Ухвала суду № 56187310, 29.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29.02.2016Справа № 910/1200/16

За позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Прем'єр"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, визнання відсутності права

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Бондарчук І.П. за посвідченням № 026128 від 13.05.2014

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Грищенко О.Р. за довіреністю № 01-02/16 від 01.02.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Прем'єр" (відповідач-2) з позовними вимогами про:

- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №1005/1869 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРЕМ'ЄР" земельної ділянки для завершення будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку з об'єктами обслуговування населення на вул. Драгоманова, 35/55 у Дарницькому районі м. Києва" (далі - Рішення Київської міської ради №1005/1869);

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,4016 га по вул. Драгоманова, 35/55 у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:90:002:0030), укладений між Київською міською радою (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044, ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРЕМ'ЄР"(вул. Еспланадна, будинок 4-6, кімната № 105, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 39302896), зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин A.C. 27.12.2015 за № 6069 (далі - Договір оренди);

- визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРЕМ'ЄР" (вул. Еспланадна, будинок 4-6, кімната № 105, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 39302896) права користування земельною ділянкою площею 0, 4016 га по вул. Драгоманова, 35/55 у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:90:002:0030) (далі - Земельна ділянка).

Наведений позов Заступник прокурора міста Києва подав в інтересах держави, як позивач, посилаючись на ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, та вказуючи на те, що з прийняттям з 23.02.2012 змін до Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин - Державне агентство земельних ресурсів України позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Заступник прокурора міста Києва зазначив про невідповідність Рішення Київської міської ради №1005/1869 та Договору оренди вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вважає, що наведене рішення має бути визнано незаконним та скасовано, а Договір оренди - недійсним. При цьому Заступник прокурора міста Києва, зокрема, посилався на незаконне надання в оренду земельної ділянки (площею 0, 4016 га по вул. Драгоманова, 35/55 у Дарницькому районі м. Києва) територіальної громади міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2016 (суддя Гумега О.В.) порушено провадження у справі № 910/1200/16 та призначено розгляд справи на 15.02.2016 о 12:40 год.

11.02.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.

12.02.2016 через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшла заява, відповідно до якої відповідач-1 просив суд розглядати справу у відсутності представника відповідача-1 та прийняти законне та обгрунтоване рішення.

15.02.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 просив суд повністю відмовити в задоволенні позову прокурора, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

15.02.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло повідомлення про відсутність аналогічного спору.

15.02.2016 через відділ діловодства суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Прем'єр" (відповідач-2) подало зустрічний позов до Державної інспекції сільського господарства в місті Києві, за участі Заступника прокурора міста Києва (прокурора, який подав первісний позов в інтересах відповідача за зустрічним позовом), про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Прем'єр" права власності на об'єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, багатоповерховий житловий будинок з об'єктами обслуговування населення (літ. "А"), ступінь готовності 4% (чотири відсотки) за адресою: вулиця Драгоманова, будинок 35/55 у Дарницькому районі м. Києва.

В судове засідання, призначене на 15.02.2016, представники позивача та відповідача-2 з'явилися.

В судове засідання, призначене на 15.02.2016, представник відповідача-1 не з'явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 12.02.2016 через відділ діловодства суду заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача-1.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні, призначеному на 15.02.2016, подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 28.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2016 відкладено розгляд справи на 29.02.2016 о 10:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 зустрічний позов № б/н від 12.02.2016 у справі № 910/1200/16 та додані до нього документи повернуто без розгляду Товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРЕМ'ЄР" на підставі ст. 60, п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

18.02.2016 через відділ діловодства суду від прокурора надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

26.02.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача-2 надійшло клопотання про залучення додаткових заперечень проти позову. Відповідно до поданого клопотання відповідач-2 просив суд залучити подані ним додаткові заперечення до матеріалів справи і надати їм оцінку у сукупності із усіма обставинами справи, в задоволенні позову прокурора відмовити повністю.

В судове засідання, призначене на 29.02.2016, представники позивача та відповідача-2 з'явилися.

Представник відповідача-1 в судове засідання 29.02.2016 не з'явився, але подав 12.02.2016 через відділ діловодства суду заяву, відповідно до якої просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача-1.

Прокурор в судовому засіданні 29.02.2016 надав усні пояснення стосовно наявності підстав для представництва ним інтересів держави у спірних правовідносинах в господарському суді у якості позивача.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 29.02.2016 надав усні заперечення проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у додаткових запереченнях проти позову, поданих через відділ діловодства суду відповідно 15.02.2016 та 26.02.2016, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

В судовому засіданні, призначеному на 29.02.2016, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою наведеної статті визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 29 ГПК України прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон України "Про прокуратуру"), який набрав чинності 15.07.2015, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 наведеного закону).

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Частиною другою статті 29 ГПК України визначено, зокрема, що у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (Господарського процесуального кодексу України), потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Отже, у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача.

Так, звертаючись з даним позовом до господарського суду, прокурор вказав у позовній заяві, що позов подається ним відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

У позовній заяві прокурор зазначив, що Рішенням Київської міської ради від 10.09.2015 №1005/1869 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРЕМ'ЄР" земельної ділянки для завершення будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку з об'єктами обслуговування населення на вул. Драгоманова, 35/55 у Дарницькому районі м. Києва" затверджено проект землеустрою та передано ТОВ "СІТІ ПРЕМ'ЄР" у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,4016 га за адресою з цільовим призначенням, вказаним у рішенні, у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 03.07.2014 № 202).

