Ухвала суду № 56185553, 24.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/4107/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

24 лютого 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Федчук Т.М.,

представника відповідача: Заводнюк І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "Газо-мер" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Газо-мер" до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Вінницької області про зняття арешту,

В С Т А Н О В И В :

ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Під час судового засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду І інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з наступного майна: колонка паливороздавальна "Геркон" О-КЕД-50-0,25-ТУ У29,1-22117381-001-2001 вироблена в Україні, дата виробництва 2014 рік, №707; колонка паливороздавальна "Геркон" О-КЕД-50-0,25-ТУ У29,1-22117381-001-2001 вироблена в Україні, дата виробництва 2014 рік, №706, які описано й арештовано згідно акту опису й арешту майна від 25 вересня 2015 року (зведене виконавче провадження №45717541).

Як вбачається зі змісту акта опису й арешту майна від 25 вересня 2015 року, вказане позивачем в позовній заяві майно описано й арештовано в межах зведеного виконавчого провадження №45717541 про стягнення коштів з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Альфа-банк" в розмірі 6695746,54 грн.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що вимоги власника майна, який не є учасником виконавчого провадження, про захист цього права внаслідок дій державного виконавця по опису й арешту такого майна підлягають захисту в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті З КАС України).

До юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Згідно з частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Так, публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що спір, який виник між сторонами за своєю природою є публічно-правовим та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач, який не є стороною виконавчого провадження, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому посилався на порушення його прав, свобод та інтересів саме незаконними діями та рішенням державної виконавчої служби (державного виконавця), і жодним чином не заявляв про визнання за ним права власності на будь-яке майно.

Також колегія суддів вважає, що висновок суду І інстанції про існування в даному випадку спору про право власності є помилковим.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» право звернутися з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту належить особі, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Проте, не заперечуючи належність майна, на яке накладено арешт приватному підприємству "Газо-мер", позивач просив визнати незаконними дії державного виконавця щодо арешту майна та постанову про накладення арешту на майно, а не вирішити між ним та боржником по виконавчому провадженню спір щодо права власності.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» з наступними змінами передбачено, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. До юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

В пункті 20 постанови Пленуму ВАС України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що згідно з частиною 1 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими. Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Слід зауважити, що предметом спору, є визнання недійсним акта опису та арешту майна в частині включення належного позивачу майна. Отже предметом оскарження є не визнання права власності, а правомірність включення держаним виконавцем в акт опису та арешту майна речей, які належать позивачу, що за своєю юридичною природою є різними поняттями з різними правовими наслідками та підлягають захисту в порядку різних судочинств.

Аналіз чинного законодавства, позиції Верховного суду України, що викладена в постанові від 13 січня 2016 року у справі №6-2850цс15, правової позиції Пленуму ВАСУ, предмета спору дає можливість колегії суддів дійти переконання, що висновок суду першої інстанції про те, що даний спір є спором про право є помилковим і даний спір підлягає розгляду за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених у статті 181 Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що заявлений позов є позовом про захист права власності позивача, що випливає з дій відповідача по включенню майна позивача до акта опису й арешту майна від 25 вересня 2015 року та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вищенаведене, колегією суддів встановлено невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи при закритті провадження у справі, що є наслідком задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства "Газо-мер" задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 лютого 2016 року.

Головуючий Загороднюк А.Г. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.