Рішення № 56187333, 23.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2016р. Справа№ 914/4432/15

Господарський суд Львівської області у складі

судді Фартушка Т.Б.

при секретарі Полюхович Х.М.

за позовом : Квартирно-експуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Вольта-Сервіс-Плюс», м.Львів

про стягнення заборгованості по орендній платі

ціна позову: 37472,39грн.

Представники:

позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність №609 від 04.02.2016р.);

відповідача: не зявився

Суть спору:

Квартирно-експуатаційний відділ м.Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Вольта-Сервіс-Плюс» про стягнення заборгованості по орендній платі; ціна позову 37472,39грн., з яких 32394,76грн. орендної плати та 5077,63грн. пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20.01.2016р.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах суду по даній справі від 20.01.2016р. та від 09.02.2016р.

Впродовж розгляду справи представнику Позивача по явці оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обовязки учасників визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід суддів чи судді не надходило.

Представники Позивач в судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Впродовж розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: клопотання від 09.02.2016р. вх.№5116/16 про долучення до матеріалів справи копій документів згідно опису; в судовому засіданні 23.02.2016р. повідомлення від 23.02.2016р. (вих.№1021 від 23.02.2011р.) про часткове погашення Відповідачем заборгованості на суму 10000грн., до якого також додано уточнений розрахунок заборгованості. Подані документи долучено до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал суду по даній справі, в тому числі щодо надання відзиву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача.

Окрім того, як встановлено судом та вбачається із ОСОБА_2 з ЄДРЮО та ФОП від та станом на 23.02.2016р. №21722361, Приватне підприємство «Вольта-Сервіс-Плюс» знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м.Львів, вул.Карманського, 6-Б, офіс 37, за якої і скеровувались Відповідачу усі процесуальні документи по даній справі.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Конверти з ухвалами Господарського суду Львівської області по даній справі скеровані Відповідачу, підтвердженням чого є витяги з реєстрів вихідної кореспонденції суду.

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, втому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач втретє не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що в силу вимог ст.69 ГПК України в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників Учасників процесу, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 32394,76грн. основного боргу.

31.03.2015р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №59/2015/КЕВ (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно нежитлові приміщення загальною площею 85,4кв.м будівлі №5 військового містечка №228 (далі ОСОБА_3), що знаходяться на балансі Позивача за адресою: м.Львів, вул.Героїв Крут, 27, вартість якого визначена на 30.09.14р. за незалежною оцінкою і становить згідно акту оцінки 193038грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.3.1 Договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (вересень 2014р.) на рівні 2600грн. за результатами конкурсу (домовленості) з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних обєктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати на державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (зі змінами), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (вересень 2014р.) 2412,98грн.; розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п.3.2 Договору). Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.3 Договору).

Згідно п.3.6 Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до спеціального фонду Державного бюджету України на спеціальний рахунок Орендодавця у територіальному органі державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.5 Договору, в тому числі п.5.15, Орендар зобовязаний щомісячно компенсувати Орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оернду нерухоме ОСОБА_3, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею - 0,0Га, на яку Орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди.

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір укладено строком до 3-х років, що діє з 31.03.2015р. по 29.03.2018р. включно.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

ОСОБА_3 згідно Договору передано Позивачем Відповідачу на підставі акту приймання-передачі від 31.03.2015р. ОСОБА_4 підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб Позивача та Відповідача.

Відповідно до позовної заяви, Позивач просить стягнути з Відповідача 32394,76грн. основного боргу за період з квітня 2015р. по листопад 2015р.

Проте, відповідно до представлених Позивачем розрахунків основного боргу, в тому числі згідно представленого 23.02.2016р. в судовому засіданні (долученого до повідомлення вих.№1021 від 23.02.2016р.), розмір основного боргу з орендної плати за Договором за період з квітня 2015р. по листопад 2015р. складав станом на час подання позову 30122,56грн. Заяви про збільшення розміру позовних вимог впродовж розгляду справи Позивачем не подавалось.

