Ухвала суду № 56182946, 24.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2210/16

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого: Артеменка І.А.,

суддів: Сватаненка В.І.,

Черевка П.М.,

при секретарі: Фабіжевській Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Будінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг», ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи на боці відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Златоград», Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» про зобов'язання передати у власність індивідуальні об'єкти інвестування,-

встановила:

У травні 2014 року ОСОБА_5 (уточнюючи позовні вимоги) звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсними договори про пайову участь у будівництві житла від 19.10.2005 року та від 10.01.2006 року; витребувати у ТОВ «Одесаторг» 210/1000 частин нежитлового приміщення № 2н, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасувати відносно ТОВ «Одесаторг» державну реєстрацію зазначеного нежитлового приміщення № 2н; застосувати реституцію як наслідок недійсності правочинів; зобов'язати ТОВ «Центр-Будінвест» передати у власність квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1; 138 кв.м. нежитлового приміщення № 2н за адресою: АДРЕСА_1; та перше машино-місце у підземному паркінгу в 3 секції за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів не перешкоджати ОСОБА_5 у користуванні вказаним нерухомим майном.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1; на 138 м2 приміщення 2н, яке знаходиться в третій секції будинку АДРЕСА_1 та складається в цілому з приміщення 235,5 м2; на машино-місце № 1 підземного паркінгу в третій секції будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 29.08.2014 року зазначене клопотання представника позивача було задоволено та вжитті заходи забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.11.2014 року зазначену ухвалу суду скасовано, та питання про забезпечення позову направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник позивача клопотання про вжиття заходів забезпечення позову підтримав частково та просив задовольнити в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1; та нежитлове приміщення № 2н за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 року заяву задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення № 2н, загальною площею 659,74 кв.м., яке знаходиться в третій секції будинку АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесторг» подали апеляційні скарги, в яких просять ухвалу суду скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст ухвали, яка оскаржена, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційних скарг з наступних підстав.

За правилами ч. 2 п. 4 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню по справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Задовольняючи заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спір стосується нерухомого майна, тому з метою захисту законних прав та інтересів позивача та з метою уникнення будь-яких дій з боку відповідачів, спрямованих на відчуження нерухомості іншим особам, що в свою чергу може унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, слід накласти арешт на спірне майно.

Але колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1 та 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 1 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», за змістом п. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. При цьому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними договори про пайову участь у будівництві житла від 19.10.2005 року та від 10.01.2006 року; витребувати у ТОВ «Одесаторг» 210/1000 частин нежитлового приміщення № 2н, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; скасувати відносно ТОВ «Одесаторг» державну реєстрацію зазначеного нежитлового приміщення № 2н; застосувати реституцію як наслідок недійсності правочинів; зобов'язати ТОВ «Центр-Будінвест» передати у власність квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1; 138 кв.м. нежитлового приміщення № 2н за адресою АДРЕСА_1; та перше машино-місце у підземному паркінгу в 3 секції за адресою АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачів не перешкоджати ОСОБА_5 у користуванні вказаним нерухомим майном.

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовує тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.10.2007 року, яке набрало законної сили, за ним визнано інвестиційні права на зазначені об'єкти нерухомості.

У ході розгляду справи представник позивача звернувся до суду з клопотанням про забезпечення позову, у якому просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1; на 138 м2 приміщення 2н, яке знаходиться в третій секції будинку АДРЕСА_1 та складається в цілому з приміщення 235,5 м2; на машино-місце № 1 підземного паркінгу в третій секції будинку АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 29.08.2014 року зазначене клопотання представника позивача було задоволено та вжитті заходи забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.11.2014 року вказану ухвалу суду скасовано, та питання про забезпечення позову направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому в ухвалі апеляційний суд зазначив, що при вирішенні питання про накладання арешту на об'єкти нерухомості, суд першої інстанції не з'ясував межі забезпечення, не прийняв до уваги інтереси осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів по забезпеченню позову, не перевірив безпосереднього зв'язку об'єктів забезпечення з предметом спору. Крім того, судом не була витребувана технічна документація та правовстановлюючі документи на спірні об'єкти нерухомості.

При новому розгляді питання про забезпечення позову представник позивача клопотання про вжиття заходів забезпечення позову підтримав частково та просив задовольнити в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1; та нежитлове приміщення № 2н за адресою: АДРЕСА_1.

Оскаржуваною ухвалою клопотання про забезпечення позову задоволено.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою АДРЕСА_1 є законною та обґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до листа КП «БТІ» Одеської міської ради за № 445523.72.14 від 05.09.2014 року, квартира № Б в третій секції на відмітці 19,8 кв.м., в робочому проекті житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та гаражем за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 9, який розроблений ТОВ «Главстрой» відповідає квартирі АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «БТІ» ОМР на житловий будинок в цілому, який розташовано по АДРЕСА_1 в робочому проекті житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями та гаражем за адресою: м. Одеса, вул. Жуковського, 9, який розроблений ТОВ «Главстрой», розташовано по АДРЕСА_1 відповідає офісному приміщенню № 2н відповідно до технічного паспорту виготовленого КП «БТІ» ОМР на житловий будинок в цілому (а.с.101, т.1).

Розпорядженням Приморської районної адміністрації № 139 від 12.03.2014 року присвоєно трисекційному житловому будинку з підземним паркінгом та вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 16276,6 кв.м. поштову адресу: АДРЕСА_1. Рекомендовано ТОВ «Центр-Будінвест» рекомендувати переоформити в установленому порядку правовстановлюючі документи на приміщення. (а.с.102, т.1).

Зазначене спростовує посилання апелянтів не те, що об'єкт забезпечення позову не співпадає з предметом спору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції цілком законно та правомірно наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1 в третій секції будинку за адресою: АДРЕСА_1, оскільки зазначений об'єкт є предметом спору, та не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому.

Але колегія суддів не може погодитися з висновком суду щодо накладання арешту на нежитлове приміщення № 2н, загальною площею 659,74 кв.м., яке знаходиться в третій секції будинку АДРЕСА_1, з наступних підстав.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна нежитлове приміщення № 2н за адресу: АДРЕСА_1 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Одесторг», та Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 28.02.2014 року площа нежитлового приміщення № 2н складає 655,1 кв.м. частини першого та другого поверху, а відповідно до акту прийому передачі від 03.03.2014 року площа цього приміщенні складає 659,74 кв.м.(а.с.91, 128-134,150, т.1).

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову є нежитлове приміщення першого поверху № 2н, загальною площею 138 кв.м., яке знаходиться у будинку АДРЕСА_1, а оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції наклав арешт на нежитлове приміщення № 2н, загальною площею 659,74 кв.м..

При цьому, суд першої інстанції всупереч вимогам ЦПК України не виконав вказівки суду апеляційної інстанції в ухвалі від 11.11.2014 року щодо встановлення безпосереднього зв'язку цього об'єкту забезпечення з предметом спору та не прийняв до уваги інтереси власника майна, наклавши арешт на усе належне йому приміщення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції в частині арешту нежитлового приміщення № 2н, площею 659,74 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, підлягає скасуванню, а питання про забезпечення позову шляхом арешту нежитлового приміщення № 2н, площею 138 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, - направленню на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесторг» задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2016 року в частині накладання арешту на нежитлове приміщення № 2н, загальною площею 659,74 кв.м., яке знаходиться в третій секції будинку АДРЕСА_1, - скасувати, та питання в частині забезпечення позову шляхом арешту нежитлового приміщення № 2н, площею 138 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, направити на новий розгляд.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

П.М. Черевко

В.І. Сватаненко