Постанова № 56185315, 25.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

25.02.2016 р. № 814/4322/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі колегіїї суддів: головуючого судді Гордієнко Т.О., суддів Середи О.Ф., Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Ополинського О.В., позивача ОСОБА_1, пр. позивача ОСОБА_2, пр. відповідача Саламатіна О.В., пр. третьої особи Судді О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54056

доМіністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168

треті особиМиколаївське зональне відділення Військової Служби правопорядку Збройних Сил України, вул. Нікольська, 30,Миколаїв,54001 провизнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Управління військових представництв Міністерства оборони України про визнання протиправними дії та зобов'язання виплатити колишньому начальнику 1301 Головного військового представництва Міністерства оборони України капітану 1 рангу в запасі ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду за вересень, жовтень та 6 днів листопада 2015 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення на загальну суму 6777,54 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що він має право на додаткову грошову винагороду, яку йому не виплатили за вересень, жовтень та 6 днів листопада 2015 року у розмірі 60% місячного грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 161 від 13.03.2013 та п.8 наказу Міністерства оборони України від 12.02.2015.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач проходив військову службу за контрактом, відносився до категорії осіб офіцерського складу. Посаду, яку обіймав позивач, була скорочена з 31.08.2015 року, а на нову посаду позивача призначено не було, тому відповідно до п.9.1 Інструкції № 260, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року, позивач не має права на додаткову грошову винагороду.

Третя особа надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, з підстав, зазначених у запереченнях.

Заслухав пояснення представників сторін, третьої особи, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:

09.10.2015 року наказом Міністерства оборони України ( по особовому складу) № 778 позивача - капітана 1 ранга начальника 1301 Головного військового представництва Міністерства оборони України звільнено з військової служби у запас за п. «б» ( за станом здоров'я).

6.11.2015 року наказом № 104 Начальника Управління військових представництв Міністерства оборони України ( по стройовій частині) позивача звільнено з посади.

Довідка Головного представництва замовника № 1301 від 15.02.2016 № 30 свідчить, що на підставі Спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.05.2015 № 322/1/17 дск, яка надійшла до Головного представництва замовника № 1301 08.06.2015, посада начальника Головного представництва № 1301 шпк-«капітан 1 рангу», яку на той час займав ОСОБА_1 з 31.08.2015 року виведена зі штату.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що в зв'язку з тим, що посада, яку займав позивач виведена їх штату- скорочена, то підстав для виплати йому додаткової грошової винагороди не було.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що йому відомо було про Спільну директиву Міністерства оборони України, але він вважає, що його посада не була скорочена, тому він має право на винагороду за період з 01.09.2015 по 06.11.2015 року.

Наказом т.в.о. начальника Управління військових представництв Міністерства оборони України № 93 від 29.09.2015 була передбачена виплата позивачу додаткової грошової винагороди за вересень 2015.

Наказом від 02.11.2015 року № 102 абз.4 п.1 наказу № 93 від 29.09.2015 року про призначення ОСОБА_1 винагороди був визнаний помилковим та відмінено.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно до п.1,2 постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 року установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, визначаються Міністерством оборони, у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання вищезазначеної постанови Міністерством оборони прийнято наказ № 595 від 15.11.2010, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 1194/18489 від 29.11.2010, та затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил, п.2 якої передбачено, що виплата винагороди здійснюється з 01.01.2014 року - до 60 % місячного грошового забезпечення. Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників) (п.5 Інструкції).

Пунктом 9.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам ( наказ Міністерства оборони України № 260 від 11.06.2008) передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, звільненим від посад, які вони займають (у тому числі у зв'язку з переходом військової частини на новий штат, частковою зміною штату), із дня, наступного за днем звільнення від займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке військовослужбовець отримував за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення у цьому випадку обчислюється виходячи з окладу за військове звання, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).

Постановою Верховного Суду України від 04.11.2014 року передбачено, що щомісячна додаткова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією № 595 має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира військової частини або вищого командира залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною.

Відповідно до ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки накази про призначення позивачу додаткової грошової винагороди відсутні, посада позивача скорочена з 31.08.2015 року та на підставі п.9.1 Інструкції відсутні правові підстави для виплати позивачу додаткової грошової винагороди з 01.09.2015 по 06.11.2015 року, тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили ухвали за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Т.О. Гордієнко

Суддя В.В. Біоносенко

Суддя О.Ф. Середа

Повний текст постанови складено відповідно до частини 3 статті 160 КАС України та підписано суддею 01.03.2016р.