Помилковість розрахунків Позивача пояснюється тим, що Позивачем при розрахунку основного боргу по орендній платі додавались нарахування компенсації земельного податку, сплата яких передбачена п.5.15 Договору. При цьому суд бере до уваги, що предметом спору є стягнення заборгованості саме по орендній платі. Доказів ж здійснення Відповідачем саме компенсації земельного податку в порядку п.5.15 Договору при часткових оплатах Позивачем не представлено. Крім того, з банківської виписки з рахунку Позивача за 10.02.2016р. вбачається, що Відповідачем здійснено платіж в розмірі 10000грн. саме з призначенням платежу орендна плата.

Як зазначалось в абзаці вище, впродовж розгляду справи 10.02.2016р. Відповідачем здійснено часткову оплату боргу в розмірі 10000грн. орендної плати.

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що борг Відповідача зі сплати орендної плати Позивачу за Договором за період з квітня 2015р. по листопад 2015р. станом на час вирішення спору становить 20122,56грн. (30122,56-10000).

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, заслухавши пояснення представників Учасників, перевіривши правильність проведених розрахунків, беручи до уваги положення Договору, наявні в матеріалах справи докази щодо здійснення нарахувань та сплати орендної плати, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 32394,76грн. основного боргу (боргу зі сплати орендної плати) підлягають до задоволення в розмірі 20122,56грн., в частині стягнення 10000грн. основного боргу (боргу зі сплати орендної плати) провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору, в частині стягнення 2272,20грн. боргу зі сплати орендної плати слід відмовити.

Щодо стягнення 5077,63грн. пені.

Позивач просить у позовній заяві стягнути з Відповідача 5077,63грн. пені, розрахунок якої додано до позовної заяви та проведено за період з 16.06.2015р. по 16.12.2015р. включно.

Уточненого розрахунку пені Позивачем не подавалось, як і не подавалось заяви про зменшення чи збільшення розміру позовних вимог в цій частині, чи заяви про вихід за межі позовних вимог.

Сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення зобовязань щодо сплати орендної плати передбачена п.3.7 Договору.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч.2 ст.343 ГК України, встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений до стягнення період з 16.06.2015р. по 16.12.2015р. включно, встановивши заборгованість Відповідача зі сплати орендної плати згідно Договору за вказаний період, суд приходить до висновку, що розмір пені за порушення зобовязань зі сплати орендної плати за період з 16.06.2015р. по 16.12.2015р. включно складає 4680,88грн.

При цьому суд також бере до уваги, що в силу вимог ч.6 ст.232 ГК України, на борг за квітень 2015р. (першим днем прострочення якого є 16.05.2015р.) пеня може нараховуватись по 15.11.2015р. включно; аналогічно на борг за травень 2015р. (першим днем прострочення якого є 16.06.2015р.) по 15.12.2015р. включно; на борг за червень 2015р. (перший день прострочення 15.07.2015р.) по 15.01.2016р. включно (проте, Позивач просить стягнути пеню за період по 16.12.2015р. включно).

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доводи рішення щодо стягнення основного боргу, перевіривши правильність розрахунку заявленої до стягнення пені за період з 16.06.2015р. по 16.12.2015р. включно, суд зазначає. що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 5077,63грн. пені за період з 16.06.2015р. по 16.12.2015р. включно підлягають до задоволення в розмірі 4680,88грн.; в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 396,75грн. пені (5077,63-4680,88) слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

23.02.2016 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 29.02.2016р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі. Проте, клопотання про повернення сплаченого судового збору станом на час винесення даної ухвали суду не подано.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-3, 4-5, 4-7, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 78, 80, 82-85, 87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 286, 291 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 510, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 4, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Вольта-Сервіс-Плюс» (79026, Львівська обл., м.Львів, вул.Карманського, 6-Б, офіс 37; ідентифікаційний код 33252190) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова (79016, м.Львів, вул.Шевченка, 3а, ідентифікаційний код 07638027) 20122,56грн. боргу по орендній платі, 4680,88грн. пені, 803,88грн. судового збору.

3.Провадження у справі в частині стягнення 10000грн. боргу по орендній платі припинити.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.