Рішення № 56187171, 25.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2016Справа №910/32947/15

За позовом Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш"

до Приватного акціонерного товариства "Орії"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 23 929, 83 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Безвенюк В.П.;

від відповідача: не з'явились;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Орії" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 23 929, 83 грн., у тому числі: 18 968, 87 грн. - основний борг, 3 623, 92 грн. - відшкодування земельного податку, 1 251, 70 грн. - пеня та 85, 34 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4347 від 24.06.2009, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним акціонерним товариством "Орії", балансоутримувачем якого є Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано виконати вимоги суду. Зокрема, судом залучено до участі у справі третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

22.01.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав ряд документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, однак про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду представнику Приватного акціонерного товариства "Орії" та розпискою повноважного представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Приймаючи до уваги, що представники відповідача та третьої особи були належним чином повідомлені про дату та час проведення судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників Приватного акціонерного товариства "Орії" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 25.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Орії", яке було перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Орії" (далі - орендар) було укладено договір оренди № 4347 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежилі приміщення будівлі гаражного боксу № 10 площею 424, 60 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш», вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 28.02.2009 становить 1 475 100, 00 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (надалі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2009 - 14 751, 00 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди червень 2009 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень, квітень, травень, червень місяці 2009 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством (п. 3.2. договору оренди).

За умовами п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно п. 3.4. договору, у разі користування майном протягом неповного календарного місця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

У відповідності до п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 5.3. договору, орендар зобов'язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Даний договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 24.06.2009 до 24.05.2012 включно (п. 10.1. договору).

24.06.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Закритим акціонерним товариством "Орії", підписано акт приймання-передачі орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, відповідно до якого орендодавець згідно з договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4347 від 24.06.2009 передає, а орендар приймає в строкове платне користування майно нежилі приміщення будівлі гаражного боксу № 10 - загальною площею 424, 60 кв.м., що розміщене за адресою: вул. Велика Окружна, 4, та перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства «Електронмаш».

10.04.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Приватним акціонерним товариством "Орії" укладено договір № 4347/05 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4347 від 24.06.2009, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення будівлі гаражного боксу № 10 (надалі - майно) площею 210, 30 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, що перебуває на балансі Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш", вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2012 і становить 812 820, 00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення складу.

Відповідно до п. 3.1. договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4347 від 24.06.2009 в редакції договору № 4347/05 від 10.04.2014 про внесення змін до даного договору оренди, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2014 р. - 10 230, 76 грн. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2014 р. встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень місяць 2014 р.

Як зазначає позивач, відповідач зобов'язаний був до 10.09.2015 сплатити позивачу орендну плату за серпень місяць 2015 року, з урахуванням інфляції за серпень 2015 року, в сумі 6 304, 70 грн. та ПДВ від 70 % від орендної плати, сплаченої орендарем за серпень місяць 2015 до державного бюджету в сумі 2 451, 83 грн., всього - 8 756, 53 грн., до 10.10.2015 сплатити орендну плату за вересень місяць 2015, враховуючи інфляцію за вересень місяць 2015, в сумі 6 449, 71 грн. та ПДВ від 70 % від орендної плати, сплаченої орендарем за вересень місяць 2015 до державного бюджету в сумі 2 508, 22 грн., всього - 8 957, 93 грн. та до 10.11.2015 сплатити орендну плату за жовтень місяць 2015, враховуючи інфляцію за жовтень місяць 2015 в сумі 6 365, 87 грн. та ПДВ від 70 % від орендної плати, сплаченої орендарем за жовтень місяць 2015 до державного бюджету в сумі 2 475, 62 грн., всього - 8 841, 49 грн., що підтверджується рахунками-фактури № 1598 від 31.10.2015, № 1598/1 від 31.10.2015, № 1433 від 30.09.2015, № 1433/1 від 30.09.2015, №1227 від 31.08.2015 та № 1227/1 від 31.08.2015 (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач свої зобов'язання по орендній платі в повному обсязі не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість з орендної плати за серпень, вересень та жовтень місяці 2015 року у розмірі 18 968, 87 грн.

