Ухвала суду № 56184960, 25.02.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/10564/14 Провадження № 22-ц/795/453/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Логвіна Т.В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Хромець Н.С., Шевченка В.М.,при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 січня 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісяця, починаючи з 14 жовтня 2014 року та до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не витребував у приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Бірюкової О.В. докази дарування частини квартири на ім'я сина ОСОБА_8, не звернув увагу на витяг з рішення виконавчого комітету Деснянської районної у м.Чернігові ради №28 від 13 лютого 2012 року, яким дозволено укласти договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я сина, для припинення прав на аліменти на його утримання.

Апелянт зазначає, що законодавчо не визначено в якій формі має бути здійснено передачу права власності, так само не забороняє це роботи за допомогою укладення договору дарування, єдиною умовою, на думку апелянта, є те, що це договір має бути нотаріально посвідчений та має бути проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно на дитину.

Апелянт вважає, що рішення суду не ґрунтується на повному і всебічному з'ясуванню обставин справи, що підтверджені доказами, суд не дав правову оцінку доказам та доводам наданим відповідачем.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що обов'язком батьків є утримання неповнолітніх дітей, оскільки відповідач є працездатним, має нерегулярний, мінливий дохід, беручи до уваги відсутність у нього інших утриманців за законом, а також стан здоров'я дитини та інші суттєві обставини справи, суд вважав за необхідне стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно ст.182 СК України та роз'яснень, даних у п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, при визначенні розміру аліментів суд повинен врахувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом приписів ч.1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 18 березня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.7).

Від даного шлюбу у подружжя народився син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.4).

Також з матеріалів справи вбачається та апелянтом не заперечується, що ОСОБА_6 не забезпечує утримання свого сина ОСОБА_10, який проживає разом з матір'ю ОСОБА_7 шляхом сплати аліментів, тобто відповідач не виконує обов'язків по утриманню свого сина.

Виходячи із установлених судом обставин і наведених вимог закону, колегія вважає обґрунтованим визначений судом розмір аліментів 800 грн. до досягнення дитиною повноліття.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта, як на підставу звільнення його від сплати аліментів на те, що він подарував частину квартири АДРЕСА_1 сину, ОСОБА_8

Так, дійсно, ч.1 ст.190 СК України встановлено, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той з батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, тощо). Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Колегія суддів приймає до уваги той факт, що рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м.Чернігові ради №28 від 13 лютого 2012 року, дозволено укласти договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_8, для припинення прав на аліменти на його утримання. Проте, сам договір дарування, посвідчений нотаріусом, укладений не на підставі ст.190 СК України, а на загальних підставах, як договір дарування частини квартири. Договору про припинення прав на аліменти на утримання дитини в зв'язку з даруванням сторони не укладали.

Таким чином, суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення спеціального договору, який би надавав право ОСОБА_6 на припинення сплати аліментів.

Твердження апелянта, щодо законодавчої неврегульованості форми договору дарування, яким має бути здійснено передачу права власності та звільнення від сплати аліментів, є невірним тлумаченням апелянтом діючого законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують вірного по суті рішення. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст.57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: