Рішення № 56186373, 01.03.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 лютого 2016 р. Справа № 903/1334/15

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Шокобум", смт. Колки

про стягнення 1697254,65грн.

Суддя Шум М.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довір. №2/16 від 18.01.2016р., ОСОБА_3, договір №17/15 від 27.10.2015р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки учасників судового процесу.

Суть спору: фізична особа - підприємець ОСОБА_1 в позовній заяві просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шокобум" 1551153,98 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок укладання Договору про заміну боржника і кредитора №0204/3Б-01/14 від 02.04.2014р., згідно якого товариство з обмеженою відповідальністю "Шокобум" стало новим боржником, а ФОП ОСОБА_1 стала новим кредитором.

До початку розгляду справи по сутті від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 9 від 18.02.2016р., в якій останній просить стягнути з відповідача 1697254,65грн. боргу, в зв'язку з тим, що за час розгляду справи курс продажу доларів США за гривні, встановлений АТ "Ощадбанк" збільшився і станом на 18.02.2016р. становить 27,30грн.

Заява про збільшення позовних вимог подана в порядку ст. 22 ГПК України, позивачем. До відповідної заяви долучено докази її надіслання відповідачу та доплачено судовий збір в розмірі 2144,88грн.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи викладене, на підставі ст. 22 ГПК України, суд приймає заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Заява про збільшення позовних вимог № 9 від 18.02.2016р. не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів приймається судом.

Враховуючи викладене, суд розглядає спір виходячи з нової ціни позову, яка становить 1697254,65грн.

Представник позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 18.02.2016р. заперечує проти позовних вимог заперечує повністю з тих підстав, що станом на сьогоднішній день діючому керівництву ТзОВ "Шокобум" жодним чином не відомо про існування договору про заміну боржника і кредитора №0204/ЗБ-01/14 від 02.04.2014р. Теперішній керівник ТзОВ "Шокобум" прийнятий на посаду директора товариства з 05.05.2014р. на підставі Протоколу загальних зборів учасників ТзОВ "Шокобум" №12 від 05.05.2014 року (копія додається). Колишнім керівником ТзОВ "Шокобум", а саме ОСОБА_4 не було передано ОСОБА_5 чи будь кому іншому представнику ТзОВ "Шокобум" даного договору про заміну боржника і кредитора. Про даний договір про заміну боржника і кредитора також не відомо і всім учасникам ТзОВ "Шокобум", крім того жодний з них не надавав згоду ОСОБА_4 на підписання даного договору.

А також, згідно з Довідкою №160218 від 18.02.2016р. виданої ТзОВ "Шокобум" у відповідача відсутні будь які документи, які підтверджують наявність кредиторської заборгованості перед позивачем та наявність документів, які зазначені в договорі про заміну боржника і кредитора, а саме: договір поставки №17-12/01-П-10 від 17.12.2010р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Віва", та видаткових накладних за №№ 10/12-02. 10/12-03 від 17.12.10р., 10/12-04 від 20.12.10р., 10/12-05 від 21.12.10р., 10/12-06 від 22.12.10р., 1 від 18.01.11р., 17від 09.02.11р., 18 від 25.02.11р.

Крім того, по бухгалтерський звітності ТзОВ "Шокобум" відсутній кредитор ФОП ОСОБА_1, а також відсутні будь-які Акти звірки взаєморозрахунків та інші документи, які підтверджують заборгованість ТзОВ "Шокобум" перед ФОП ОСОБА_1 чи перед ФОП ОСОБА_2

Договір про заміну боржника і кредитора базується на основі договору поставки №17-12/01-П-10 від 17.12.2010р., а заборгованість підтверджується видатковими накладними №№ 10/12-02. 10/12-03 від 17.12.10р., 10/12-04 від 20.12.10р., 10 12-05 від 21.12.10р., 10/12-06 від 22.12.10р., 1 від 18.01.11р., 17 від 09.02.11р., 18 від 25.02.11р.

А отже, оскільки видаткові накладні, що вказані в договорі про заміну боржника і кредитора датовані за період від 17.11.2010 року по 25.02.2011 року, це в свою чергу є суттєвим порушенням вимог законодавства щодо строку позовної давності.