Окрім заборгованості за користування орендованим приміщенням, позивач також просить стягнути з відповідача платежі по відшкодуванню земельного податку за період з 01.01.2012 по 01.11.2015 в загальному розмірі 3 623, 92 грн., на підтвердження чого надано рахунки-фактури № 283 від 10.03.2015, № 160 від 10.02.2015, № 457 від 06.04.2015, № 624 від 06.05.2015, № 814 від 05.06.2015, № 901 від 06.07.2015, № 1059 від 05.08.2015, № 1269 від 07.09.2015, № 1548 від 06.11.2015, № 1420 від 06.10.2015, № 1055 від 05.08.2014, № 1234 від 05.08.2014, № 1391 від 06.10.2014, № 1571 від 05.11.2014, № 2 від 05.01.2015, № 1768 від 05.11.2014, № 1043 від 05.08.2014 та № 1031 від 05.08.2014.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди № 4347 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2009 щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 18 968, 87 грн.

Крім того, Державне науково-виробниче підприємство "Електронмаш" просить суд стягнути з відповідача 3 623, 92 - земельного податку, 1 251, 70 грн. - пені та 85, 34 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди та орендна плата з урахуванням індексації є істотними умовами договору оренди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом вище, за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендних платежів за серпень, вересень та жовтень місяці 2015 року у розмірі 18 968, 87 грн., на підтвердження чого позивачем надано рахунки-фактури, при цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність доказів виставлення позивачем рахунків на оплату ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача сплатити орендну плату у розмірі та строк, визначені договором оренди № 4347 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2009, оскільки сторонами у договорі чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу, що підлягає оплаті орендарем, а саме орендна плата перераховується до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.04.2013 № 5028/8/70(7/69)/2012 та від 22.08.2013 № 916/586/13-г.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору оренди № 4347 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2009, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 968, 87 грн.

Окрім суми заборгованості за користування орендованим приміщенням, позивач також просить стягнути з відповідача на свою користь платежі по відшкодуванню земельного податку за період з 01.01.2012 по 01.11.2015 у загальному розмірі 3 623, 92 грн.

Обґрунтовуючи підстави для нарахування платежів по відшкодуванню земельного податку, позивач зазначає, що згідно п. 5.11 договору оренди Приватне акціонерне товариство "Орії" зобов'язано здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, а тому останній зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати з утримання орендованого майна, в тому числі і суми сплаченого позивачем земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщене орендоване відповідачем майно.

Суд відхиляє наведені доводи позивача про стягнення земельного податку, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 5.11. договору, відповідач зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання даного договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна на надання комунальних послуг орендарю.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази укладення між Державним науково-виробничим підприємством "Електронмаш" та Приватним акціонерним товариством "Орії" договору про відшкодування витрат на утримання орендованого майна на надання комунальних послуг відповідачу.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч. 1 ст. 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Статтею 797 Цивільного кодексу України визначено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

Зі змісту статей 796, 797 Цивільного кодексу України випливає, що користування земельною ділянкою має здійснюватися на підставі договору оренди земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України 16.03.2006 р. у справі N 2/353.

Крім того, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 13 Закону "Про оренду державного та комунального майна" орендовані приміщення, частини будівель, споруд та інше окреме індивідуально визначене майно залишаються на балансі підприємства (орендодавця, балансоутримувача). Таким чином, витрати по утриманню і сплаті податків, якими обкладається передане в оренду нерухоме майно, несе орендодавець (балансоутримувач) і відповідно ставки податків, на таке майно, нараховуються виходячи зі статусу орендодавця (балансоутримувача), а не орендаря.

Детально проаналізувавши умови договору, судом встановлено, що його умовами передбачено лише плату за користування орендованим приміщенням (орендна плата) та визначена вартість його оренди, в свою чергу, договір не передбачає оплати орендарем платежів по відшкодуванню витрат орендодавця за користування земельною ділянкою, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача таких платежів є необґрунтованою, відповідно задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивач про стягнення з відповідача 1 251, 70 грн. - пені та 85, 34 грн. - 3 % річних, суд відзначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та 3 % річних і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди № 4347 нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.06.2009, з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню пеня у розмірі 1 251, 70 грн. та 3 % річних у сумі 85, 34 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір у сумі 179, 00 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, згідно вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач зобов'язаний сплатити судовий збір у сумі 1 218, 00 грн., однак сплатив - 1 397, 00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Орії" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, ідентифікаційний код - 24095844) на користь Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, ідентифікаційний код - 14312789) 18 968 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 87 коп. - заборгованості, 1 251 (одну тисячу двісті п'ятдесят одну) грн. 70 коп. - пені, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 34 коп. - 3 % річних та 1 033 (одну тисячу тридцять три) грн. 55 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного науково-виробничого підприємства "Електронмаш" (03180, м. Київ, вул. Кільцева дорога, 4, ідентифікаційний код - 14312789) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.02.2016.

Суддя Бондарчук В.В.