Ухвала суду № 56179413, 25.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Крим. провадження № 623/4566/15-к Головуючий 1 інстанції: Винниченко П.П.

Провадження № 11-кп/790/387/16 Доповідач: Очеретний С.С.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Очеретного С.С.,

суддів Задніпровського О.О., Люшні А.І.,

секретаря Корецькій М.І.,

за участю прокурора Мазепіної М.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Харкові кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному проваджені на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ізюм Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий водієм в ДП «Ізюмський приладобудний завод», зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.

Стягнено з ОСОБА_4 на користь держави 5500,41грн. за витрати на лікування ОСОБА_1 та судові витрати в сумі 1564,40 грн. за проведення експертиз.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Ізюм Харківської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, маючий на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючий вантажником Ізюмського комбікормового заводу, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,-

виправданий за ч.2 ст.286 КК України.

Як встановив суд, ОСОБА_4, 12 серпня 2013 року, близько 17 години 30 хвилин, в світлий час доби, керуючи автомобілем ВАЗ 2101, реєстраційний № НОМЕР_1, слідував по вул. Першотравневій в м. Ізюмі, наближаючись до перехрестя з вул. Харківською в м. Ізюмі, яка по відношенню до проїжджої частини вул. Першотравневій в м. Ізюмі є головною.

В той же час, по вул. Харківській в м. Ізюмі зі сторони вул. Комсомольської, слідував мотоцикл ИЖ-Ю3К, реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 з повним виконанням правил дорожнього руху, наближаючись до вищевказаного перехрестя зліва по відношенню напрямку руху автомобіля ОСОБА_4

В якості пасажира з ОСОБА_3 на мотоциклі слідував потерпілий ОСОБА_1

В дорожній обстановці, яка склалась водій ОСОБА_4, слідуючи по другорядній дорозі, при виїзді на перехресті нерівнозначних доріг, грубо порушуючи п.п. 10.1, 16.11 та вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено, що «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху» та «Уступи дорогу», водій повинен уступити дорогу транспортним засобам, які наближаються до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а при наявності таблички 7.8 транспортним засобам, які рухаються по головній дорозі» не надав дорогу мотоциклу ИЖ-Ю3К, реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який наближався з ліва по головній дорозі, виїхав на головну дорогу, де допустив зіткнення з вказаним мотоциклом на полосі його руху.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир вказаного мотоциклу ОСОБА_1 згідно висновку судово-медичної експертизи № 448-Из/13 від 15 серпня 2013 року отримав тілесне ушкодження у вигляді відкритого поперечно-осколкового перелому обох кісток правої гомілки, яке є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя, закритого перелому правої стегнової кістки, яке є середнього ступеню тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку із винесенням необґрунтованого виправдувального вироку, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним за ч.2 ст.286 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.

Так, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції не достатньо обґрунтував та не виклав підстави щодо визнання недопустимим доказів, які були отриманні під час досудового слідства, а також не вказано у резолютивній частині вироку підстави виправдання ОСОБА_3

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність наявності складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України в діях ОСОБА_3, колегія суддів вважає обґрунтованим.

Суд першої інстанції в повній міри виклав чому саме він прийшов до такого висновку, а саме встановив, що як на досудовому слідстві так і в суді було встановлено, що ОСОБА_3 рухався по головній дорозі з повним виконанням правил дорожнього руху, зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху мотоцикла, тобто на головній дорозі

Такі висновки суду першої інстанції також підтверджуються й показами потерпілого ОСОБА_1, який пояснив, що вини водія мотоцикла ОСОБА_3 в даному ДТП немає, оскільки він не порушував правил дорожнього руху.

Також, як вбачається з висновків автотехнічної експертизи №9557 від 18 вересня 2014 року згідно показів водія мотоцикла ІЖ ОСОБА_3 та показів потерпілого ОСОБА_1 в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій мотоциклу ІЖ ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти зіткненню шляхом виконання ним вимог п.12,3 Правил дорожнього руху України.