Позивачем не надано додаткових доказів про наявність чи відсутність заперечень щодо заборгованості зі сторони ТзОВ "Віва", крім того договір про заміну боржника і кредитора був підписаний 02.04.2014 року. А отже, на момент укладення договору про заміну боржника і кредитора також минув строк позовної давності і сторонами договору не було його продовжено.

Позивачем окрім договору про заміну боржника і кредитора до позовної заяви не надано жодного документа, який засвідчує права, що передавалися ФОП ОСОБА_1, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, а саме відсутні Акти приймання-передачі документації та Акти звірки взаєморозрахунків між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Віва", докази розрахунків ТзОВ "Віва" з ФОП ОСОБА_2, відсутній Договір поставки №17- 12/01-П-10 від 17.12.2010р. укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ "Віва" та відсутні видаткові накладні за№№ 10/12-02, 10/12-03 від 17.12.10р., 10/12-04 від 20.12.10р., 10/12-05 від 21.12.10р., 10/12-06 від 22.12.10р., 1 від 18.01.11р., 17 від 09.02.11р., 18 від 25.02.11р. тощо. А також, відсутні докази передачі вищенаведених документів від ТзОВ "Віва" до ТзОВ "Шокобум".

Відповідно до п. 4 ст. 267 ПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В клопотанні від 24.02.2016р. відповідач розгляд справи просить відкласти у зв'язку з неможливістю участі в судовому засіданні.

Судом відповідне клопотання відхиляється з огляду на таке:

ГПК України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, відповідач не зазначив жодних причин неможливості явки в судове засідання чи забезпечення явки свого представника.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18.

Заслухавши пояснення представників позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, в с т а н о в и в:

17.12.2010р. між фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА" укладено договір поставки № 17-12/01-П-10, , який підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між сторонами зобов'язання виникли з договору поставки №17-12/01-П-10 від 17.12.2010р.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 поставив ТзОВ "Шокобум" товар на суму 1175115,00грн., що підтверджується накладними №№10/12-02, 10/12-03 від 17.12.2010р., № 10/12-04 від 20.12.2010р., № 10/12-05 від 21.12.2010р., № 10/12-06 від 22.12.2010р., № 1 від 18.01.2011р., № 17 від 09.02.2011р., № 18 від 25.02.2011р., що підтверджується довіреностями № 2055 від 17.12.2010р., № 31 від 18.01.2011р., № 69 від 09.02.2011р., № 112 від 25.02.2011р.

04.12.2012р. між фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА" укладено додаткову угоду до договору поставки № 17-12/01-П-10 від 17.12.2010р., згідно якого сторони дійшли згоди додати до розділу 2 п. 2.4 та викласти його в наступній редакції: "Для уникнення валютних ризиків сторони дійшли згоди зафіксувати суму заборгованості станом на 04.12.2012р. у доларах США по курсу 1105000,00грн, що еквіваленті становить 139873,5 доларів США по курсу станом на 04.12.2012р. - 7,9", який підписано та скріплено печатками сторін.

24.01.2013р. між фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВА" укладено додаткову угоду до договору поставки № 17-12/01-П-10 від 17.12.2010р. про зміну юридичних та банківських реквізитів.

Проте, 02.04.2014р. між ПП ОСОБА_2 (первісний кредитор), ТзОВ "ВІВА" (первісний боржник), ТзОВ "Шокобум" (новий боржник), ПП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір про заміну боржника і кредитора № 0204/3Б-01/14 (а. с. 5). Оригінал угоди оглянуто в судовому засіданні.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 2.2. договору про заміну боржника і кредитора № 0204/3Б-01-14 від 02.04.2014р. боржник передає, а підприємство («Новий боржник») бере на себе зобов'язання щодо сплати основного боргу за договором поставки №17-12/01-11-10 від 17.12.2010 року, укладеним між первісним кредитором та боржником, в розмірі, еквівалентному 62170,50 (Шістдесят дві тисячі сто сімдесят доларів США 50 центів). За курсом АТ «Ощадбанк», встановленим на дату підписання даного договору , сума боргу, що передається, відповідає 714960,75 грн. (сімсот чотирнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят грн.75 коп.).

Первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає право вимоги щодо сплати основного боргу за поставлений товар за договором поставки №17-12/01-0-10 від 17.12.10року в розмірі, еквівалентному 62170.50 (Шістдесят дві тисячі сто сімдесят доларів США 50 центів), що за курсом ПАТ «Державний Ощадбанк України», встановленим на дату підписання даного договору, відповідає 714960,75 грн.

Первісний боржник та новий боржник дають згоду на заміну первісного кредитора за договором поставки № 17-12/01 -П-10 від 17.12.2010 року на нового кредитора та не мають претензій щодо порядку погашення та розміру вимог, що відступаються заданим договором.

Всі сторони даної угоди погоджують існуючий внаслідок стану розрахунків за поставлений згідно видаткових накладних (№№10/12-02,10/12-03 від 17.12.10 р.; 10/12-04 від 20.12.10 р., 10/12-05 від 21.12.10 р., 10/12-06 від 22.12.10 р., 1 від 18.01.11 р„ 17 від 09.02.11 р„ 18 від 25.02.11 р.). Товар за договором поставки №17-12/01~П-10 від 17.12.2010 року борг в сумі, еквівалентній 62170,50 доларів США. який наявний на дату підписання даного договору між первісними кредитором та боржником та передається за даним договором новим Боржнику та Кредитору для його погашення у строки, встановлені даним договором.

Підприємство (новий боржник) у термін до 31 грудня 2014 року зобов'язується перерахувати на рахунок нового Кредитора суму боргу в гривнях, еквівалентну 62170,50 доларам США, і таким чином виконує зобов'язання нового боржника перед новим кредитором. Оплата боргу здійснюється в гривнях, по офіційному курсу продажу доларів США за гривні АТ «Ощадбанк», встановленим банком на дату оплати боргу.

З моменту набрання чинності цим договором у нового боржника виникає право вимоги до первісного боржника, а в первісного кредитора до нового кредитора в сумі, зазначеній в пунктах 1.1.; 1.2. цього договору. Цей договір являється безоплатним, тобто за перевід боргу та відступлення права вимоги боргу плата не стягується, а виникають взаємні зобов'язання лише в розмірі суми, що передається (уступається).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договору. Між позивачем та відповідачем зобов'язання виникли з договору про заміну боржника і кредитора № 0204/3Б-01-14 від 02.04.2014р.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.).

Відповідно до ст. 514 ЦК України уступка вимоги є однією з підстав заміни сторони у цивільно-правовому зобов'язанні. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про заміну боржника і кредитора № 0204/3Б-01-14 від 02.04.2014р. не був предметом судового розгляду, не оспорювався, суду не подано доказів про те, що він є недійсним або розірваним, не суперечить вимогам ст. 512 ЦК України.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Договір про заміну боржника і кредитора № 0204/3Б-01-14 від 02.04.2014р. укладений за участю боржника. Отже, йому відомо про зміну кредитора, що спростовує заперечення відповідача, що останньому не було відомо про існування договорів та заборгованості.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 1697254,65грн., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Так, пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» 4.4.1. у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: - визнання пред'явленої претензії; - зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; - письмове прохання відстрочити сплату боргу; - підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; - письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; - часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому, якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з банківської виписки від 07.02.2014р. за період з 01.01.2013р. по 07.02.2014р. (а.с. 39) первісним боржником - ТзОВ "ВІВА" частково було здійснено оплату поставленого товару 25.01.2013р. на суми 126806,40грн., 28.02.2013р. на суму 126619,92грн., 25.04.2013р. на суму 126557,76грн. відповідно, з призначенням платежу - «згідно додаткової угоди від 04.12.2013р. до договору поставки № 17-12/01-П-10 від 17.12.2010р.»

Отже, часткове здійснення оплати ТзОВ "ВІВА" свідчить про визнання останнім боргу та відповідно строк позовної давності переривався, відлік якого починається заново, а тому суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду 28.12.2015р. в межах строку позовної давності та вимога відповідача про застосування строків позовної давності визнається судом необґрунтованою, у зв'язку з чим у її задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 25458,82грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шокобум", (44661, Волинська область, Маневицький район, смт. Колки, вул. Грушевського 9, код 38378456) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 1697254,65грн. боргу, 25458,82грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення

складено 01.03.2016

Суддя М. С. Шум