення відповідачем зобов'язання за Договором та вищевказаних норм законодавства.

Враховуючи, що заборгованість відповідача на суму 11400 грн. 00 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач ні аргументованих заперечень підтверджених доказами, ні доказів сплати боргу не подав, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день затримки у поверненні позивачу об'єкта оренди, що передбачено п. 2.5 Договору.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний терміново повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була отримана, з врахуванням зносу або у стані, який був обумовлений договором.

Якщо наймач не виконує обов'язку по поверненню речі, то, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що строк дії договору встановлено до 31 грудня 2014 року, то саме в це день відповідач зобов'язаний був повернути об'єкт оренди позивачу за актом приймання-передачі.

Невиконання відповідачем даної умови та вимог законодавства свідчить про те, що починаючи з 01 січня 2015 року по 30 листопада 2015 року відповідач незаконно користується об'єктом оренди.

Загальний розмір неустойки за вказаний період складає 20 900 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що підлягає завдоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 20900 грн. неустойки, за період з 01 січня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Також позивач просить суд виселити відповідача з орендованого майна.

Згідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України наймач у разі припинення договору найму зобов'язаний повернути наймачеві об'єкт оренди.

Вищезазначене передбачено і ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

Згідно до п. 2.2 та п. 4.1 Договору після закінчення строку дії договору, об'єкт оренди підлягає поверненню відповідачем за актом приймання-передачі.

Як вже було встановлено судом, після закінчення строку дії договору - 31 грудня 2014 року, відповідач не передав позивачу приміщення за актом приймання-передачі.

Станом на дату розгляду даної справи, не дивлячись на припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку його дії об'єкт оренди позивачеві по акту приймання - передачі відповідач не передав за актом приймання - передачі.

Ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено: примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі.

Якщо колишній орендар не звільняє орендовані приміщення після закінчення строку дії договору оренди, то позовна вимога про його виселення, як примусове виконання обов'язку в натурі, відповідає приписам ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

На підтвердження виселення або добровільного звільнення приміщень та повернення майна сторони мають скласти акт приймання-передачі.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги в частині виселення відповідача з об'єкта оренди є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2000 грн. адвокатських витрат.

Суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 2000 грн. адвокатських витрат підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 44 ГПК судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно до ч. 5 ст. 49 ГПК суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

З метою стягнення із відповідача заборгованості, між позивачем та адвокатом Соколовим Олександром Олеговичем був укладений 21 грудня 2015 року договір про надання правової допомоги.

Відповідно до умов зазначеного договору 05.01.2016 адвокатові сплачено гонорар в розмірі 2000 грн (квитанція до прибуткового кассового ордера № 1).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати на адвоката в розмірі 2000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40035, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Плаза» (пр-т Курський, 14, м. Суми, 40000, ідент. код 39140147) 11400 заборгованості, 20900 грн. неустойки, 2000 грн. витрат на адвокатські послуги, 2436 грн. судового збору.

3. Виселити фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40035, ідент. номер НОМЕР_1) з нежитлового приміщення за АДРЕСА_3, технічна характеристика та нумерація якого відповідає технічному паспорту від 11 квітня 2014 року, складеному ФОП ОСОБА_3

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.02.2016.

Суддя О.Ю. Резніченко