Рішення № 56187471, 23.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" лютого 2016 р.Справа № 916/24/16

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Лузанівка"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 16 554,00 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: Соловйов (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Лузанівка", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму заставної вартості устаткування в розмірі 16 554,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2016р. позовну заяву (вх.№24/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/24/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-5780/158 від 21.10.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, подані позивачем докази, суд встановив:

04 травня 2012р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лузанівка" (Орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) було укладено договір суборенди холодильного обладнання ПрАТ "ІДС-Груп" №223, згідно умов п.1.1. якого, Орендар бере на себе зобов'язання передати в суборенду, Суборендар прийняти торгове обладнання для продажу продукції ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" згідно акту приймання-передачі. Перелік обладнання, яке може бути передано в суборенду, його комплектність та заставна вартість вказується в акті приймання-передачі до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору Орендар проводить контроль за експлуатацією торгового обладнання.

За приписами п.2.10. Договору Суборендар зобов'язаний повернути обладнання Орендарю у разі припинення поставок продукції ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи" Орендарем.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що у разі неповернення, а також повернення обладнання та рекламної продукції в несправному стані (пошкодженому) стані, Орендар має право стягнути з Суборендаря штраф в розмірі 100% заставної вартості обладнання та 10% за рекламну продукцію.

У відповідності до п.5.3. Договору строк дії Договору: до повного повернення обладнання.

На виконання умов вищенаведеного договору, позивач відповідачу на підставі акту приймання-передачі 04.09.2012р. передав наступне устаткування:

- ІВС 800 внутр. Миргородський №11.23062.078

- ІВС 800 внутр. Миргородський №11.23063.109.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що з 06.06.2014р. позивачем припинено поставку продукції ПрАТ "Індустріальні та дистрибуційні системи", у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний повернути обладнання передане йому позивачем в користування за актом від 04.09.2012р.

З підстав того, що відповідачем в порушення умов п.2.10. Договору устаткування, зазначене в акті приймання-передачі від 04.09.2012р. повернуто не було, 06.10.2015р. позивач звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з претензією №106, відповідно до якої вимагав негайне повернення переданого в суборенду обладнання.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

07.10.2015р. уповноваженим представником позивача було проведено огляд торгової точки відповідача та встановлено відсутність переданого в суборенду обладнання, про що було складено відповідний акт.

З врахуванням вищенаведених обставин, позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Як вбачається із матеріалів справи, з підстав того, що відповідачем отримане в користування холодильне устаткування повернуто не було, у зв'язку з чим, позивачем було правомірно заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача заставної вартості цього устаткування в розмірі 16 554,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З врахуванням вищенаведеного, заявлені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню судом в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00 грн., а 160,00 грн. судового збору слід стягнути з позивача в Держаний бюджет України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лузанівка" (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, код ЄДРЮОФОПГФ 22481842) суму заставної вартості устаткування у розмірі 16 554 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лузанівка" (65102, м. Одеса, пляж Лузанівка, код ЄДРЮОФОПГФ 22481842) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030101, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 160 (сто шістдесят) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 29 лютого 2016 р.

Суддя О.В. Цісельський