Прокурор також зазначив, що на виконання вказаного рішення між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІТІ ПРЕМ'ЄР" укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,4016 га по вул. Драгоманова, 35/55 у Дарницькому районі м. Києва (кадастровий номер 8 000 000 000:90:002:0030), який зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин A.C. 27.12.2015 за № 6069.

В обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах в господарському суді у якості позивача, прокурор у позовній заяві вказав наступне:

"Оскаржуваним рішенням щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ "СІТІ ПРЕМ'ЄР" для завершення будівництва та експлуатації багатоповерхового житлового будинку з об'єктами обслуговування населення по вул. Драгоманова, 35/55 у Дарницькому районі м. Києва порушено інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

З прийняттям 23.02.2012 змін до Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин - Державне агентство земельних ресурсів України позбавлено функцій контролю за використанням і охороною земель, а створена для виконання вказаних завдань Державна інспекція сільського господарства України не наділена законом повноваженнями звернення до суду з позовами".

Водночас, прокурор вказав на "незаконне надання в оренду земельної ділянки територіальної громади міста", а також, що "необхідність захисту інтересів держави у даній справі зумовлена прийняттям органом місцевого самоврядування незаконного рішення щодо розпорядження землею, яка згідно зі т. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави".

Отже, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах у господарському суді у якості позивача, прокурор вказує на порушення відповідачами -1, 2 (Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті Прем'єр") інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів, а в якості органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах визначає Державну інспекцію сільського господарства України, яка не наділена законом повноваженнями щодо звернення до господарського суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України, порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, зокрема, звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 року (далі - Положення), Державна інспекція сільського господарства України (далі - Держсільгоспінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 4 Положення встановлено перелік покладених на інспекцію завдань, зокрема, організація та здійснення державного нагляду (контролю) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.

Пунктом 5 Положення визначено, що Держсільгоспінспекції України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема, звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналіз змісту Положення, яке регламентує компетенцію Держсільгоспінспекції, свідчить, що у останньої відсутні повноваження щодо самостійного звернення до суду з позовами, а також відсутні повноваження щодо звернення до органів прокуратури з клопотаннями про подання позову до суду за іншим, ніж не передбачено Положенням, предметом позову.

Врахувавши наведені приписи та фактичні обставини поданого прокурором позову, суд дійшов висновку про відсутність у Держсільгоспінспекції повноважень на звернення до господарського суду стосовно даного предмету позову, а саме: про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №1005/1869, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "СІТІ ПРЕМ'ЄР", визнання відсутнім у ТОВ "СІТІ ПРЕМ'ЄР" права користування Земельною ділянкою.

Таким чином, прокурор безпідставно заявив позов в інтересах держави на виконання повноважень, які відсутні у Держсільгоспінспекції, враховуючи, що ані Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ані Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України не передбачено право Держсільгоспінспекції, в межах здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, про визнання відсутнім права користування земельною ділянкою.

Додатково судом встановлено, що у позовній заяві не зазначено, а рівно до останньої не додано доказів того, що прокурор попередньо, до звернення до суду, повідомив про це Держсільгоспінспекцію, тоді як відповідний обов'язок покладений на прокурора приписами абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно яких прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це, зокрема, відповідного суб'єкта владних повноважень.

Крім того, виходячи з викладених у позовній заяві обставин, вбачається що фактично позов прокурора спрямований на захист інтересів територіальної громади міста Києва, інтереси якої представляє Київська міська рада, оскільки саме міська рада в силу приписів статей 10, 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє інтереси територіальної громади та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження органів місцевого самоврядування, є юридичною особою і наділяється цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діє самостійно і несе відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Наведене, в свою чергу, свідчить про безпідставність визначення прокурором собі статусу процесуального позивача у даній справі з наведеним предметом позову.

Врахувавши наведене, суд дійшов висновку про те, що прокурором не обґрунтувано наявність у нього підстав для здійснення представництва держави при зверненні з даним позовом до господарського суду в якості позивача.

За змістом абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу лише у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва.

Отже, оскільки судом не підтверджено підстав для представництва, то прокурор не може користуватися процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, зокрема, позивача. Зокрема, згідно ч. 1 ст. 54 ГПК України, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується, зокрема, повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором. В спірному випадку у прокурора було відсутнє право на підписання даної позовної заяви.

Як роз'яснено господарським судам у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", зокрема в абзацах 5 та 6 пункту 3 цієї постанови, у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК України), то в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК України. При цьому якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

З огляду на наведені приписи, суд дійшов висновку, що позов Заступника прокурора міста Києва до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Прем'єр" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №1005/1869, визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "СІТІ ПРЕМ'ЄР", визнання відсутнім у ТОВ "СІТІ ПРЕМ'ЄР" права користування Земельною ділянкою, належить залишити без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в Інформаційному листі від 23.02.2016 № 01-06/348/16 "Про деякі питання застосування положень Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді".

Відповідно ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання, зокрема, про повернення судового збору з бюджету.

Приписами п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 р. N 484-VIII) передбачено повернення сплаченої суми судового збору в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням). Водночас, за змістом наведеної норми, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Станом на час винесення судом даної ухвали суду матеріали справи не містять клопотання прокурора про повернення сплаченої ним суми судового збору згідно платіжного доручення № 10 від 19.01.2016, проте останній не позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 22.05.2015 р. N 484-VIII).

Керуючись ст. 2, 29, п. 1 ч. 1 ст. 81, ст.ст. 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру", п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

Позов залишити без розгляду.

Ухвала направляється сторонам у справі з урахуванням ст. 87 ГПК України, положень п.п. 3.18 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Суддя О.В.Гумега