Рішення № 56186445, 29.02.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2016 р. Справа № 903/3/16

за позовом департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор", м. Луцьк

про зобовязання передати майно

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №16/6-2/4-10/1-2/15 від 14.07.2015р., ОСОБА_2, довіреність №237/3/6-06/2-16 від 26.01.2016р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: департамент фінансів Волинської обласної державної адміністрації звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" про зобовязання передати майно позивачу за договором поставки нафтопродуктів №481шк від 28.08.2012р., а саме: 480 л. бензину марки А-95 та за договором поставки нафтопродуктів №425шк від 19.09.2013р., а саме: 1710 л. бензину марки А-95 та стягнення судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договори договором поставки нафтопродуктів №481шк від 28.08.2012р., №425шк від 19.09.2013р., претензію №1 від 23.03.2015р. та ст.ст.321, 334, 526, 936, 949 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ухвалою господарського суду Волинської області від 06.01.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 27.01.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті. Також даною ухвалою суду, позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду до 26.01.2016р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 27.01.2016р. розгляд справи відкладено на 10.02.2016р. через неподання відповідачем витребуваних ухвалою господарського суду Волинської області від 06.01.2016р. документів та необхідністю витребування нових доказів, для зясування всіх істотних обставин справи.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.02.2016р. розгляд справи відкладено на 24.02.2016р. через необхідність витребування нових доказів.

22.02.2016р. від представника позивача із супровідним листом надійшли копії карток на пальне, копія листа №503//3/6-06/2-16 від 22.02.2016р. до відповідача з додатком(актом взаємозвірки використаних та не використаних карток покупцем(підписаний департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації) за договорами поставки нафтопродуктів №481шк від 28.08.2012р. та №425шк від 19.09.2013р. ).

В судовому засіданні 24.02.2016р. представники позивача позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання 24.02.2016р. не зявився, компетентного представника не направив, ухвала господарського суду Волинської області від 10.02.2016р. направлялась відповідачу рекомендованим повідомленням №4301033783609.

Згідно з витягу з інтернет сайту Українського державного підприємства Укрпошта (www.ukrposhta.com), зробленого судом, вбачається, що лист господарського суду вручений адресату за довіреністю 17.02.2016р..

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час та місце слухання справи та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

встановив:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" в особі директора Волинської філії ТОВ "Золотий Екватор"(далі - Постачальник) та департаментом фінансів Волинської обласної державної адміністрації(далі - Покупець) укладено договори поставки нафтопродуктів №481шк від 28.08.2012р., №425шк від 19.09.2013р. (далі - Договори)(а.с.13-18).

Згідно п.1.1 Договорів, Постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти в асортименті, а саме, бензини марок: Mustang-100, Mustang-95, А-92, А-80(76), Газ СПБТЮ, а також дизельне паливо, в подальшому іменовані товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даних Договорів.

Додатково до основного зобов'язання Постачальник зобов'язався зберігати проданий товар до дати поставки на умовах даних Договорів.

Згідно п.1.2 Договорів, асортимент та кількість товару (об'єм товарної партії) погоджується сторонами у рахунку на оплату та видатковій накладній.

Згідно п.2.1 Договорів, ціна за одиницю товару встановлюється за погодженням сторін в рахунку на оплату та видатковій накладній . До ціни товару входить також вартість зберігання товару Постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Згідно п.3.1 Договорів, після погодження сторонами асортименту, кількості та ціни товару (товарної партії) Постачальник видає за видатковою накладною покупцю картки на пальне WOG встановленої форми відповідного номіналу.

Згідно п.3.2 Договорів, картка на пальне виготовлена на глянцевому паперовому носії та заламінована плівкою. Містить емблему торгової марки WOG, вказівку на вид (марку) товару та номінал. На картку нанесено штрих-код, гелографічне зображення та інші ступені захисту. Картка на пальне є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Картка на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС картку на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію картки на пальне, і, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості. При відпуску товару, картка на пальне залишається у оператора. що є підтвердженням факту отримання покупцем товару відповідного асортименту та кількості.

Згідно п.3.3 Договорів, товар відпускається покупцю почастково(товарними партіями) на умовах - FСА завантажено в автомобільний транспорт покупця з резервуарів автозаправних станцій (АЗС) постачальника. Перелік АЗС та їх місцезнаходження визначаються в додатку, що є невід'ємною частиною даних договорів. Протягом дії даних договорів сторони мають право змінювати перелік АЗС, шляхом внесення відповідних змін до додатку, що є невід'ємною частиною даних Договорів.

Згідно п.3.4 Договорів, датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Згідно п.4.2 Договорів, розрахунки за товар Покупець здійснює протягом 2 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п.6.3 Договорів, товар(партія товару) передається уповноваженим особам Покупця на АЗС лише на підставі пред'явленої оператору АЗС картки на пальне.

Згідно п.6.6 Договорів, картки на пальне, не пред'явлені оператору АЗС протягом 1 року з моменту їх отримання покупцем, втрачають свою чинність і не є дійсними.

Згідно п.10.8 Договорів, Договори набувають чинності з моменту їх підписання і діють до 31.12.2012р. та 31.12.2013р., відповідно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання сторонами.

Вказані договори підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток.