Натомість, згідно висновку експерта НДЕКЦ №824/13 від 11 листопада 2013 року в даній дорожньо-транспортній обстановці водій автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_4 повинен був діяти згідно вимог п.п.10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також те, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Разом з цим, висновком цієї ж автотехнічної експертизи, згідно показів свідка ОСОБА_5 в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій мотоциклу ІЖ ОСОБА_3 мав технічні можливості запобігти зіткненню шляхом виконання ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

Однак, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області висновок автотехнічної експертизи в частині даних отриманих при проведенні слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 визнані недопустимими та доручено було провести слідчий експеримент за участю цього свідка.

Таким чином, на підставі даних отриманих в результаті проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 від 13 травня 2015 року була проведена авто технічна експертиза №6468 від 30 червня 2015 року згідно висновків якої, покази свідка ОСОБА_6 в частині розташування кінцевого положення автомобіля ВАЗ 2101 відносно меж проїзної частини не відповідають кінцевому положенню автомобіля ВАЗ 2101, яке було зафіксовано в протоколі огляду місця ДТП та схеми до нього від 12 серпня 2013 року, а тому вони є неспроможними.

Сам ОСОБА_3 не визнавав себе винним у скоєні даного злочину та пояснив, що його вини в даному ДТП немає, оскільки він не порушував правил дорожнього руху.

Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно до ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчинені кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Таким чином, суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі зібрані докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано прийшов до висновку, про недоведеність наявності в діях ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а тому обґрунтовано виправдав ОСОБА_7

Доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора не спростовують вищевказаних висновків.

Разом з цим, даючи оцінку доводам прокурора про необґрунтованість визнання судом доказів, які були отриманні під час досудового слідства, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, згідно п.6 ч.2 ст.87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема отримання показів від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

А тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вмотивовано визнав недопустимими покази ОСОБА_3 дані під час досудового слідства, які він надав в якості свідка, а тому колегія суддів вважає, що дані слідчого експерименту від 14 жовтня 2013 року та висновок експерта НДЕКЦ №896/13 від 27 листопада 2013 року також є недопустимим доказом, оскільки вихідні дані для проведення цієї експертизи отриманні з порушенням прав людини і основоположних свобод, а саме в основу даної експертизи покладені покази дані ОСОБА_3 в якості свідка.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не погодився з висновками експертизи №824/13 від 11 листопада 2013 року, оскільки вихідні дані отриманні у ОСОБА_3 визнані судом, згідно ст.87 КПК України, недопустимим доказами.

А тому, доводи прокурора щодо того, що судом першої інстанції в резолютивній частині вироку не зазначені підстави виправдання ОСОБА_3, колегія суддів знаходить недостатніми для скасування вироку суду в частині виправдування ОСОБА_3, оскільки судом першої інстанції в мотивувальній частині вироку чітко зазначено про недоведеність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Окрім того, посилання прокурора на те, що суд необґрунтовано відмовив в призначенні авто-технічної експертизи згідно показань ОСОБА_4, то ці обставини не є підставою для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_3, оскільки як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_4 в порушення вимог п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України та дорожнього знаку 2.1, за якими перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а також водій має дати дорогу транспортним засобам, які рухалися по головній дорозі, а при наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, які рухаються по головній дорозі, не надав дорогу мотоциклу ІЖ-ЮЗК під керуванням ОСОБА_3, який наближався зліва по головній дорозі, виїхав на головну дорогу, де допустив зіткнення з мотоциклом під керуванням ОСОБА_3 на полосі його руху.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що при виїзді на головну дорогу він пізно помітив мотоцикл, що рухався зліва і допустив з ним зіткнення. З огляду на такі обставини суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про призначення авто-технічної експертизи та допиту експерта, оскільки згідно показів водія ОСОБА_4, який при виїзді на головну дорогу, не виконав вимоги дорожнього знаку - дати дорогу та фактично не бачив рух мотоцикла зліва на головній дорозі.

Таким чином у зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3, за доводами апеляційної скарги прокурора зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, залишити без задоволення.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_3, залишити - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом трьох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді: