Ухвала суду № 56185459, 25.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року Справа № 876/СК-1228/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача : ОСОБА_1

представника відповідача:ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року за позовом ОСОБА_3 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

22.09.2015 ОСОБА_3 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив визнати протиправним та скасування наказу тимчасово виконуючого обовязки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ полковника міліції ОСОБА_4 № 531 о/с від 19.08.2014 р. «Про звільнення з органів внутрішніх справ та займаної посади диригента оркестру відділу кадрового забезпечення Львівського державного університету внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 з підстав, передбачених п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України (підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991 (далі - Положення), поновити його на службу в органах внутрішніх справ України у Львівському державному університеті внутрішніх справ на рівнозначній посаді, яка відповідає його професійній кваліфікації та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.08.2014 до дня фактичного поновлення на посаді.

Позов мотивований тим, що звільнення із займаної посади відбулося з грубим порушенням норм матеріального права, законних прав та інтересів позивача, оскільки за час перебування на займаній посаді до нього не застосовувалися дисциплінарні стягнення, позивач належним чином та у визначені строки виконував покладені на нього доручення, зауважень чи претензій щодо своєчасності та якості виконання яких не виникало, що підтверджується відсутністю записів у послужному списку. Крім того, в порушення вимог ст.492 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ), відповідач не надав йому повну та достовірну інформацію про можливість переведення його на іншу посаду чи наявність вакансій, не дивлячись на те, що на день звільнення 19.08.2014 у Львівському державному університеті внутрішніх справ були і залишаються вакантними посади старшого інспектора відділення соціально-гуманітарної роботи та заступника начальника курсу з виховної та соціальної роботи факультету з підготовки фахівців для підрозділів кадрового забезпечення та міліції громадського порядку, які повністю відповідають його професійній кваліфікації.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив позивач ОСОБА_3 Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з грубим порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Тому просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та прийняти нову, якою повністю задовольнити його адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом МВС України № 535 від 02.06.2014 «Про організаційно-штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС» було затверджено перелік змін у штатах вищих навчальних закладах МВС. Даний наказ було отримано Львівським державним університетом внутрішніх справ 10.06.2014.

На виконання вимог цього наказу старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 було попереджено про наступне вивільнення у відповідності до вимог ст.492 КЗпПУ, про що свідчить його підпис із зазначенням дати ознайомлення 19.06.2014.

Згідно довідки начальника ВКЗ Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_5 від 18.06.2014, у Львівському державному університеті внутрішніх справ посади, які б за фахом професійної діяльності відповідали наявним у старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 освіті та досвіду роботи, станом на червень 2014 року відсутні.

На підставі цього наказу та наказу Львівського державного університету внутрішніх справ № 370 о/с від 16.06.2014 «Про заходи щодо введення у дію змін до штату Львівського державного університету внутрішніх справ», наказом тимчасового виконуючого обовязки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ ОСОБА_4 № 531-о/с від 19.08.2014 «По особовому складу», відповідно до Положення, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 диригента оркестру відділу кадрового забезпечення Львівського державного університету внутрішніх справ, було звільнено з органів внутрішніх справ та з займаної посади у запас за статтею 64 пункту «г» (через скорочення штатів з постановкою на військовий облік).

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач помилився в обраному способі захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вони ґрунтувалися виключно начебто порушеннями відповідачем вимог КЗпПУ, однак позивач по суті проходив службу в органах внутрішніх справ, тому спірні питання регулюються Положенням. Також суд зазначив, що позивач за кваліфікацією спеціаліста - керівник оркестру духових інструментів, викладач духових дисциплін, проходив службу в органах внутрішніх справ у званні старшого лейтенанта міліції на посаді диригента оркестру відділу кадрового забезпечення Львівського державного університету внутрішніх справ, яка у відповідності до наказу МВС України № 535 від 02.06.2014 «Про організаційно штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС» була скорочена.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію", Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Положенням.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки. До рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством (п.1).

Згідно п.6 вказаного Положення, посади середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ комплектуються особами, які мають вищу або спеціальну середню освіту і відповідають вимогам служби в органах внутрішніх справ.

Пунктом 8 Положення передбачено, що дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, в тому числі у зв'язку із скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.

Підпунктом "г" пункту 64 Положення встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Загальна процедура проведення скорочення штатів не передбачена нормами Положення, за винятком пункту 45, відповідно до якого при скороченні штатів передбачено переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу з вищих посад на нижчі та визначено, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на нижчі посади при скороченні штатів і за станом здоров'я провадиться прямими начальниками в межах наданих їм прав за умови, якщо немає можливості для призначення на рівнозначну посаду.

Відповідно до ст.42 КЗпПУ, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частинами 1-3 статті 492 цього Кодексу передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як вірно встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно довідки про наявність посад, які підлягають заміщенню особами середнього, старшого і вищого начальницького складу, у відповідача відсутня посада на яку б міг претендувати позивач із врахуванням його освітньо-кваліфікаційного рівня. Вказане також підтверджується актом відповідача за № 7 від 18.08.2014.

Крім цього, згідно акту комісії Львівського державного університету внутрішніх справ № 8 від 19.08.2014, ОСОБА_3 відмовився від ознайомлення із вищевказаним актом за № 7, хоча цього ж дня він отримав трудову книжку та військовий квиток, про що свідчить вчинений ним напис на послужному списку, копія якого є у справі.

Колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_3 від 19.09.2014, копія якої міститься в матеріалах справи, в якій він просить прийняти його на посаду старшого інспектора відділення соціально-гуманітарної роботи або на посаду заступника начальника курсу з виховної та соціальної роботи факультету підготовки фахівців для підрозділів кадрового забезпечення та міліції громадської безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ, не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки подана після винесення оскаржуваного наказу.

Крім того, слід відмітити, що згідно відповіді Львівського державного університету внутрішніх справ на заяву ОСОБА_3 № 10/2457 від 17.10.2014, останньому повідомлено, що зазначені у заяві посади є посадами середнього та старшого начальницького складу органів внутрішніх справ, при призначенні на які необхідно приймати на службу в ОВС з дотриманням вимог спеціального законодавства.

Згідно відповіді № 10/2916 від 12.12.2014, зазначені у заяві ОСОБА_3 посади, відповідно до штату Львівського державного університету внутрішніх справ, є вищими за посаду, яку обіймав позивач до звільнення (диригент оркестру).

На думку колегії суддів, не можливе переведення на посаду, яка в розумінні спеціального законодавства, яким регулюється порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ, не є атестованою, особа може бути прийнята лише в порядку трудового законодавства в загальному порядку.

Статтею 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно ч.1 ст.71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів, позивачем в ході розгляду справи судом першої інстанції, не було спростовано доводів відповідача, які останнім були наведені відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених судом обставин та аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи, викладені в апеляційні скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують, при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року по справі № 813/6521/14 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді :І.О.Яворський

ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 01.03.2016.