Факт отримання покупцем від продавця карток на паливно-мастильні матеріали підтверджується видатковими накладними №6349 від 28.08.2012р. на суму 31770 грн., №7200 від 19.09.2013р. на суму 29918,50 грн. (а.с.19, 20-21).

24.03.2015р. на адресу відповідача позивач направив претензію №1 від 23.03.2015р. з вимогою передати департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації бензин марки А-95 кількістю 2190 літрів(а.с.22-30).

Також позивач звертався до відповідача з пропозицією замінити невикористані картки(а.с.31).

Вказані вимоги(пропозиції) залишена відповідачем без реагування та задоволення.

За наведених вище обставин, департамент фінансів Волинської обласної державної адміністрації, посилаючись, зокрема, на умови Договорів та ст.949 ЦК України, просить суд зобовязати відповідача передати спірне майно, яке належить позивачу.

За своєю правовою природою укладені сторонами правочини є змішаними договорами, які містить ознаки договорів поставки та договорів зберігання.

Згідно ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як унормовано ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України(далі ГК України) господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладених ними Договорів поставки нафтопродуктів №481шк від 28.08.2012р., №425шк від 19.09.2013р., згідно яких відповідач зобов'язується поставити у власність позивача, а позивач зобов'язується прийняти і оплатити товар зазначений у п.1.1 Договорів.

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У пункті 3.4 Договорів сторони встановили, що датою поставки товару є дата отримання оператором АЗС картки на пальне від клієнта.

Крім того, п.1.1 Договорів сторони передбачили, що додатково до основного зобов`язання постачальник зобов`язується зберігати проданий товар до дати поставки (слід розуміти - відпуску) на умовах даних Договорів. Згідно п.2.1 Договорів, до ціни товару входить також вартість зберігання товару постачальником в резервуарах АЗС протягом 1 календарного року.

Отже, з моменту передачі відповідачем позивачу карток на пальне за видатковими накладними між сторонами у справі виникли правовідносини зберігання придбаних позивачем у відповідача обсягів нафтопродуктів.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та умов Договорів, з моменту передання відповідачем за видатковими накладними карток на пальне "WOG" позивачу, останній набув право власності на нафтопродукти в об'ємах, які зазначені у видаткових накладних.

Згідно ст.936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст.938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно ст.949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.ст.317, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі відповідачем позивачу придбаних останнім на підставі вищевказаних Договорів нафтопродуктів, які зберігаються відповідачем у резервуарах АЗС.

Відповідно до ст.667 ЦК України, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.

Згідно ч.5 ст.226 ГК України у разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків.

Закінчення дії документа(картки), який підтверджує право на отримання товару, не звільняє відповідача від обов`язку передати позивачу товар, придбаний ним згідно вказаних вище Договорів, оскільки позивачем придбавався безпосередньо товар - нафтопродукти в асортименті, а не картки, які підтверджують право власності на нього.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних відовідачем не було отоварено наступну кількість товару:

·згідно з видатковою накладною № 6349 від 28 серпня 2012 року ( а.с. 19) Позивачу продано 2000 л. бензину А-95, з котрих отоварено 1520 л., не отоварено 480 л.;

· згідно з видатковою накладною № 7200 від 19 вересня 2013 року ( а.с. 20-21) Позивачу продано бензину А-95 2650 л., з котрих отоварено 940 л., не отовареним залишилося 1710 л..

Таким чином, оскільки позивач не отримав на його вимогу із зберігання відповідача бензин марки А-95 кількістю 2190(480+1710) літрів, суд приходить до переконання про задоволення заявлених вимог позивача.

Твердження представника відповідача(відзив від 10.02.2016р.(а.с.65-68), що позивачем обрано не вірний спосіб захисту, а також те, що відповідачем було передано позивачу товар(нафтопродукти) фактично з переданням талонів на нього, не приймається судом, з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.3 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Як зазначалося вище, згідно з п.6.6 Договорів, картки на пальне є недійсними, позивач володіє правом власності на спірне майно, дане майно, згідно умов Договорів перебуває на зберіганні відповідача без встановленого строку і на вимогу позивача не повернуто останньому, суд вважає, що департамент фінансів Волинської обласної державної адміністрації обрали вірний спосіб захисту свого права, що полягає у зобовязанні передати належне їм майно(нафтопродукти).

Також слід зазначити, що недійсність карток на пальне, не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобовязання з боку відповідача по передачі вказаного товару, оскільки передача відповідачем карток на право отримання позивачем товару не свідчить про виконання відповідачем своїх зобовязань у повному обсязі, з огляду на те, що відповідач продав товар, а позивач придбав його і передав на зберігання, а тому згідно ст.ст.662, 936 ЦК України, продавець (зберігач) зобовязаний передати його покупцю.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, господарський суд, оцінюючи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме щодо передання відповідачем позивачу бензину марки А-95 кількістю 2190 літрів.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача за договірними зобовязаннями шляхом вчинення дій, судові витрати в розмірі 1378 грн. в порядку ст.ст.44,49 ГПК України слід покласти на нього.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Зобовязати товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) передати департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Прогресу, 7, код ЄДРПОУ 02311738) бензин марки А-95 кількістю 2190 літрів.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 37425075) на користь департаменту фінансів Волинської обласної державної адміністрації (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Прогресу, 7, код ЄДРПОУ 02311738) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

29.02.2016

СуддяА. С. Вороняк